Олександр Мороз: Ющенко прагнув влади як месія, а Тимошенко – як Сонька Золотая Ручка

 
Олександр Мороз - політичний важковаговик на пенсії. Уперше став депутатом в 1990-му, аж поки в 2007-му за підсумками дострокових виборів не залишився поза грою. Сімнадцять років у політиці - мало хто може пред'явити такий результат.
 
Мороз, будучи опозиціонером до Леоніда Кучми, протягом десятиліття напрацьовував свою репутацію. Але він зруйнував все в один момент після обрання спікером у 2006 році.
 
Тоді, залишаючись в складі коаліції з БЮТ і "Нашою Україною", Мороз без офіційного розлучення пішов з "родини" до нових партнерів - Януковича і комуністів.
 
Той вчинок Мороза був вузлом сучасної історії, який визначив наступні події в розвитку держави - сумнівний розпуск парламенту, закулісні домовленості Ющенка і Януковича, обрання Тимошенко прем'єром всупереч волі Банкової, постійна боротьба президента і уряду на взаємознищення.
 
Україна вже не перший рік є заручником цього політичного тріллеру.
 
Сьогоднішній Мороз не бачить своєї помилки у тому вчинку. Він знову балотується в президенти - щоправда, зізнається, що робить це виключно з прицілом на можливий розпуск парламенту та місцеві вибори 30 травня.
 
Що насправді сталося в 2006 році - поговорити про це ми домовляємося з Морозом. За однієї умови - будемо записувати інтерв'ю не в партійному офісі, щоб атмосфера його не стримувала в спогадах.
 
Мороз призначає зустріч в кафе середньої руки. Пояснює, що недавно проводив переговори в одному з київських ресторанів та ледь не знепритомнів, коли побачив ціну за чашку чаю.
 
Чи стала аргументація Мороза більш зрозумілою, вирішувати самим читачам.
 
- З вашого тривалого політичного досвіду, як ви відчуваєте, чим закінчаться вибори президента?
 
- Я не хотів би коментувати цю ситуацію як політолог. Я бачу авантюризм у діях нинішньої влади такої величини, що до дня голосування може скластися абсолютно неочікувана комбінація. Тому продовжувати розмови про те, чи Юля виграє, чи Янукович, я би просто не хотів.
 
Подивимося... Якщо Тимошенко стане президентом, не приведи Господи, то це буде відкритий дерибан всього, що можна. Корупція дійде до межі, яка стає неповоротною для існування держави.
 
Якщо виграє Янукович, подібні методи також можливі. Тому виступати прибічником тієї чи іншої кандидатури я би не став.
 
Ми ж розглядаємо президентські вибори в одному ланцюгу з майбутніми місцевими виборами та можливими достроковими виборами до Верховної Ради. І під час цієї кампанії потрібно дати змогу людям показати хто є хто.
 
- Чому так трапляється, що ваші однодумці, яких ви виростили в Соцпартії, вас кинули: спочатку Луценко, потім Вінський, потім Баранівський з Ніколаєнко, Шибко. Кажуть, вже й Семенюк на підході. Можливо, причина у вас, а не в них?
 
- Можливо, в мені причина. Тому що я своїх поглядів не міняю й не підлаштовуюся під інших.
 
- Але якщо ви брали цих людей до себе, то мали побачити їхню сутність! Той же Луценко - як він опинився у вашому оточенні?
 
- Юрій Луценко жив і в Рівному, очолював обласну партійну організацію СПУ. Він тривалий час працював біля мене.
 
Його батько Віталій Іванович Луценко, на той момент народний депутат від Компартії, попросив, щоб я взяв над ним кураторство, щоб він не зробив якихось дурниць, бо в нього характер неврівноважений. Я пообіцяв.
 
У той час Луценко-молодший працював помічником у прем'єра Пустовойтенка. Коли Кучма довідався про це, він його звідти витіснив. І я оформив Луценка своїм помічником як народного депутата. Потім він став секретарем політради СПУ, займався справою Гонгадзе, бо мав можливість працювати над розшифруванням записів.
 
Також Луценко випускав специфічну газету "Грані", яка користувалася попитом. І на тому будував свій авторитет.
 
- Для вас особисто було розчаруванням поведінка Луценка?
 
- Я передбачав, що це може статися, але я не думав, що це може набути таких патологічних форм. Адже що-що, але він не міг не знати, що я займаюся партійною роботою за переконанням і абсолютно чесно.
 
