Колись за радянських часів ми бачили по телевізору лише три програми, та й ті чорно-білі, найцікаавішими серіпалами були «Чотири танкісти і собака», «Сімнадцять миттєвостей весни» і всі чекали, як свята, передачі «Вокруг смеха», а за передплату на «Литературную газету» в колективах точилися бої.
 
До чого це я? Душа підсвідомо жадала плюралізму ( хоч до початку перебудови це слово ще не було у всіх на слуху). Якось (тепер смішно про це згадувати) під час грози на екрані телевізора наклалося інше зображення, щось іноземне, якась невідома програма і ми, немов зачаровані, вдивлялися у це марево, наче до нас надійшов сигнал з іншої планети. І ще в ті часи я люто заздрила своїм закарпатським друзям, які могли дивитися польські та угорські програми.
 
Минули роки і от, нарешті! Кабельне телебачення, сто каналів, ура-ура! А перемикаєш канали – всюди одне й те саме. Власник одного з популярних комерційних каналів років десять тому сказав, що запорука успіху каналу – це наявність добротних новин і цікавих серіалів. От начебто по різних каналах ідуть різні випуски «Репортер», «Час новин», «ТСН», «Подробности», «Вікна», «Факти» і т.п. Звісно, журналісти дуже стараються зробити новини якомога цікавішими.
 
Але ж, з огляду на те, що медіа – простір України приватизовано, незалежного телебачення у нас немає, а майбутнє Першого Національного страшно навіть уявити. Національний – загальнодержавний, тільки цікаво, інтереси якої держави він представлятиме?
 
А останні репортажі про візит нашого «керманича» в Америку взагалі викликали в мене дивне відчуття. Дозвольте трохи відхилитися від теми. Цитуючи слова ведучої: «Наш президент дуже хотів сподобатися Америці»  А чи не той це президент, дружина якого з непідробним жахом розповідала своїм землякам про «американські валянки», як безумовну ознаку злочинності Майдану.
 
До явищ цього порядку можна віднести і «умствования» деяких політологів про Майдан, як результат NLP – нейро-лінгвістичного програмування натовпу. І знов-таки, за цим стояла «зловещая рука Америки». Ясно, «Ющенка на трон посадовила його дружина –американка, агент ЦРУ», це був один зі штампів пропаганди ригоанальних технологів і підносилося електорату Південного Сходу, як страшне зло.
 
А тут, на тобі! Їхній кумир «дуже хоче сподобатися Америці», де ж логіка? І здавалося б, його «обожатели» мали б його засудити за зміну курсу, та де там, хто аналізуватиме? Дуже показовий такий приклад. Один з дурдомівців нещодавно  поскаржився адміністрації ДД, що на цей сайт здебільшого заходять прихильники ЮВТ і тому матеріали ( в його випадку фото) прихильників ПР мають низький рейтинг і їх автоматично видаляють. Так от, цей автор побачив у цьому несправедливість. Але ж «вольному воля, заходи, бери, что хочешь», на вході нема контролю за парт. приналежністю. Чи треба його ввести і надавати регіональним фанам преференції чи квоту встановити, як для (боюся виявити політнекоректність) афроамериканців в Америці?
 
До речі, про Америку. Підозріло однаковий сюжет з однаковими синхронами пройшов у випусках новин по всіх каналах, особливо мене «умилил» епізод з якоюсь представницею діаспори(?), що кинулася на шию проффесору. Хоча не дивно, могла знайтися якась «восторженная дама» з донецьким корінням, не виключаю, та й епізод міг бути зрежисованим, що –що, а показуху ці послідовні колишні совки вміють влаштовувати. Не виключаю і щирих шанувальників Лучезарного, як у коментах до статті Сампо. http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/4588.phtml Той «товарисч» по-своєму зрозумів посил «президент, за якого не соромно» і радіє, що в нас «наконец-то появился президент представительный, улыбающийся, с которым рядом стать не стыдно, не то, что Ющ или вечно плачущая Юля». Не знаю, як ви, а я ніколи не бачила, щоб Юля плакала. Дай боже мужикам мати таку силу, таку волю, таку витримку. Так от, не знаю, як економіка, а пропаганда в них добре поставлена, а ГГ, мабуть, працює «не покладая рук і язика» над формуванням іміджу «мудрого керманича». А ще «меня терзают смутные сомнения», а чи не повертаються до нас часи славнозвісних «темників»?
 
P.S. Прошу когось компетентного пояснити, чи вигідно Україні віддавати «високозбагачений уран»( геть, як Бунша Кемську волость ладен був шведському послу віддати), про який так багато сьогодні говорили в новинах.