Існує ідіотська думка горе-політологів з кафедр наукового комунізму про те, що нібито Юлія Володимирівна Тимошенко не представила достойної програми реформ. Хочу спростувати думку цих кретинів. Не буду зупинятись на всій програмі Тимошенко, а виділю лише один пункт, який переверне повністю нашу дистрофічну фінансову систему і поставить її з голови на ноги. До цього не додумався великий світовий економіст Ющенко, а тим більше напівосвічений Янукович, а от Вона сказала, що проведе закон про обв’язкову виплату 50% прибутку міноритарним акціонерам. А це означає запуск в Україні фондових бірж, а через них інвестування економіки. На сьогоднішній день у міноритарного акціонера є тільки одне «право» - продатись олігарху і створивши відповідний скандал на зборах акціонерів забезпечити йому – олігарху – рейдерську операцію. Але міноритарний акціонер прибутку сьогодні не отримує, а тому нормальні люди, навіть які мають гроші, акції не купують, а несуть ці гроші в лихварські контори, які називаються банками, за неймовірний банківський відсоток (до 20% річних), якого немає ніде в світі.
Совєтська людина немає поняття, що це таке акції і для чого вони потрібні, тому цей пункт в програмі Ю. Тимошенко залишився поза увагою совків, які складають велику долю в нашому населенні. Тож про акції. Наведу розлогу цитату з свого тексту «Капіталізм» (http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/2516/user_id/6268.phtml), яка, на мій погляд, роз’яснює що таке акції:
«Гроші виникли набагато раніше, ніж капіталізм. Їхньою функцією стало фактично передача енергії виготовлених виробів через будь-яку відстань, але спочатку ця відстань обмежувалась кордонами країни, де функціонували ці гроші, тобто – щоб не міняти кілограм солі на десять кілограмів солі, або кілограм хлібу, надавався певний «грошовий еквівалент» кожному продукту, а абсолютним мірилом всього цього процесу було золото. До виникнення акцій, грошова система використовувалась виключно банками, які фактично були лихварськими установами і наживались на необхідності в грошах крупних клієнтів. Це були керівники тодішніх держав і аристократія, а позики для капіталістичної промисловості, яка тоді тільки народжувалась, відбувалась під великі проценти, бо і ризики банків були дуже великі і залежали від політичної ситуації і інших чинників.
В цей же час система акціонування розвивалась паралельно з банківською і завдяки юридичному забезпеченню прав володарів акцій поступово робила акції якщо не повному еквіваленту грошей, то принаймні їхньому аналогу з врахуванням істотних ризиків.
Нагадаю вам, що акції виникли для забезпечення ризикових модерністських операцій і базувались на тому, що успіх цих операцій міг би бути тільки при точному отриманні договірних засад, які укладались учасниками акціонерних товариств. Це зробило акції майже таким же надійним документом, як гроші і розширили дію грошової системи, як системи еквівалентного обміну товарів.
Якщо ми проаналізуємо сучасну ситуацію на інвестиційному ринку цивілізованих країн, де акції несуть свою першорідну функцію, то ми побачимо картину сучасного грошового забезпечення модернізації виробництва. Банки надають кредити тільки під абсолютно доведені необхідні модернізації виробництва фірм з бездоганною кредитною історією. Майже всі обігові засоби і стимулятори поточного розвитку забезпечуються емісією акцій. А відтак, низькі банківські проценти в цивілізованих країнах обумовлені тим, що банки забезпечують процент прибутку своїм вкладникам не більше двох процентів. Ті, хто хоче мати прибуток близько десяти процентів, мають звертатись вже до інвестиційних банків, які зроблять економічний аналіз і придбають акції різних підприємств для зменшення ризику втрати грошей і забезпечать цей процент, а ті, хто вважають себе здатними передбачити стратегію економічного розвитку і мати з цього прибуток більше десяти відсотків, хоча б до тисячі, мають купувати акції, ставати акціонерами, користуючись надбанням минулого, яке зробило отримання прибутку від акцій абсолютно гарантованим законом.
Дія акцій – це вже не тільки економічний чинник, а і політичний, який залучає до керівництва економікою не обмежене коло людей, а майже все активне суспільство. Саме тому в нашій країні з сучасною псевдо капіталістичною елітою робиться все, щоби подібна модель не відбулась. Міноритарний акціонер в Україні може зірвати зібрання акціонерів, стати найманим пішаком в рейдерських операціях, але має нульовий процент вірогідності отримання прибутку по своїх акціях. Тому в Україні нормальні тверезо мислячі люди акції практично не купують. А від так фінансування нашої економіки залишається на архаїчному рівні і здійснюється лихварськими установами, які мають чомусь назву «банки», а не «лихварські кантори», і надають кредити під лихварські проценти. Тобто у нас не тільки псевдо капіталісти-промисловці, а псевдо капіталісти-фінансисти (або псевдо фінансисти)».
Отже без повноцінного функціонування акцій неможливі дешеві банківські кредити, неможливе ефективне інвестування промисловості. Гарантування міноритарним акціонерам отримання прибутку – це перший необхідний крок до реформи фінансової системи, яка має призвести до фінансування економіки пересічними громадянами, а не олігархами, а це в свою чергу і обумовить справжню перемогу демократії! Немає сумніву, що Юля буде спроможна зробити і наступні – запровадження фондового ринку (тобто ринку акцій) з комплексом необхідних законів для його регулювання.
Тож не треба зважати на клікушества політичних імпотентів про подвійне зло, про менше зло, хай собі телендять для таких же кретинів, як вони самі. А нормальні люди мають підтримати боротьбу за перемогу РЕФОРМИ, за перемогу Юлії Тимошенко – єдиного політика здатного провести масштабні перетворення.
В. Пселдонімов.
Слава Україні!