Луценко проїхав зі мною всю президентську кампанію 1999 року. Я весь час його виставляв наперед, щоб він виступав на мітингах. Більше того, я певний час думав, що Луценко може стати й головою СПУ.
 
- Тобто ви думали, що Луценко стане вашим наступником у Соцпартії?
 
- Між нами відповідна різниця у віці, якраз той інтервал, який потрібний. І голова в нього "варить", і досвід він певний має. Я думав, що цілком можливо, він очолить СПУ. Але потім виявилося, що його кар'єристські наміри були вищі за інтереси партії.
 
Сьогодні Луценко робить ставку на Тимошенко, але пройде ще небагато часу, і він буде її ворогом. Дасться взнаки перебільшення своїх можливостей, свого потенціалу, своєї значимості.
 
У 2007 році Луценко виступав на мітингу зі словами "Гітлера не спалили, він веде зараз засідання Верховної Ради". Хоча він першим прийшов поздоровити мене з обранням главою Верховної Ради. І особисто попросив, щоб його залишили міністром в уряді Януковича.
 
- Як Луценко взагалі опинився на посаді міністра внутрішніх справ у 2005 році? Очолити МВС мав Турчинов, але начебто Порошенко напередодні подання його кандидатури разом з вами переконали Ющенка внести саме Луценка, а Турчинов перейшов на СБУ.
 
- Тоді вирішальний вплив на президента мав Петро Порошенко. Питання щодо призначення Луценка на МВС вони вирішили полюбовно і фактично без мене.
 
Так, до речі, на посаду міністра аграрної політики попав Баранівський. Він домовився про це з Литвином як із земляком, а Ющенко не хотів втрачати контакти з парламентом і пішов назустріч. Хоча я наполягав щоб міністром аграрної політики був Вінський.
 
- А чи була людина, яка викликала у вас особисте розчарування своїм виходом з СПУ, бо ви не очікували, що він може вас зрадити?
 
- Той же Луценко, той же Ніколаєнко... Вважаю, що в нас були відверті стосунки.
 
- Станіслав Ніколаєнко хотів очолити Соцпартію замість вас?
 
- Моя ціль - повернути СПУ в усі структури влади, найперше до парламенту. А після цього я готовий до того, щоб ми розглянули питання про заміну голови СПУ.
 
- В яких органах влади сьогодні представлена Соцпартія?
 
- У нас близько 20 тисяч депутатів місцевих рад, близько 700 голів населених пунктів. Наприклад, Іщенко-Геллер - мер міста Яснувате. Це - молода людина, яка сьогодні переслідується міською радою, котру контролює Партія регіонів.
 
- Володимир Бойко з Меткомбінату імені Ілліча, який підтримував вас у Маріуполі, зараз працює на Тимошенко. Ви з ним обговорювали це питання?
 
- Думаю, що сьогодні Бойко не буде вести ніякої агітації за того чи іншого кандидата. Те, що Тимошенко побувала на комбінаті Ілліча та повертає борги з податку на додану вартість, зовсім не означає залежність Бойка від неї.
 
Хоча Тимошенко подає повернення ПДВ як особисту заслугу. Тут би варто запитати, а як ці борги утворюються? Адже коли кошти на повернення ПДВ не розкрадаються, то вони повертаються кожному експортеру відразу, в автоматичному режимі.
У нас з Володимиром Бойком з самого початку була домовленість: ми не ставимо йому питань фінансування Соцпартії. Тому я абсолютно спокійно можу говорити: нас ні на копійку не зв'язують взаємні зобов'язання.
 
Але вплив Володимира Бойка на колективи, звичайно, проявлявся під час голосування.
 
Сьогодні у складі Соцпартії залишаються депутати в Донецької облради, обрані від комбінату Ілліча. Ця лінія погоджена з керівництвом комбінату.
 
ЯНУКОВИЧ МАЄ ВЗЯТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЦУШКА
 
- Чому з Соцпартії так і не виключили Миколу Рудьковського, який неодноразово вас дискредитував?
 
- Рудьковський - цікава людина. Він чесно відстоює свої переконання. Хоча самі переконання можуть бути помилковими.
 
Він - активіст Соцпартії, але не входить у її керівництво. Наприклад, Микола Рудьковський організував у Чернігівській області свій фонд та надав допомогу 30 школам, відремонтував дитячі садки. Це благодійництво виходить за межі можливостей партії. Сказати, що Рудьковський має з того особистий зиск, я не можу.
 
