Друже мій, станьмо в стрій!
Чуєш на Сході гримить – а значить завтра в бій!
Знов у нашій хаті вороги трикляті,
Знов імперське кодло лізе з всіх щілин,
Знов прийшло зі Сходу горе для народу,
Знову час настав згадати, брате, наш козацький чин!
Станьмо, браття, сміло за святеє діло!
Дух Тараса в серці кожного горить!
Україну-Мати з пекла визволяти!
Кожен хто чим може наближає Перемоги мить!
Ширше крок! З нами Бог!
Будь благословенна, Pідна Cторона!
Краща нагорода – шана од народу
Високо до неба підіймiмо наші знамена!
Українські креси з Ялти до Одеси,
Від степів Донецьких до Карпатських гір,
Чернігів і Суми – гетьманськії думи,
Сонце Перемоги ще засяє, ще настане мир!
Сили тьми ідуть війною! Побратиме, час до бою!
Ой у Збройних Силах файні хлопці!
Ще й прийшли з Майдану добровольці!
Страху ми не знаєм, Землю визволяєм
Від московців!
Гей, спільним фронтом гей!
Серце в серце: однокровці!
За Поребрик нечисть гнати будемо завзято,
Геть з моєї хати, окупантський зброд!
Наше діло святе! Двічи не вмирати!
За правду! За волю! За народ!
Злі часи. Дикі пси
Впились в Рідну Землю – спробуй віджени.
Знай, вражино клята, нас вам не здолати!
(Г)різні та єдині України доньки та сини!
Лицарська звитяга, бойова наснага,
Віра в побратима і у весь нарід,
Кров наша гаряча, козацькая вдача
І Божая Матір нам покровом від недоль і бід.
Вражі гради не стихають, безупину насипають
Ой на, ой насипте на хвіст солі!
Згиньте, вражі діти, та й в недолі!
Скільки українців полягло в московській та й неволі.
Та й в неволі.
Гей, пам’ятаймо, гей!
Скільки горя, скільки болю!
Як самі в бою поляжем, дітям перекажем
Ненависть ми нашу до кремлівських псів
Від Сяну до Дону люті вам прокльони
За наших полеглих козаків
Прийде час й кожен з нас
Встане перед Богом на Страшнім Суді.
Хоч гріхів й багато, але вірим свято,
Що за праве діло насипаєм чорній ми Орді.
Знову сурми звуть до бою!
За своє встаєм горою!
Хоругви над головами!
Дух козацький поміж нами!
