На днях заходил в свой районный комитет - надо было определить кое-что по выборам. Так как раз вручали партийные билеты новичкам. Примечательно, что тренер какой-то секции по борьбе привел всех своих пацанов (человек 30) для вручения им партбилетов в торжественной обстановке.
і була викладена у вигляді стьобу з приводу неспроможності «бригади гопників» хоча б приблизно створити видимість ідеологічної політ. сили, розгорнулась суперечка, у якій єфрейтор запасу намагався «розмірковувати, як доросле порося в загороді» відносно моральних і ділових якостей колеги, як офіцера. Приводжу комент практично без купюр
Смотрящій 13.07.2012 19:56:02
Прокладка ты погонная, а не офицер. А впрочем, разберемся. Ты кому присягу давал, и сколько раз? А такое может делать НАСТОЯЩИЙ офицер? Из этого следует - кончай хоть на академии, до офицера тебе - ползком до Шанхая.
Офицерский корпус? Господа, при всем уважении ко всем коллегам, прослужившим годы в ВС СССР и ЗСУ. Нет сейчас в ЗСУ настоящего офицерского корпуса. Был, да весь вышел - гордясь былым величием заслуг в армии уже иного государства. И весь этот разухабистый флер коллеги - просто вранье, желание выдать мнимое за действительное.
Чем ты хвастаеш, коллега? Погонами? Так я свои - гвардии ефрейтора запаса - на твои академические не променяю. Не стоишь ты их. Чем тебе в жизни гордится можно, убогий? Тем, что елду гонял под одеялом в городке?
З будь-якої точки зору, такий хід дискусії міг викликати лише подив, адже намагатись оцінювати колегу, не маючи і приблизно уяви про коло його обов’язків та специфіку служби на конкретних посадах, та робити висновки було, як мінімум, недоречно. Але ж , так сталося, що деяких сферах ми майже всі вважаємо себе фахівцями (спорт, виховання дітей, політика і т.д.). Те ж саме можна сказати і про чоловіків, які проходили службу у Збройних Силах – практично кожний вважає себе ледве не Міністром оборони (нехай пан Саламатін відчує під собою хитання стільця у кабінеті).
Оцінюваний (за моїми даними підполковник запасу, остання посада – заступник начальника штабу корпусу, який прямим обов’язком мав організацію внутрішньої та вартової служби у підпорядкованих частинах і підрозділах) дещо поблажливо відбивався від «наїзду» і, власне, «вказав на місце в строю» нахабі. Але мені цього видалось замало.
В голові крутились аналогії, які були викликані «знаменитим» моментом колеги, що зпровокували попереднє моє ІМХО, досвідом власної служби, який давав підстави прогнозувати кругозір єфрейтора запасу та його впевненість у власній визначній ролі у справі захисту Батьківщини.
Мені стало сумно…
Хто нами керує? Кому ми віддали владу? Які визначні досягнення держави спроможні вони забезпечити, що давали б їм підстави хизуватися з приводу визначної ролі своєї політичної сили не тільки на ДД, а й в країні? В решті-решт, кому ми віддали на поталу свою державу?
… Все таки «смотрящіх» треба негайно замінювати! На поверхню випливають показові моменти, що характеризують «кращі» риси політичної еліти. Треба віддати належне, колега Віталік у нас абсолютно показовий персонаж.
З точки зору професійного військового.
Хто такий єфрейтор? Що він знає і вміє, і які у нього потенційні сили для впливу на успішне виконання бойового завдання підрозділом, чи частиною вцілому? Власне, це один з багатьох гвинтиків, який десь трохи якісніший ніж інші - звичайні рядові. Свою «сопличку» на погони він отримав за те, що краще знав свою індивідуальну, чи колективну зброю і був спроможним надати допомогу товаришу в оволодінні навичок користування нею, та, можливо, був здатним замінити (за необхідності) свого командира відділення (сержанта) і керувати в бойових умовах, чи повсякденній службі аж… десятьма військовослужбовцями-рядовими. Це лицьова сторона медалі. А за лаштунками… (колег зі слабкими нервами, особливо дівчат, прошу не переглядати)
Трохи сьорбнув віскарю, щоб, так би мовити ,з середини інтегруватись в психологічний образ пересічного персонажу з лав ПР…
…
Він успішно інтегрувався в систему нестатутних взаємин «зграї» (колективом це назвати неможливо). Він чесно «відсалабонив» свої перші шість місяців:
- підшивав «дідам» комірці;
- чистив їм взуття;
- прав і прасував їх форму
і за для того, щоб до нього не застосовувались «крайні заходи» (побиття, індивідуальні приниження, типу нічних казок «дємбєлям», чи миття підлоги у туалеті за допомогою зубної щітки і т.п. ) вміло, але без надлишку відпрацьовував «шістьоркою».
