Всі наче подуріли - пишуть за політику ..
 
А Хведорич пострибав по піньках на саміт .. Від межигірської самотності втік ..
 
Ну, це так .. Бо я не по цих ділах .. Я ж хвілософ.
 
От зараз нашвидкоруч виклам тут одну думку .. Лише одну.
Одну, але без сурпризу .. Ну, про теє самеє, про українську націю і її бездержавність.
 
Думка така проста, що мені трохи ніяково навіть від її нагадування. Але ж справа не втому, що всі думки вже були всілякими думкарями вже висловлені, а в тому, що кожного ранку знову сходить сонце, отже, маємо знову сіяти те ж саме, бо воно щовечора кудись зникає ..
 
Ну, от.
Як ми вже від когось чули, українська нація в останні декілька сот років своїх держав не будувала, хоча інколи намагалася приступити до цієї шляхетної справи ..
 
Ну, так вийшло, що державна влада для українців в зазначені століття була чужою і ворожою (польскою,австрійською, російською, .,).
 
То й в українців склалася така от нешляхетна традиція ставитися до держави з відразою.
 
Це ще не думка, це ще переддум'я .. А думка полягає у наступному.
 
Оскільки українці традиційно вважають себе окремо, а державу окремо, то політики, що прагнуть бути обраними до державної влади, мають бути за характером популістами соціял-демократами (якої назви не носила б партія).
 
Для того мають бути популістами соціял-демократами , щоб за два чи три покоління схилити посполитих громадян до думки "влада вам не ворог". Лише після того Україна зможе вивільнити внутрішню енергію для творчого облаштування свого життя ..
 
Так що  соціял-демократії  бути і з цим безглуздо сперічатися. Справа лише в тому, щоб зробити її красивою, гармонійною і продуктивною.