Уявимо: ми звільнилися від Рудьковського, то чи виграє від цього сама Чернігівська партійна організація СПУ? Під його керівництвом Чернігівська обласна партійна організація зайняла перше місце серед усіх областей на виборах 2006 року.
 
- Але його звинувачували в тому, що він за державні кошти літав до Парижу разом з переможницею конкурсу краси.
 
- Літав. Слідство іде. Суд не бере до уваги факту, що він літав у відрядження. Нібито збитків Рудьковський наніс у кількасот тисяч гривень. А на його переслідування уже витратили в кілька разів більше коштів.
 
- Як ви оцінюєте поведінку Василя Цушка, який зараз теж у команді Януковича?
 
- Так, він довірена особа Януковича у Одеській області. Але я жодним чином не розходжуся з ним у поглядах.
 
Сьогодні проти Цушка організоване переслідування на абсолютно незаконній підставі. Партія регіонів і колишній прем'єр несе персональну відповідальність за це. Хоч би тому, що Віктор Янукович давав доручення Василю Цушку приїхати в Генпрокуратуру, коли там відбувалася силова зміна керівництва.
 
Причому розпорядження про порушення кримінальної справи відносно Василя Цушка прийнято Віктором Шемчуком в період, коли в 2007 році він три днів побув генпрокурором. Та прийняв одне рішення, і єдина його управлінська дія досі продовжує функціонувати.
 
...Тому ми з самого початку домовилися про те, що тут Партія регіонів має взяти відповідальність за Василя Цушка, гарантувати його проходження у парламент та зняття з нього переслідування при зміні президента.
 
- Як ви пережили відхід Йосипа Вінського? Він же був вашою правою рукою десять років, не менше.
 
- Так, Йосип Вінський - хороший адміністратор, але надзвичайно конфліктна людина.
 
- Але фактично Вінський тримав організаційну структуру Соцпартії?
 
- Соцпартія тримається й тепер! Сьогодні справді складніше з фінансуванням. Але це пов'язано не з відсутністю Вінського, а з об'єктивностями проблемами - нашої фракції немає в парламенті.
 
Раніше ми оформлювали помічниками депутатів, які утримуються з бюджету, секретарів обласних осередків СПУ й актив партії. Маючи в парламенті 30 депутатів, ми могли утримувати помічникам 300 осіб, тобто актив Соцпартії першої чи другої лінії.
- Вам пропонували хабарі за голосування у парламенті?
 
- Ні, та й не було такої потреби.
 
- Соціалісти були в парламенті з 1994 по 2007 рік - тринадцять років. Дуже наївно виглядає, що до вас жодного разу не зверталися з пропозицією: "Сан Санич, підтримайте цей закон, а я в боргу не залишуся".
 
- Я ще раз повторюю, так питання не вирішувалося. (Відповідь в процесі вичитки кардинально відредаговано Олександром Морозом - УП)
 
- До речі, ваші біг-борди "Здолали брехню здолаємо руїну" провисіли майже всю минулу зиму. Скільки вам це коштувало?
 
- Приблизно мільйон двісті тисяч гривень. Але хто міг тоді подумати, що Ющенко не здатний забезпечити проведення дострокових виборів? Конституційних, між іншим.
 
Я ПРОПОНУВАВ, ЩОБ ТИМОШЕНКО СТАЛА СПІКЕРОМ ПАРЛАМЕНТУ
 
- Все-таки, є якісь політичні вчинки, про які ви сьогодні шкодуєте?
 
- Я шкодую за тим, що підписав угоду про проведення дострокових виборів у 2007 році.
 
Поясню ситуацію. Тоді Ющенко віддав розпорядження про введення силовиків у Київ. "Альфа" була підготовлена для захоплення МВС. Я о 10 вечора перебуваю на роботі, не беру участі в переговорах.
 
Дзвонить Василь Петрович Цушко, говорить: "Розумієте, Ющенко з Януковичем зайшли в тупик, ні до чого не домовляться. Заступники міністрів внутрішніх справ виходять з-під мого контролю. Є небезпека, що введуть внутрішні війська, проллється кров".
 
А внутрішні війська вже були незаконно підпорядковані Ющенку. Цушко каже: "Тоді ніхто не буде шукати винних чи правих. Поїдьте, допоможіть їм знайти вихід".
 
Я поїхав у секретаріат президента, було десь пів одинадцятої ночі. Сидять там чоловік дванадцять, той же Плющ як консультант і наставник Ющенка. Розглядалися різні варіанти. Всі - "нульові".
 
