для старых юзеров
помнить
uk [ru]
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

Діджіталізація Івана Петровича

Діджіталізація Івана Петровича
Той, хто вперше в історії людства подоїв корову,
мабуть, зробив перед тим ще чимало інших дивних речей.
(Невідомий автор)

                                                                          
 
Іван Петрович швидко заскочив у свою квартиру, і прикривши двері зітхнув із полегшенням. Потім срокійно, не спішучи, зняв зі свого повністю голого тіла старого, пом'ятого плаща. Повісив його на цвях у коридорчику і пройшов до гостиної.
 
Підійшов до двох портретів, що криво висіли на стіні і були рясно загиджені мухами. До того, що праворуч, він ніжно прошепотів:
 
- От бачиш, до чого ти мене довела, чарівна моя голубонька?
 
Із золотої рами, прикрашеної пластмасовими квітами, на Івана Петровича дивилася усміхнена жіночка-білявка із протягнутими до глядача розкритими долонями, а на тих долонях лежало велике свиняче серце.
 
Іван Петрович перевів погляд на портрет ліворуч. Там сидів старий, напівоголений  волохатий дідуганисько  із густими бровами і напружено читав якогось засмальцьованого листа із прибитим засохлим тарганом на зворотній стороні аркуша.
 
- Ну і де ж той пломбір по двадцять копійок? - Докірливо запитав Іван Петрович у бровато-волохатого.
 
Раптом, білявка справа, потягнулась до Івана Петровича, тримаючи у розкритих долонях пломбір і муркотливо промовила:
 
- Ось, любий мій, поласуй трішечки, коханий ти мій голубе... Як нестерпно вже було чекати до світанку коли ти повернешся. Адже, у нашому районі так небезпечно ночами...
 
Іван Петрович розчулено взяв морозиво, хотів погладити протягнуті до нього пухкі долоні, але в них вже знову лежало свиняче серце. Він капризно відвернувся і усією вагою гепнувся у старе, протерте до пружин, крісло із подертими підлокотниками. Однією рукою тримаючи морозиво, він протягнув другу у напрямку телевізора Електрон, (сімдесять шостого року випуску), що стояв неподалік на табуретці, навпроти крісла та портретів на стіні.
 
Іван Петрович клацнув двома пальцями і випуклий екран вмить засвітився. Кімната одразу наповнилась неймовірним галасом, та так, що аж дрімаючі павуки по кутах попідскакували на своїх павутинних батутах.
 
На екрані телевізора якісь люди в студії остервеніло сперечались про невідкладні проблеми. Жіночка-білявка у модній оправі вкрадливо, голосом спокусливої повії, говорила:
 
- Нам неабхідно якнайшвидше утарифити редагування злачинних дій що віддаляють зубажілий нарід від єврапейських пенсійних заощаджень. А ваша реінтеграція унеможливлює спростування трьох амбівалентних структур консенсусу у тринадцятому вимірі!
 
Глядачі у студії несамовито плескали після кожної фрази, коли загоралась спеціальна "лампочка Павлова".  Якісь мужчини у зелених костюмах, вочевидь, жадані гості студії, навперебій кричали, перебиваючи жіночку-білявку:
 
- Так, так! Ми негайно впровадимо найбільший перетин дозвілля для пересічних громадян! Неможливо надалі викорчовувати ті виверти незаконних спотворень. Ми вийдемо із неспроможних діянь та вдаримо по тих одноразових нашаруваннях!  - Верещав перший гість.
 
- Жодна конгломерація не впаде на підгрунтя неспокою та нісенітниць! Закріплення в усіх нестійких площинах ми повернемо у протилежному напрямку та під різними кутами. - Палко продовжував другий гість телешоу.
 
- От молодці, оце красіво! Оце профессіонали! - Радів Іван Петрович, дивлячись на шоу.
 
Поодинокі вигуки "Ганьба!" потопали у тому гуркоті загального піднесення та оплесків.
 
- Любий мій! - почув Іван Петрович з-за спини і повернувся до портрету білявки. Вона протягувала йому у відкритих долонях мишку від комп'ютера.
 
