Українська місія

Нас лякають з Росії Росією.
Біда України в тому, що на її землі накопичилося дуже багато всіляких зайд.
А кожен із нас - власник крайньої хати. Якому начхати, що робиться навколо. Навіть у своїх же рідних. Який упевнений: ніхто, окрім нього, не знає як треба. Плювати на авторитетів. Плювати на чужий досвід. Плювати на здоровий глузд. Саме тому нас не беруть до НАТО, ЄС та інших поважних структур.
Крайні ж хати всякі зайди завжди палать першими.
Це я про що? Про Росію і Україну. Коли пишуть провокатори: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/3970.phtml
Після російсько-грузинської війни один з польських філософів і публіцистів написав: «Коли настане час справжнього випробування, ми зможемо розраховувати тільки на себе». Україна приблизно знає, коли настане її «час справжнього випробування». Це буде 2017 рік. Така думка надто оптимістична, цей час ВЖЕ НАСТАВ.
Але повернемося до писань провокаторів.
Серед творів, які виходять з-під їхнього пера.
Цитата
Слышь "падла", а ты такие перлы как Глеб Бобров. «ЭПОХА МЕРТВОРОЖДЕННЫХ»Г. Савицкий: "Поле боя - Украина. Сломанный трезубец"М. Калашников: "Независимая Украина. Крах проекта"Ф. Березин: "Война 2010. Украинский фронт" читал?
Кінець цитати
Цілком згоден з автором репліки, що скарбниця «братської» любові до нас нашого сусіди надзвичайно багата і поповнюється невпинно. О т тільки з твором останнього автора (до речі, донецький мен) Федором Березіним «Війна 2010» товариш незнайомий.
Бо там зовсім не про Росію і її «братню» допомогу нездарам-українцям.
Коротко зміст.
В 2010 році Турція (!) нападає на Донеччину (!). Мета: турецькі солдати роблять в місті облаву і загрібають широким неводом дівчат і молодих жінок. Сучасні людолови.
А тепер головне!
Їм чинять опір не президенти, міністри, генерали. З загарбниками починають воювати лейтенанти-капітани-майори, а потім до Руху Опору приєднуються і цивільні мешканці Донецька.
Така ось казочка-страшилка.
Рекомендую почитати.
Відносно можливості і бажання турків напасти на Україну можна багато говорити і сперечатися, але це виходить за рамки теми. Для бажаючих є спеціалізований сайт.
А от про те, що будуть жінок і дівчат в рабство продавати, про це автор вгадав беззаперечно.
Чому:
Та тому, що крім Фірташа-Ахмєтова в банді Бандюковича (пардон, тавтологія!) є ще третій-четвертий ешелон, ті, кому ніякі ГТС-ПСГ-Припортові-Укртелекоми і інша ще не розкрадена державна власність ні за яких обставин не дістанеться.
А розплачуватися з ними потрібно. Тільки чим буде платити наш чугунний гарант? А тим же, чим розплачувався Бодя Хмельниченко зі своїми союзниками-татарами – живим товаром.
Передбачую гнівні вигуки: «Цього не може бути! Як таке можна думати і тим більше виносити в інрернет!»
Ша, громадяни! Подивіться навколо! Хто їм заборонить це робити?
Міліція? Вона давно вже перетворилася в банду в мундирах.
Прокуратура, суди? Не смішіть мої сандалі!
Можливо, армія? Ха! Ви бачили солдата, який відслужив у війську? І що він вміє?
Отож.
Це я про що?
Та про ту ж «Війну 2010»!
Нам залишається сподіватися тільки на власні сили. Ніхто нам не допоможе, крім нас самих. Так що вєсєлуха не за горами.
А ще нас лякають приходом Антихриста.
Антихрист може прийти лише до глобалізованого світу. До світу «вишикуваного», тобто «ПОСТРОЄНОГО». Україну ж «ПОСТРОЇТИ» повністю просто неможливо. Можна досягти більших чи менших успіхів у цьому. Проте, тут завжди будуть якісь проблеми, негаразди, відбуватиметься якась єрунда. Можливо, без зовнішнього протистояння. Але Антихрист не потерпить навіть внутрішнього невдоволення. Йому потрібна повна покора. А цього українці дати не можуть. Доки живі.
Тому в України лише два варіанти. Стати випаленою пустелею з горами трупів. Чи островом Свободи у світі Антихриста.