Виступ-2 Юрія Луценка у суді

Мене заарештували по 4-ох пунктах:
 
1) невизнання своєї вини
 
2) відмова від дачі показів
 
3) спілкування зі ЗМІ
 
4) повільне, на думку ГПУ, читання матеріалів справи.
 
Три перших пункти — мої права, гарантовані українською Конституцією.
 
Четвертий пункт згідно закону — моє право, а не обов'язок. Такої причини — за повільне читання — не передбачено українським законом. Мало того, мені продовжили арешт і тоді, коли я завершив читання 47 томів.
 
Звичайно, таке дике, демонстративне ігнорування закону при моєму арешті зацікавило Європейський суд з прав людини, який взяв цю справу до пріоритетного розгляду.
 
Я впевнений, що виграю цей процес. Але у нас мають звичку робити крайніми «шестірок» - виконавців.
 
Саме тому я оголосив голодування протесту і звернувся до Генерального прокурора. За 25 днів я так і не отримав відповіді від пана Пшонки.
 
Більше того, Генпрокуратура знає, що вся їхня справа не має правового підґрунтя, і щоб приховати це — запланувала закритий суд.
 
Отже, ціною голодування, яке дозволило сфокусувати увагу на відвертих порушеннях законів щодо мене, я не на загальних розмірковуваннях, а конкретно і практично довів — в Україні немає правоохоронної системи.
 
Каральна, політично вмотивована Генпрокуратура України — є, а правоохоронної системи, де Генпрокурор наглядає за дотриманням прав усіх громадян — немає.
 
Сьогодні ми побачили, чи є у нас незалежна судова система.
 
Підтримання судами 5 разів згаданих причин для мого арешту та його продовження вже дає мені підстави говорити про відсутність незалежного суду в Україні.
 
Але відмова від належного мені по Конституції права на суд присяжних остаточно підтверджує, що в Україні сформована спеціальна репресивна прокурорсько-суддівська система, що відверто ігнорує і закон і Конституцію.
 
Ще раз наголошу: це не абстрактна політична заява і не випадковий збій правоохоронної та судової системи. За 32 дні голодування, яке широко висвітлювалося в ЗМІ, публічні звернення моїх адвокатів, друзів, політичних та громадських діячів до президента, збір понад мільйона підписів простих громадян з вимогою припинення беззаконня дають мені право говорити, що ця справа стала моментом істини нинішньої української влади.
 
І висновок дуже сумний:
 
1. В Україні є репресивна система сконцентрованої в одних руках виконавчої, правоохоронної та судової влади.
 
2. В Україні немає розподілу незалежних гілок влади, які керуються законами та Конституцією.
 
У зв’язку із цим я як політик і громадянин звертаюся до українських політиків та інституцій Євросоюзу з проханням добиватися від української влади виконання взятих на себе зобов’язань щодо демократичних стандартів.
 
Питання не в Луценку чи в Тимошенко, інших політично репресованих. Мова про 46 мільйонів громадян, позбавлених права на об’єктивну правоохоронну систему і незалежний суд.
 
Джерело: "Народна самооборона"
http://jeynews.com.ua/news/d0/57241