Ага! - здогадався Іван Петрович і вихопивши мишку із пухкеньких рук, підскочив до старенького комп'ютера, що стояв недалеко від телевізора на столі.
 
Він швидко відкрив браузер і на одному із сайтів, тицькаючи  одним пальцем, нервово надрукував:
 
"Та що ви, бл@дь, верзете, й@бані порохоботи?! Йдіть на@уй, ідіоти!" і завмер в очікуванні.
 
"Атветка" від порохоботів прилетіла майже миттєво - три торби прутнів та дві торби фалоімітаторів різних конструкцій і калібрів. А також, декілька відфотошоплених портретів Івана Петровича у різних пікантних позах.
 
- Оце все на що ви здатні, нещасні лузери?! - театрально вигукнув Іван Петрович і вже збирався продовжити конверсейшн, як раптом помітив муху, що сиділа на волаючому телевізорі і зухвало дивилась на нього.
 
Він підкрався, вправно злапав муху і живою закрив у півлітровій банці, що вже на треть була заповнена трупами мух.
 
Справа в тім, що Іван Петрович з дитинства не міг навіть муху образити, тому він складував їх живими у банці і там вони сиділи до повного скону. Таким чином совість Івана Петровича залишалась чистою як сльоза, а принципи не порушеними.
 
Іван Петрович акуратно поставив банку мух на підвіконня, поруч із літровою банкою, у котрій стояли висохлі соняхи. Усі зернята із соняхів вже давно були виґлубані і лушпиння від них валялись на підлозі довкола крісла.
 
Іван Петрович прислухався до вересків із телевізора і вирішив ввімкнути ще й радіоточку, що висіла із незапам'ятних часів на протилежній стіні. Йому не заважало, коли разом працювали радіоточка і телевізор. Він чітко розрізняв та сприймав одночасно інформацію у будь якій кількості.
 
Іван Петрович знав, що він надзвичайно розумна людина.
 
Клацнувши двома пальцями, Іван Петрович гепнувся у крісло. Радіоточка хрипнула і голосно заговорила:
 
- Шановна Прасковіє Михайлівно, поділіться будь ласка із нашими радіослухачами своїми враженнями від нових звершень нової епохи.
 
- Ото коли ми провели у нашому селі Пуп'янки діджіталізацію, - заговорила Прасковія Михайлівна, - то після двох стартапів та трьох факапів, надої молока піднялися від ста відсотків аж до сорока. А раніше такого не було. Раніше, майже усі надої зерна з'їдали миші, а голова колгоспу глумився над Марійкою і показував їй непрілічні жести, а Дарина Іванівна ходила вночі по селі і заглядала у вікна людей, а потім у старій криниці...
 
- Дякуємо вам, Прасковіє Михайлівно, -перебила ведуча, - було дуже цікаво вас послухати... А зараз - новини!
 
...Президентський кортеж із двадцяти броньованих велосипедів, наїхав на лісничого васильківського судо-ремонтного заводу. Прямо на місці інциденту, Президент висунув потерпілому підозру... разом із недовірою... Потерпілий навідріз відмовився дивитись на висунуту підозру і вибачи...
 
У цей момент в двері хтось постукав. Дзвінок вже років двадцять не працював. Куди тільки не звертався, куди тільки не писав Іван Петрович, а дзвінка як не було, так і нема. Довелось йому повісити знадвору, на шнурочку, молоточок для відбивних.
 
Молоточком постукали знову, вже голосніше.
 
- Дульсінея, та заходь вже! - нетерпляче крикнув Іван Петрович, продовжуючи уважно слухати передачі по радіо та телевізору.
 
Увійшла Дульсінея -  молоденька, миловидна дівчина у короткій спідничці. Вона тримала під пахою дві товсті папки. Одна була підписана як "Подвійні стандарти", а друга  як "Упереджена брехня". Вона поклала папки на стіл і ввімкнула світло...
 