Я надіявся, що Ющенко вскочив у халепу й хоче, зберігаючи лице, повернутися назад в конституційне поле. Я запропонував варіант, щоб нібито задовольнялися й ініціатори дострокових виборах, і при цьому щоб не було порушення Конституції.
 
Мій варіант полягав у тому, що дострокові вибори, відповідно до Конституції, можна проводити, коли в парламенті немає 150 депутатів. Але на законній основі було неможливо забезпечити зменшення чисельності парламенту на 150 депутатів. Тому що при звільненні депутата є двоє чи троє в черзі на кожне місце.
 
На той час було близько 30 заяв депутатів від "Нашої України" і БЮТ на те, що вони незгодні складати свої повноваження.
 
Тобто я давав Ющенку абсолютно відкриту, прозору формулу повернення в конституційне поле. При тому, що вибори дострокові проводитися не будуть. Бо їх немає змоги провести.
- Зрештою всі пам'ятають, як ви вночі вийшли втрьох разом з Ющенком і Януковичем до журналістів, взявшись за руки. Це навіть називали "Лебединим озером на Банковій". Виходить, що зрештою ви погодилися на аргументи Ющенка?
 
- Ющенко дав гарантії, що Конституція буде безумовно дотримуватися, і все робитиметься в рамках закону.
 
- Чому? Адже БЮТ і "Наша Україна" скасували хвости своїх списків.
 
- У законі це не передбачено. А суб'єкт влади повинен робити тільки те, що записано в законі. Тому я шкодую, що погодився на дострокові вибори. Я краще думав про Ющенка, ніж виявилося насправді.
 
- Ви вважаєте, Ющенко в 2007 році, розпустивши парламент, виконав свою волю чи був просто інструментом в руках Тимошенко?
 
- В Ющенка була мета - змінити Конституцію на авторитарну. А в Юлі була ціль стати прем'єром.
 
Коли почався конфлікт навколо парламенту, десь у липні 2007-го я запросив Турчинова поговорити і висловив йому пропозицію: "Закінчуйте цю возню. Хоче Юля влади - давайте зробимо так: ми вийдемо з коаліції, я складаю повноваження голови, входьте в коаліцію, і хай Тимошенко керує парламентом".
 
Турчинов відповів: "Я пораджуся з нею і скажу завтра". Наступного дня він відповів: "Ні, вона хоче бути прем'єр-міністром".
 
- Чи правда, що за згодою Януковича на дострокові вибори-2007 була домовленість із Ющенком про створення широкої коаліції?
 
- Так, я здогадувався про це. Ще за підсумками виборів 2006 року була парафована угода між "Нашою Україною" і Партією регіонів про створення коаліції. На ній поставили підписи Азаров і Безсмертний.
 
А 28 травня 2007 року, після чергового незаконного указу Ющенка про розпуск парламенту, відбувся мітинг у центрі Києва. Ми тоді кожного дня збиралися координаційною радою або в кабінеті прем'єра, або в кабінеті голови Верховної Ради.
 
І в цей день у мене в кабінеті був Янукович, ми визначилося, що далі продовжуємо свою лінію відносно неконституційних дій Ющенка. Домовилися, що в обід я виступлю на мітингу.
 
Але о 12 годині мені телефонують і повідомляють, що "тільки-но виступав Янукович, який сказав, що треба йти на дострокові вибори". Я не повірив: "Не може бути. Ми буквально кілька годин тому проводили нараду, і було інше рішення".
 
Раніше я знав, що його представник Борис Колесніков ходить до секретаріату президента на переговори. А в цей день на зустріч з Ющенком прийшов сам Янукович. Я набрав його номер: "Віктор Федорович, це так?". "Да, ви знаєтє...", - почав він пояснювати. Я зрозумів, що вони здали владу.
 
- ...Після чого відбулися дострокові вибори, де ви не подолали 3% бар'єр.
 
- Ні, не так. По-перше, ми подолали 3% бар'єр. У виборчих списках 2007 року було один мільйон 700 тисяч мертвих душ, в основному на Західній Україні. Ясно, що вони не за соціалістів голосували, а за Ющенка.
 
Наприклад, у Одеській області згідно з протоколами, за даними наших активістів, ми взяли близько 8% голосів, тобто десь 93 тисячі голосів. Але після першого дня офіційного підрахунку, коли ми уже вийшли на цифру 70 тисяч і мали резерв у непідрахованих округах, до Одеси прилітає чартерний рейс із секретаріату президента. І все, зростання нашого результату зупинилося.
 
