Україна: Ситуація змінюється – змінюються і методи

Станіслав Овчаренко
Володимир Буковський правильно пише, що під час дуже масових виступів усілякі змови втрачають значення. Усілякі лідери впливу та керівники замовних рухів та фронтів опиняються перед ситуацією, коли доводиться вибирати:
- або повернутися до власного роботодавця з охранки, втративши вплив на товаришів
- або дійсно очолити нову справу та доводити її до логічного кінця, забувши про чекістське минуле.
Це – про Росію.
 
Це ще правильніше про Україну, де опозиційний рух знаходиться на вищому рівні розвитку, ніж в Росії. Адже сьогодні Росія знаходиться на рівні України 2000 – 2002 років – коли були рухи «Україна – без Кучми!», та «Повстань, Україно!».
Ленін був правий, коли писав, що в реальній політиці існують лише дві реальні сили:
- сила держапарату, та
- рух мільйонів народних мас.
 
Отже – завдання держапарату у цілому – роздробити мільйонний рух мас на окремі струмочки у гонитві за приватними інтересами. Дуже важлива роль у цьому – так званих легальних «агентів впливу» у самому народному русі. Для цього знадобилися «об’єктивні» журналісти, політологи та соціологи.
Але дуже важлива ознака агентів впливу – це окозамилювання, дезорієнтація, створення з простого щось дуже складне, недоступне для розуміння.
Адже ніхто серед ведучих журналістів та аналітиків не нагадав, що головне завдання України – це повернутися до
- демократичного поділу влади на три незалежні гілки (законодавчу, виконавчу та судову)
- скасування за генпрокуратурою функції загального нагляду, характерного для тоталітарного ладу
- відновлення рівності сторін у суді (прокурора та адвоката)
- припинення тортур у в’язницях
- відновлення чесних та прозорих виборів до усіх рівнів влади
- припинення переслідування приватних підприємців за допомогою виконавчих та судових органів
- повна люстрація суддівського корпусу
- повна люстрація МВС
- створення нової української армії з традиціями не Червоної, а Української Повстанської Армії
- сприяння високотехнологічному підприємництву та власне науці
- захист авторського права
- покарання усіх, хто причетний до злочинів нинішнього режиму, заборона партії регіонів та комуністичної партій як тоталітарних
 
Як бачимо – нічого загадкового у наших намірах немає.
Є лише відтінки:
- одні партії презентують інтереси приватних власників-роботодавців (ліберальні демократи)
- інші – презентують інтереси переважно найманих працівників (соціал-демократи).
 
Але в час тоталітарної диктатури влада тисне однаково тяжко як на приватних підприємців, так і на найманих працівників через дуже високі ставки податку на 1 грн. заробітної плати (майже 70коп.!)
- підприємці та наймані працівники мусять діяти одностайно проти диктатури.
Звичайно, як сказав би Карл Маркс, робітники та клерки, спеціалісти зараз на стадії буржуазно-демократичної революції мусять боротися за загальнонаціональні інтереси, тобто суто буржуазні.
Як це було в Західній Європі Х1Х століття. Через це потрібно пройти.
 
Ми повинні однозначно сказати, що робітничий рух може відновитися лише за умов демократії, вільного підприємництва.
Природу не обманиш, через етапи не перескочиш.
Щоб нас зрозуміти, Заходу треба зазирнути у власне далеке минуле. А нам треба шукати героїв не серед Саркозі та Меркель – а серед Маратів та Робесп’єрів…
Чи Вашингтонів з праведним законом…
Якщо їх слухняні агенти впливу правлячого режиму не спаплюжать заздалегідь (і не юристи вони, і не українці, і взагалі педофіли…)
Вигадати можна багато що.
 
Але зараз ми не повинні нічого обіцяти нашим катам і не покладати надію на Захід. Сам Захід взагалі ні на кого не покладався тоді.
Волонтери з інших націй та народів самі з’являлися непрохані…
 
Ось приклад:
Неодноразово писалося про вплив путінської влади на ситуацію в Україні. Але чому не запозичити досвід та бойову допомогу від природних ворогів Путіна – кавказців мусульман та грузинів Саакашвілі? Якщо у диктаторів є свій інтернаціонал чи клуб – чому не співробітничати з найзапеклішими супротивниками російського диктатора?
Нам інструктори не завадили б.
Чому саме так?
 
Саме тому, що диктатура Януковича небезпечна не сьогоденням, а саме завтрашнім днем:
- коли, за висловом Олександри Кужель, «Беркут» та взагалі спецчастини заповнять безпринципними бідаками зі Сходу та Півдня
- на місце вільного підприємництва не використають китайський досвід неоГУЛАГу – тобто системи примусової рабської праці за колючим дротом
- на місці фермерського господарства створять масиви феодальних латифундій. У такому разі праця селянина буде наддешева, а ціни у монополізованих «сільпо» та «ашанах» не стануть надвисокими
- будуть скасовані «зайві» залізничні маршрути з різким підвищенням ціни на квитки та контролем над приватним життям пасажирів
- скасована вища освіта для вихідців з народу шляхом скасування безоплатної основи для отримання освіти. На місці шкіл та бібліотек будуть казино та тимчасово замасковані борделі
 
Отже – на місці нормальної держави стрімко будується держава-«малина», де доходи – у купки олігархів, а витрати – на решті населення!.
Будь-який опір такому режиму – справа священна.
 
Але треба сказати головне:
Режим навчився будувати паркани та виставляти охорону навколо установ диктатури.
Але НІЯКОМУ режиму не вистачить ні парканів, ні охорони навколо кожного служителя репресивної машини.
Тобто «пікетувати» треба не так Качанівську колонію, як помешкання начальника самої колонії, знати та відслідковувати місця життя та розваг відомих суддів Кірєєва, Ситайло, Трубнікова (парашного судді, якщо хто не пам’ятає).
Режим НЕ зможе усіх охороняти та вибудувати паркан навколо кожного служителя режиму. Кожен «палець» повинен заніміти від напруги. Уся система переслідування повинна перегрітися та почати розпадатися.
 
Олександр Солженіцин одного разу зауважив, що без «придурків», тобто служителів режиму з числа в’язнів система концтаборів втратила б керованість. Система може оволодіти насиллям суспільством, але далі диктатура може керувати лише з мовчазної згоди затурканого населення.
Так що агенти впливу костьбондаренки та кошкіни з найємами саме працюють над затурканням мізків «по наш бік барикади».
 
Ми повинні виграти інформаційну війну та виснажити служителів режиму. Ми повинні не так співчувати політв’язням (що теж треба), як пишатися опором насиллю.
Адже виборів без революції не буде. Буде фарс.
Потрібна соціально-психологічна переорієнтація протесту. Тоді переможемо.
 
http://svetiteni.com.ua/16827-ukrayina-situacya-zmnyuyetsya-zmnyuyutsya-metodi.html