Біля виключателя стояла немолода жіночка в білому халаті, а на столі замість двох папок стояла медична сумка.
 
Жіночка підійшла до Івана Петровича і докірливо сказала:
 
- Скільки вам нагадувати, Іване Петровичу, що я не Дульсінея, а Віра Миколаївна? І чому ви знову голі у темноті сидите як той щур? Он і годинник у вас вже зупинився - показала жіночка на те місце де висіла радіоточка.
 
- Хоч би телевізор собі включили чи що,  - Продовжувала жіночка в білому халаті, дістаючи із сумки шприц, - Ну нічого, зараз зробимо черговий укольчик і вам стане легше.
 
Іван Петрович, не звертаючи ніякої уваги на гостю, уважно прислухався. Позаду нього, зі стіни, енергійний старечий голос проплямкав:
 
- Званок на двєрі? Да гавно вапрос! Всьо рєшим, дарагой Іван Петровичь!
 

 


© Shtorm [14.08.2019] | Рейтинг: 38.4/31 | Просмотров: 1153

2 3 4 5 38.4/31




Комментарии

1 2 3 4 5 ... 8   »
14.08.2019 02:14:03
5 дуже файно, відчув задоволення...
Не согласен Согласен  Поддержка: 61%(11/18)

14.08.2019 02:15:11
5
 
дульсинея (дуся) неначе жива курва )
 
і з мухами в слоїку гарно (негарно?) вийшло )
 
**
 
відчувається потяг Автора до відтворення багатошарового внутрішнього світу героя, чиї суворі побутові будні атмосферно контрастують із високими порухами того, що мало би бути ніжною душею, але нею не стало - завадило важке дитинство, перенасичене комунікативністю гвалтівною...
 
Последний раз редактировал Mac Tíre 14.08.2019 02:23:46
Не согласен Согласен  Поддержка: 65%(13/20)

14.08.2019 02:21:06
Hemo Dn 14.08.2019 02:14:03
дуже файно, відчув задоволення
drinks
 
Mac Tíre 14.08.2019 02:15:11
і з мухами в слоїку гарно (негарно?) вийшло )
Так гарно, чи не гарно? Якщо не гарно, то чому?biggrin
 
Такі слова як слоїк, стараюсь не вживати. Аудиторія тут значно ширша за Галичину.Yes
Последний раз редактировал Shtorm 14.08.2019 03:06:56
Не согласен Согласен  Поддержка: 58%(11/19)

14.08.2019 02:31:12
Shtorm 14.08.2019 02:21:06
Так гарно, чи не гарно?

ту бі ор нот ту бі...
 

це парадокс
 
мухи вмерли легко чи важко? ваня гуманіст чи садист? чи вартує життя бути прожитим (отак як у вані) чи ні?
 
вийшло гарно - в житті чи в новелі? вийшло негарно - в новелі чи в житті?
 
таке життя - це жах чи розрада?
 
жити так - краще, чи краще - збожеволіти й так не жити?
 

***
 

як і кожен видатний літературний твір (навіть про ваню та дусю) - цей має залишати питання без відповідей, ба більше - він узагалі не повинен питання ставити: в ідеалі - ані відповідей, ані питань, ані можливості про щось запитати чи на щось відповісти -
 
- і тут головне: саме до цього стану невимушено простує перебіг подій у самому житті
 

злі люди скажуть: це слоїк із мовчазними мухами, що сконали без потягу до пізнання самих себе, вані, слоїку, сенсу мушиного буття...
 

 
Последний раз редактировал Mac Tíre 14.08.2019 02:39:10
Не согласен Согласен  Поддержка: 55%(11/20)

14.08.2019 02:37:46
Mac Tíre 14.08.2019 02:31:12
ваня гуманіст чи садист?
Головне, що Ваня сам вірить що він гуманіст. А хто він насправді, кожний собі вирішить індивідуально biggrin
Последний раз редактировал Shtorm 14.08.2019 02:38:25
Не согласен Согласен  Поддержка: 58%(11/19)

14.08.2019 02:48:08
Авторе - Ви страшна людина.)
 