Він не доводив справу до ревізії і віднімання вмісту власних посилок. Він не палив зовсім, або, як інші «салаги», перебивався «Примою», але завжди доречно пригощав «авторитетів» отриманими з дому «Marlboro», чи «Winston» аж за 1крб. за пачку. Це ж неоціненна послуга для солдата, що отримував АЖ 3крб. 60коп. за місяць. На такий же дріб’язковий підкуп йшли і дбайливо надіслані мамою цукерки та гроші. У нього цілком випадково віднайшовся художній хист і тому замість брудних і принизливих робіт, які виконували його товариші по призову, він у теплій та затишній «каптьорці» також не досипав, але ж, погодьтесь, що оформляти «дємбєльські альбоми», це, все таки, робота привілейована. І він, не дай Боже, не намагався ні виступати, ні, навіть, натякати, що він проти цього «уставленого» порядку. А ночами він млосно мріяв про те, що настане час «богувати» і йому.
Треба віддати належне, що він стійко переніс (як і всі) недоїдання масла і цукру в їдальні, адже «дєдушки» їх конфісковували для своїх «чаєпітій в каптьорке». Він ніколи відкрито не виступав на комсомольських зборах, за дорученням замполіта, по темі засудження «казармєнного хуліганства» і якщо і працював у останнього «інформатором» (стукачом), то робив це настільки акуратно, щоб, не дай Боже, його не викрили товариші. Узагальнено, він усіма зусиллями волі і фібрами своєї душі запобігав тому, щоб бути «опущєним».
…
Щоб не перевантажувати Вас інформацією, по дотичній опишемо наступні шість місяців його служби.
Скоріш за все, він чесно і старанно виконував обов’язки по службі, як і належить «черпаку», за що і отримав свою «сопличку» на погонах і відточував свою «чуйку» у засвоєнні політики виживання у «вовчій зграї», спостерігаючи як принижують нове молоде поповнення… і продовжував мріяти… Його раціон дещо покращився, як і режим сну. Але ж до «шмону» своїх посилок він не допускав і зараз і нічого не «заначував» і не ховав під подушку, завбачливо ділячись «смакотою» з старшими авторитетами. Хоча, забув… Він отримав неперевершену довіру і обов’язок за командою старших (і не обов’язково за власні гроші) «злітати у самоволку» щоб дістати і доставити для урізноманітнення їх розваг спиртне. Від цього гордість розпирала його груди, а авторитет у «зграї» виріс, адже тепер він був у положенні «на довірі».
…
УРА!!! НАРЕШТІ… ЗДІЙСНИЛОСЬ!!!
Наш «герой» став «дєдушкою». Він отримав всі привілеї, які були вистраждані і вимріяні за попередні 12 місяців служби…
В першу ж ніч після «відбою» він разом з іншими «дєдушками» провів власну неформальну «вечірню повірку» прибулих до казарми «салаг», де вони одразу їм показали «ху із ху» в цьому приміщенні і впевнили їх в тому, що такий порядок є абсолютно справедливим і доречним.
Після закінчення першої екзекуції вони прийшли у «каптьорку» для розбору та інструктажу від політради «дємбєлей», які вказали на «промахі і нєдоработкі» а також напрямки подальшого впливу. Передача булави влади була закріплена розпиттям традиційної пляшки… (Схоже роль таких «дємбєлєй» у нас якраз і відіграють Кравчук, Кучма і Ющенко)
…
Не буду затягувати, тому перейду до заключної частини.
Народе, ці «єфрейтори» переналаштовують все функціонування державної влади за цими, добре їм відомими, принципами.
Цікавим є те, що казармені хулігани абсолютно щиро вірять у справедливість та незамінність встановлених ними порядків. Порівняйте цей комент
Смотрящій 13.07.2012 23:38:40
Ладно, я упрощу задачу. Расскажите, кто по-вашему из нынешней оппозиции предложит "лехторату" эту возможность? Иными словами, если не за ПР - то за кого? Или мысль останавливается после "кто угодно, только не ПР"?