Тобто зупинили підрахунок голосів. Переписали протоколи. Далі я технологію розказувати не буду, хоча вона не секретна: на бюлетені, де стоїть знак за Соціалістичну партію, проставляється друга позначка. І бюлетень вважається недійсним. Подібне було в Закарпатті, в Чернівецькій області, в Черкаській.
 
СПУ гарантовано набрала на виборах 2007 року близько 3,5%.
 
- Тоді відбулася ваша зустріч з Віктором Балогою. Йшлося начебто про те, як за рахунок якихось резервів дотягнути соціалістів до 3%...
 
- Ішов офіційний підрахунок голосів. Я дивлюся, що в масив даних ЦВК додаються результати в тих регіонах, де в нас гарантовано було подоланий бар'єр - Одеська, Донецька область. А у нас при цьому падає загальний результат. Цей попередній аналіз давав можливість оцінити підсумки виборів.
 
Я переговорив з Януковичем: "Віктор Федорович, я не розумію технологів, які займаються цими маніпуляціями в секретаріаті президента. Як же так виходить? Вони планували видавити соціалістів із парламенту, створити коаліцію з Партією регіонів - і не створювати коаліцію з Юлією Тимошенко, бо на це, мовляв, не вистачило голосів. А тепер я дивлюся, вони будуть створювати коаліцію з БЮТ, бо виходу в них не буде. Адже це скрізь обіцяли, Луценко повторював на кожному мітингу".
 
"Ну а що робити?" - каже Янукович. Я кажу: "Дуже просто. Треба просто не заважати вести об'єктивний підрахунок голосів".
 
Буквально через декілька хвилин до мене прибули Плющ і Балога. Балога зайшов до мого кабінету, продемонструвавши "демократію" в Україні - показав, що тут не можна говорити, давайте, мовляв, вийдемо в інше приміщення.
 
Ми опустилися поверхом нижче в кабінет керуючого справами, розташований у напівпідвальному приміщенні. Очевидно, там не встановлювали відповідну апаратуру.
 
Я кажу Плющу та Балозі: "Ну що, колеги, ви планували досягти зовсім іншої цілі - прибрати соціалістів з парламенту і створити на двох коаліцію. Тим самим "в тираж" пустити Юлію Тимошенко. Не виходить". "А що тепер робити?", - говорить Балога. "А нічого не робити. Просто не переписуйте протоколи".
 
"А що тоді буде?", - запитують вони у мене. "У цих областях будуть зараховані наші законні голоси, ми будемо мати більше ніж 3%, ввійдемо в парламент, зміниться конфігурація Верховної Ради, але в коаліцію не підемо. Хочете - тоді створюйте собі на двох".
 
- Тобто Балога фактично підтвердив, що він іде по сценарію "ширки"?
 
- Звичайно. Не треба ж бути великим спеціалістом, щоб зрозуміти: ініціатива дострокових виборів була за домовленістю бізнесменів із оточення Януковича і секретаріату президента.
 
- За домовленістю з Ахметовим?
 
- Не знаю, чи Ахметов брав там участь. Але Колесніков був безпосереднім учасником переговорів.
 
- І що під час тієї розмови відповів вам Балога?
 
- Балога каже: "Якби раніше ви так сказали, то ніхто не робив би підтасовок". Окрилені, вони помчали до Ющенка. Але Ющенку хтось популярно пояснив - скоріше за все, від Юлії Тимошенко - що якщо соціалісти залишаться в парламенті, то вони не дадуть йому змоги повернутися до старої Конституції Кучми.
 
ЖВАНІЯ ПЕРЕКОНУВАВ МЕНЕ, ЩО ВІДПРАВИТЬ ТИМОШЕНКО В ТИРАЖ
 
- Чи не найбільшою вашою помилкою вважають обрання спікером у 2006 році? Фактично з цього моменту ви зовсім інакше сприймаєтесь в суспільстві.
 
- Ви неправильно поставили питання. Фактично з цього моменту почалося шельмування мене політичними колами і пресою!
 
Але я і зараз переконаний: у 2006 році все одно не вдалося би створити коаліцію за участі "Нашої України" та БЮТ. І потім все одно соціалістів визнали би винними в усьому, навіть якби я не був обраний головою Верховної Ради.
 
