В багатьох ІМХО, присвячених цьому політпроекту, наводилися інтернетплітки про лідера УДАРу та точилася жвава дискусія, зміст якої можна звести до двох позицій.
 
     Перша, яку власне інспірували «непримиренні радикали»: лідер УДАРУ Кличко та його адепти – проект вул. Банкової, довіряти їм не можна, бо увійдуть до коаліції з ПР, про що свідчить сама особа лідера – нового Тигіпка.
 
     Друга, яку намагалися відстояти «помірковані опозиціонери»: хай краще Кличко (УДАР) потрапить до ВР ніж бандюки з ПР.
 
     Радикали спиралися на «глибоку, прискіпливу аналітику» власного виробку, взявши за джерельну базу інтернетчутки. Мають право, час і натхнення.
 
     З огляду на їхнє право, вважатиму і своїм правом мати право на банальну аналітичну репліку. Суто, мене цікавила не особа першого номера, а його «продажна, тушкообразна» команда.
 
     Що ж засвідчили перші 100 номерів партійного списку УДАРу. Звичайно, можна було б і до кінця, але не маю впевненості, що це змінить загальну картину.
 
     Умовно можна всі 100 розбити на 5-ть груп:
1) Фізичні особи - підприємці та середні підприємці, наймані менеджери – 54;
2) представники громадських ( на кшталт «Рух середнього класу», Інститут Євро-Атлантичного співробітництва") та спортивних організацій, фондів,  викладачі, науковці, вчителі, юристи, журналісти – 18;
3) партійні бюрократи та діючі або колишні депутати –  15 (10/5);
4) пенсіонери – 5;
5) тимчасово непрацюючі – 8.
 
     До якого висновку можна схилитися?
     Це проект не олігархічний, а, навпаки, представників того середнього класу, бажаного зміцнення якого всі ми прагнемо.
Сподіваюсь, що його представники не зрадять у ВР, у першу чергу, власні інтереси та наші загальні сподівання.