Ось пощо Ви тут. Вас мають усі лякатися. Теми тут наче мухи. Слоїків не стачить.
 
Головне, не дайтеся до забанення, бо банки - для мух.
Не согласен Согласен  Поддержка: 60%(12/20)

14.08.2019 02:53:55
Mac Tíre 14.08.2019 02:48:08
Авторе - Ви страшна людина.)
Не перебільшуйте biggrin Це просто стьоб Yes
Последний раз редактировал Shtorm 14.08.2019 03:03:44
Не согласен Согласен  Поддержка: 58%(11/19)

14.08.2019 08:57:08
2
 
Порнография.
Не согласен Согласен  Поддержка: 39%(9/23)

14.08.2019 10:33:23
Гарний стьоб вийшов 5
Не согласен Согласен  Поддержка: 68%(13/19)

14.08.2019 10:56:25
Applause5
Не согласен Согласен  Поддержка: 67%(12/18)

14.08.2019 11:25:47
278385Excellently5
 
Шикарний стьоб! Excellently
Не согласен Согласен  Поддержка: 67%(12/18)

14.08.2019 12:30:00
Плюсанул.smile3
Не согласен Согласен  Поддержка: 72%(13/18)

14.08.2019 12:40:07
fp
Не согласен Согласен  Поддержка: 24%(4/17)

14.08.2019 12:48:12
Sunflower 14.08.2019 12:40:07

 
Так, тепер такий рівень ДД. Клоака.
 
Розділ анекдоти закрили, на часі розділ ІМХО.
Не согласен Согласен  Поддержка: 28%(5/18)

14.08.2019 12:49:22
выздоравливающий 14.08.2019 12:48:12
Так, тепер такий рівень ДД. Клоака.

На сайті Кліменко і Пригожина краще, так?
Не согласен Согласен  Поддержка: 69%(11/16)

14.08.2019 13:09:51
T-34-152 14.08.2019 12:49:22
На сайті Кліменко і Пригожина краще

biggrin
Не согласен Согласен  Поддержка: 25%(4/16)

14.08.2019 13:23:37
Sunflower 14.08.2019 13:09:51
Sunflower

Не согласен Согласен  Поддержка: 69%(9/13)

14.08.2019 13:24:17
T-34-152 14.08.2019 13:23:37
Дрочішь на дєдушку!biggrin
Не согласен Согласен  Поддержка: 25%(4/16)

14.08.2019 15:05:11
Это 5 Смотрю, один допысувач кое-кого узнал в описании, щикаляд из него так и попёр. За это, отдельное спасибо.
 
Іван Петрович швидко заскочив у свою квартиру, і прикривши двері зітхнув із полегшенням. Потім срокійно, не спішучи, зняв зі свого повністю голого тіла старого, пом'ятого плаща
278385 А коммунальный гэй аФФФэктыч, Иван Петрович? Я был уверен, что оно Соломон Абрамович.
 
Із золотої рами, прикрашеної пластмасовими квітами, на Івана Петровича дивилася усміхнена жіночка-білявка із протягнутими до глядача розкритими долонями, а на тих долонях лежало велике свиняче серце
Почему сердце? I roll!
 

Іван Петрович перевів погляд на портрет ліворуч. Там сидів старий, напівоголений  волохатий дідуганисько із густими бровами і напружено читав якогось засмальцьованого листа із прибитим засохлим тарганом на зворотній стороні аркуша

Не согласен Согласен  Поддержка: 65%(11/17)

14.08.2019 15:07:18
выздоравливающий 14.08.2019 08:57:08
Порнография.
Срочно пожалуйся в ПРАВИЛА i55
 
выздоравливающий 14.08.2019 12:48:12
Розділ анекдоти закрили, на часі розділ ІМХО.
Так по твоей Censorship жалобе АНЕКДОТЫ и закрыли Has bothered
Не согласен Согласен  Поддержка: 65%(11/17)

1 2 3 4 5 ... 8   »










programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2019 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Пожалуйста, войдите с помощью
Facebook-login