З самого початку всі погоджувалися з тим, що представник Соцпартії буде очолювати парламент. Бо на той момент "Наша Україна" вже мала президента, а БЮТ збирався призначити свого прем'єр-міністра.
 
Ющенко сам підтвердив доцільність обрання представника Соцпартії спікером, і з таким переконанням полетів в Америку. А прилетів з іншою думкою. Ющенко висунув на голову парламенту Юрія Єханурова. Це було офіційне рішення "Нашої України" за його підписом. Ми провели засідання фракції. Визначились: "Добре, ми проголосуємо. 33 чоловіки будуть за Єханурова".
 
Як тільки стало відомо, що ми погоджуємося на Єханурова, з'являється кандидатура Порошенка. Я зустрічаюся із Юлею і з Ющенком утрьох. Кажу йому в очі: "Навіщо ви це робите? Це ж повторення конфлікту вересня 2005 року. Влада не зможе працювати!".
 
Ющенко відповів: "У мене нема іншої кандидатури окрім Порошенка". Я продовжую: "У вас є інші представники - Тарасюк, Безсмертний. Пропонуйте, кого завгодно - я вам гарантую 33 голоси соціалістів "за".
 
У нас на засіданні фракції 19 осіб виступило з намірами голосувати проти Порошенка. Знаючи цю обставину, Ющенка це влаштовувало, бо давало можливість сказати: "Соціалісти - зрадники. Вони не підтримали створення коаліції й обрання Порошенка. Тому будемо створювати коаліцію на двох з Партією регіонів". І на той момент уже було парафовано угоду між "Нашою Україною" і Партією регіонів.
 
Була ще одна подія. Напередодні дня голосування за спікера до мене в Конча-Заспу приїхав Давид Жванія. Ми походили по доріжці. Він каже: "Я вас переконую, проголосуйте за Порошенка. Через три місяці ми Юлю відправимо в тираж, Порошенко стане прем'єр-міністром, а ви будете головою Верховної Ради".
 
Я відповідаю: "Давид, я розумію, про що ви говорите. А як це буде сприйнято людьми? Значить, ми будемо крайніми в цій комбінації, яка сьогодні прочитується абсолютно прозоро. І потім, якщо ви хочете зробити Порошенко прем'єром, пропонуйте, ми проголосуємо за нього".
 
- Це було неможливо, тому що за Порошенка не проголосував би БЮТ...
 
- От в чому питання. Тобто завдання Ющенка полягало в тому, щоб демократична коаліція розвалилася, Партія регіонів і "Наша Україна" об'єдналися, а Юлію Тимошенко "списати".
 
- Але Тимошенко паралельно теж вас накручувала: мовляв, "тільки ви маєте бути спікером від коаліції"!
 
- Мене ніхто не накручував. У день голосування за спікера я поїхав до Ющенка, до речі, на машині Тимошенко, разом з нею. І ще раз висловив свої аргументи. Ющенко ще раз сказав, що в нього немає інших кандидатур, тільки Порошенко.
 
Їдемо назад. Тимошенко говорить: "А якщо ви сьогодні не проголосуєте, а наступного разу Ющенко знову внесе кандидатуру Порошенка? Як ви будете голосувати?". Я подумав: "Невже вона не розуміє, що не ставиться питання обрання Порошенка, ставиться питання розвалу коаліції?"
 
Вранці того дня я зустрівся з Януковичем. Ми поговорили. Я йому кажу: "Я знаю, вас вже кинули раз". Адже після того, як обрані в 2006 році депутати склали присягу, Адам Мартинюк мав оголосити коаліцію на двох, між "Нашою Україною" і Партією регіонів. Янукович десь у коридорі виховував кількох депутатів, які не встигли підписатися за угоду. А в цей момент Адам оголосив коаліцію іншого складу, за участі соціалістів, "Нашої України" і БЮТ.
 
- Коли ви зустрілися з Януковичем, він дав вам гарантії обрання вас спікером?
 
- Так. Ясно, що йшлося не лише про обрання спікера, а про необхідність створення коаліції. З комуністами вони переговорили самі.
 
- Тому це для Тимошенко і виглядає як зрада! Очевидно, бо ви, будучи формально в складі демократичної коаліції, домовилися з Януковичем!
 
- Добре, а як тоді оцінювати парафування угоди між фракціями "Нашої України" та Партії регіонів - перед підписанням угоди між БЮТ, "Нашою Україною" і Соцпартією? А як Тимошенко вважає випуск двомільйонним тиражем книги "Убить Юлю!", де мій прототип, Морозенко Сан Санич, виступає кіллером?
 