з абсолютно типовим для спійманого на гарячому військового злочинця, який намагається впевнити командира не порушувати проти нього кримінальної справи.
«Да благодаря нам в подразделении поддерживается порядок и дисциплина. Если бы не мы, то на офицеров х… ложил бы последний «салага». Если я бы сегодня своими методами не добился у него послушания перед дедушкой, то завтра он отказался бы выполнить Ваш приказ. Благодаря нашему руководству Вы только и можете выполнить любую задачу».
Щодо останнього речення, можу підтвердити, що спираючись на авторитет цих мерзотників дійсно можна досягти певних результатів у справі «показухи». Вони дійсно були спроможні організувати і провести авральне наведення порядку на території і в казармі перед будь-якою інспекцією, або перевіркою. (Що і довела ПР підготовкою і проведенням Євро-2012). Але їхні методи направлені абсолютно проти основного призначення частини – безумовного виконання бойового завдання. Вони не можуть вирішувати не те що стратегічних, чи оперативних, а навіть і тактичних завдань на рівні мінімальному (роти чи батальйону). Тому що єфрейтору цього не дано. Мало того, їх безкарність може призвести до стрілянини у варті, коли пригноблений не має інших засобів для досягнення справедливості (на державному рівні це буде називатись тероризмом), або до кривавих «розборок стінка на стінку» між призовами (аналог – громадянська війна).
Ми (офіцери), якщо не були останньою сволотою, впливали на ситуацію наскільки могли рішуче і суворо. Колега Haloperidol, наприклад, безпосередньо відповідав за організацію служби, в тому числі, з метою запобігання цих казармених неподобств.
Крім методів КК були не менш дієвими наступні:
1. Невідворотність покарання за будь-які, навіть несуттєві, прояви цього явища. (На жаль наша правоохоронна і судова система повністю взята ними під контроль)
2. Організація служби військ (чергової служби) за для підтримання статутного порядку . (Наші Статути, закони також в руках Чечетова)
3. Завантажити особовий склад основними завданнями настільки, щоб вони «не мали часу та натхнення» для «дуркування», а падали замертво у сон одразу по команді «Відбій!». (Не дай Боже Україні війни, чи іншого форс-мажору)
4. «Особливо обдарованих» хуліганів, не більше двох на роту, залишали служити до останнього можливого дня демобілізації (30 червня, чи 31 грудня). При цьому передостанньому «дємбєлю» вручали документи десь за місяць, або й більше, до того. Можете собі уявити, що їх чекало від вчорашніх «черпаків» на протязі цього місяця. Сам особисто неодноразово бачив, як учорашній «крутий» стоячи на колінах ревів білугою в кабінеті командира з вмовляннями... Працювало, але не на 100%. Просто це давало гарантію, що найбільш кричущих випадків знущань не буде в підрозділі на протязі наступних 6 місяців.
На жаль, в державі не сформовано ще повноцінного громадянського суспільства, яке змогло б поставити в рамки наших «єфрейторів».
Мушу привести, ще одну неприємну аналогію. Система казарменого хуліганства, на фоні дворічного терміну служби, успішно самовідтворювалась. При цьому конфлікт горів між угрупуваннями через призов. Тобто «салаг» гнобили виключно «дєдушки» і їх практично не рухали «черпаки» та «дємбєля». Це наводить на неприємну здогадку відносно наших сподівань на опозицію, особливо ту, чия реклама мозолить нам очі на ТБ та «бігмордах»…
P.S. Ці форми збочень практично не зустрічались у підрозділах, які були навантажені виконанням завдань за призначенням, пов’язаних з застосуванням зброї (Pasha не дасть збрехати, у прикордонників зокрема). Безумовність статутних взаємин підтримувалась там незаперечно (приблизно як законність у європейських демократичних державах).
Не часто, але зустрічались випадки, коли ці збочення ліквідовувались з середини солдатського колективу. З свого досвіду можу привести у приклад один радіотехнічний батальйон у Заполяр'ї, в якому я проходив військове стажування на п’ятому курсі. Там шестеро литовців одного призову (статечні хлопці спортивної статури, під два метри зростом ) змогли встановити порядок в казармі на 150 чоловік!!! Спротив, якщо він зорганізований, приносить результат, оскільки негідники спроможні до адекватної відповіді тільки відносно малої групи. По чоловічому це називається «сцикуни».
) трактату колеги PiligrimKa.
).
