Сюжет фільму засновано на справжніх подіях. Прототипом головного героя фільму став Іван Даценко – уродженець села Чернечий Яр на Полтавщині. У роки війни він здійснив понад 200 бойових вильотів, за бойові заслуги йому було присуджено звання Героя Радянського Союзу та вручено «Золоту зірку» за №1733. У 1944 році його літак було збито, а сам льотчик, за офіційними даними, донині вважається зниклим безвісті.За неофіційною ж версією, Іван Даценко потрапив до німецького полону, але згодом втік.
Однак коли він перетнув лінію фронту і з’явився у свою частину, то відразу був заарештований як зрадник і відправлений до Сибіру. На одному з етапів Іван знову втік, а далі його сліди губляться.Навряд чи сьогодні ми б пам’ятали про Івана Даценка, героя, який розділив долю багатьох невинно засуджених в той час. Але в 1967 році, під час проведення всесвітньої виставки в Монреалі радянська делегація, у складі якої був відомий танцівник Махмуд Есамбаєв, відвідала індіанську резервацію. Радянські гості були вражені тим, що вождь племені раптом заговорив із ними українською! Згодом Махмуд Есамбаєв не раз стверджував, що вождь племені на ім’я Пронизуючий Вогонь і Герой Радянського Союзу льотчик Іван Даценко – одна і та сама людина.Режисер фільму Михайло Іллєнко згадує: «Вперше цю історію я почув у 1993 році від актора Тараса Денисенка. Про це розповідав і режисер Тимофій Левчук. Він зустрічався з вождем, і той назвався Іваном Даценком».Другого дихання ця історія набула в 2002 році, коли популярна телепрограма «Жди мене» запросила до студії племінницю Івана Даценка – полтавку Ольгу Рубан.
Ольга Василівна показала дві фотографії: на одній з них її дядько в день нагородження медаллю «Золота Зірка», а на іншій – вождь племені ірокезів в бойовому розфарбуванні, амулетах, з орлиним пір’ям на голові. Неймовірно, але експертиза підтвердила: людина на обох фотографіях – одна й та сама!Пройти повз таку дивовижну долю кінематографісти звичайно ж не могли.
Бюджет фільму 16 мільйонів гривень. Через проблеми з фінансуванням стрічку знімали 5 років.
На сьогодні фільм успішний в прокаті. Так власник мережі „Кінопалац” Богдан Батрух зазначає:
“Є три категорії успішності прокату стрічок: погано, нормально і добре. Всі українські фільми, які транслювалися раніше, потрапляли в першу. “Той, хто пройшов крізь вогонь” у середній категорії. Це дуже хороший результат для українського фільму”.
Позитивно відгукуються про фільм і кінокритики.
Це своєрідне поєднання „поетичного кіно” і блокбастеру. Не менш поетичними були і самі зйомки, які майже повністю були зняті в Україні, за винятком кількох сцен відзнятих в Аргентині. Актори і 73 режисер добирались туди екзотично – здійснили „експедицію” на вітрильнику.
Є ще один привід пишатись, адже стрічку Михайла Іллєнка у 2013-му році номінуватимуть на “Оскар”.
Щоб стрічка окупилася, її мають подивитися приблизно 530 тисяч людей. Поєднайте приємне з корисним: перегляньте цікаве кіно в кінотеатрі і доведіть, що українському кінематографу є місце у власній державі.