І наскільки моральним було витрачати час, щоб протягом трьох з половиною місяців після обрання парламенту Ющенко і Тимошенко зводили рахунки, дурили людей, щоб вирішити свої меркантильні питання?
 
Причому я зробив усі зустрічні кроки, зняв свою кандидатуру, дав гарантію, що буде проголосовано кандидатуру Єханурова на посаду спікера. Як тільки стало зрозуміло, що все це відбудеться, Ющенко відразу переграв, вийшов на кандидатуру Порошенко.
- Коли вас оголосили спікером, ви з Тимошенко більше не контактували?
 
- За дві хвилини до початку голосування вона по мобільному телефону мені сказала: "Я хотіла би порадитися...". Відповідаю: "Юлія Володимирівна, за попередніми даними я бачу, що мене оберуть головою Верховної Ради. Я б не хотів бути обраним тільки голосами Партії регіонів. Мені легше було б вести нейтральну лінію, якби і ваша фракція проголосувала за мою кандидатуру. Тоді ми би визначалися з подальшими кроками". "Добре, я подумаю", - сказала Тимошенко. Ії фракція не взяла участі в голосуванні.
 
А вранці наступного дня Тимошенко зайшла в кабінет голови парламенту і говорить: "Ми хотіли прийти з Романом Безсмертним. Ми зробили величезну помилку. Це справді ваше місце. Я прошу вас - ви зараз зніміть свою кандидатуру, не погоджуйтеся бути головою Верховної Ради, відмовтеся від цього місця, а ми вас завтра оберемо".
 
Я кажу: "Юліє Володимирівно, ви вчора чули, що казали ваші союзники на мою адресу? Обзивали останніми словами. Люди це вже почули. А тепер я зроблю такий демарш. Як це буде сприйнято в суспільстві?".
 
- Президент Ющенко тоді вас привітав з обранням спікером?
 
- Днів зо три була пауза. Потім він запросив до себе і привітав. "Так, я розумію, факт є факт, але треба забезпечити стабільність". Я там же висловив пропозицію про створення широкої коаліції. Ющенко погодився, і третя частина складу Кабінету міністрів була зроблена з "Нашої України".
 
- Але "Наша Україна" тоді вийшла з коаліції після демаршу Януковича на брюссельському саміті НАТО, коли він заявив, що всупереч Універсалу не підтримує приєднання до Плану дій по членству в Альянсі.
 
- Це був тільки мотив. Я зустрічався з міністром юстиції Зваричем, з міністром молодіжної політики Павленком. Вони не хотіли виходити з уряду Януковича. А про Луценка я взагалі не кажу, тому що він просто просив, щоб його залишили на посаді міністра в уряді Януковича.
 
- А потім почалося перетягування депутатів "Нашої України" та БЮТ до антикризової коаліції. Відбувалося нарощування її чисельності до 300 депутатів. Навіщо?
 
-  Депутатів ніхто не перетягував, вони самі проявляли ініціативу. Це був тільки привід, щоб Ющенко заявив про політичну корупцію. 300 голосів були потрібні лише для ухвалення змін до Конституції в частині місцевого самоврядування.
 
Я неодноразово казав Ющенку: "Вікторе Андрійовичу, я вам по-доброму рекомендую: не чіпайте парламент, не втручайтеся в його роботу. Хочете - ідіть на другий термін. Ми навіть ще раз вас підтримаємо. Необхідна стабільності в роботі влади. Давайте створимо широку коаліцію, вона необхідна".
 
- А Янукович давав гарантію, що він підтримає Ющенка на другий термін?
 
- Янукович проти цього не заперечував - за умови, щоб уряду не заважали стабільно працювати.
 
Я МОЖУ ПОДАТИ У ВІДСТАВКУ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ СПУ В ПАРЛАМЕНТ
 
- На вашу думку, хто сильніший як політик - Ющенко чи Тимошенко?
 
- Я вважаю, що за рівнем авантюризму й безвідповідальності вони однакові абсолютно. Тільки він прагнув влади як месія, а вона - як Сонька Золотая Ручка.
 
- Коли ви востаннє спілкувалися з ними?
 
