Василь стус. Веселий цвинтар.

Порідшала земна тужава твердь,
 
міський мурашник поточив планету.
 
Міліціонери, фізики, поети
 
вигадливо майструють власну смерть.
 
Протрухлий український материк
 
росте, як гриб. Вже навіть немовлятко
 
й те обіцяє стати нашим катом
 
і порубати віковий поріг,
 
дідівським вимшілий патріотизмом,
 
де зрідка тільки човгання чобіт
 
нагадує: іще існує світ
 
справіку заборонений, як схизма.
 
Ця твердь земна трухлявіє щодня,
 
а ми все визначаємось. До суті
 
доходимо. І, Господом забуті,
 
вітчизни просимо, як подання.                     http://vasylstus.com/poetry.htm