У 199х роках у нас був дружній колектив. Хтось чухав рєпу, хтось складав квадратики, хтось програмував, хтось малював схеми, хтось паяв, хтось, хтось, хтось…
Новий рік, хепіпьозди, восьмоє марта… - усі за одним столом, пісні, тости, побажання…
Скрутні були часи. Дєнєг було – мільйони, але то були тіпа дєньгокупони…
Що я, лох, тоді робив? А штоб нє распался колєктів – шукав усі возможниє путі…
У тому числі за допомогою конвертів… З надією на краще… У ті конверти клав своє…
Йолуп. Замість того, щоб…
Нема тепер того "дружнього" колективу. Писали заяву – прошу звільнити за власним бажанням.
Прилади (осцилографи, генератори, мости, блоки живлення) передавалися на того, хто залишався. Залишався йолуп, я, як матеріально отвєтствєнний…
Так у мене накопичилось тих залізяк десь штук 40.
Звісно, здебільше – це металолом 80…90-х. Але є у тому списку є й унікальні суперточні штучки
...
Декілька моїх зустрічей та перемовин у квітні-травні завершились складанням попереднього договору, за яким мало було створено стенд з вимірювання та випробувань деяких сучасних нановитворів за допомогою ретроприладів…
Сьогодні я готував ці ретроприлади до роботи…
Ага, щас… Увмикаю. Горить лише лампочка «Сеть».
Як виявилось, у жодному з 4-х приладів, які мали увійти до складу стенду, нема деяких деталей, які вміщують деякі драгелементи таблиці Менделєєва…
--
Я таки вийду з цього становища. Стенду бути!
Але ж обідно. Не хочу шукати, хто з тих, хто хепіпьоздів за тим дружнім столом, викусував у субботу та неділю ті блядські конденсатори і створював собі щастя за мій рахунок…
Але прикро до сльоз.
Поки серед десяти нас буде хоча би одне уйобіщє, яке не можна спіймати й підвісити за яйця (не насмерть, а лише так, щоб було дуже боляче) – нічого нам не світить…
©
Аргум [18.05.2015] |
Переглядів: 5687