- З Тимошенко - років два з половиною тому. З Ющенком раз бачився на ток-шоу. Він сказав, що є питання, з приводу якого треба зустрітися. "Я обов'язково подзвоню, ми зустрінемося", - сказав він. Але вже рік не дзвонить. Я, власне, тим не дуже стурбований. Почекаємо ще місяць, а тоді будемо зустрічатися. (Сміється)
 
- На цих виборах президента ви вели переговори про підтримку Петра Симоненка. Але вони закінчилися провалом. Чому?
 
- Ми ініціювали ці переговори рік тому, коли Ющенко оголосив дострокові парламентські вибори. Ми запропонували комуністам створити "Лівий блок", вони відмовилися. А коли розпочалася президентська кампанія, то уже з ініціативою виступила КПУ - але відразу з передумовою, що єдиним кандидатом буде Симоненко.
 
Я запропонував Симоненку, що ми можемо підтримати його кандидатуру, але якщо вже зараз створюємо виборчий блок, який буде йти і на місцеві виборі, і на парламентські.
 
Причому відразу на березі визначаємо умови. Зокрема, представлення у списках на основі результатів останніх виборів - до місцевих рад 2006 року та до Верховної Ради 2007 року. Співвідношення виходило в парламентському списку десь 4:6 на користь КПУ.
 
"Добре, ми подумаємо", - відповіли вони. І ще до розгляду питання про створення блоку в газеті "Комуніст" з'являються публікації з шельмуванням соціалістів. Потім вони призначають процедуру підписання угоди про підтримку Симоненка на день проведення нашого з'їзду.
 
І зрештою, комуністи висувають умову, що в єдиному виборчому списку в кожній десятці буде по одному представнику від СПУ, партії "Справедливість", партії Вітренко, партії СДПУ(о) та інших. А все решта - комуністи. Хоча тільки живих членів партії у КПУ 107 тисяч, у нас - більше 200 тисяч членів.
 
- Потім була інформація, що ви збиралися підтримати на виборах президента Сергія Тігіпка. Чому у вас тоді не склалися стосунки?
 
- Ми вели переговори про перспективу з різними кандидатами, і з Тігіпком і з Януковичем. На виборах мера Києва 2008 року говорили з Черновецьким. Були рекомендації провести переговори і з Яценюком...
 
- Ви зустрічалися з Яценюком?
 
- Зустрівся з Яценюком на одному телеефірі, бажаючи домовитись про консультації. Але я зрозумів, що він вже уявляє себе президентом. Тому я не став розвивати цю тему.
 
Зустрічалися з Тігіпком. Спочатку з його боку була ініціатива. Він розказав про плани - повернутися в політику, стати депутатом. І домовилися, що оскільки в нас немає якихось дражливих взаємин, то ми будемо проводити консультації.
 
Друга зустріч була десь через півтора місяці. Він весь час переконував, що на президентських виборах візьме 7-8 процентів, а це гарантія, що він буде мати фракцію в наступному парламенті. На що я йому сказав, що це - не факт.
 
А потім він у деяких інтерв'ю сказав, що готовий підтримати і Юлію Тимошенко в разі обрання президентом. Це абсолютно суперечило нашим підходам. Тому ми просто припинили наші консультації. Але я ніде його не зачіпаю і не шельмую.
 
- Скільки ви розраховуєте набрати на виборах президента, щоб успішно провести місцеві вибори 30 травня?
 
- Я думаю, що 2-2,5% або 3% - це було би оптимально до настроїв виборців.
 
- Скільки складає бюджет вашої президентської виборчої кампанії?
 
- У нас бюджет дуже скромний. Якщо я назву цифру, то можу декого злякати. Ще станеться інфаркт, не дай Боже, коли вони порівняють з бюджетом своєї виборчої кампанії.
 
У 1994 році ми витратили на виборчу кампанію приблизно тисяч 150 доларів. У кампанії 1999 року це було менше 3 мільйонів. У 2004 році ми витратили приблизно таку ж суму, може й меншу.
 
- Вам загалом за всі ці роки не набридла політика?
 
- Мені набрид бруд, який супроводжує цю політику. Це так. Але як бути інакше?
 
- Ну, наприклад, Кучма зараз політикою не займається, живе в своє задоволення.
 
- Я не знаю, чи живе він в задоволення. Я поставив собі завдання - повернути Соцпартію в парламент. І ми її повернемо. Причому мене навіть не цікавить моє власне депутатство.
 
- Тоді, після повернення СПУ в парламент, ви можете подати про відставку з посади лідера?
- Можливо.
 
Украинская правда
Сергій Лещенко
http://www.pravda.com.ua/articles/4b2bcb80cd22a/