Анекдот, а не смішно

Андрій Пишний
 
Нинішня влада – ходячий анекдот. "Що це – під ліжком лежить, блищить, на літеру "з" починається?". Правильна відповідь: "Закотилося 10 копійок".
 
А у влади "закотилося" цілих 20 мільярдів.
 
Як заявив міністр соціальної політики Сергій Тігіпко, Уряд знайшов додаткові джерела фінансування, які дозволять залучити до держбюджету додатково 20 мільярдів гривень.
 
За його словами: "Перед поїздкою до Вашингтона ми знайшли по бюджету економії на 10 мільярдів. Ще на 8 мільярдів ми знайшли, яким чином можна зекономити бюджет "Нафтогазу".
 
А чомусь перед пенсійною "реформою" влада не знайшла ці 20 мільярдів і перед ліквідацією пільг афганців та чорнобильців, теж не знайшла. Ледь не дійшло до відбирання копійок у самотніх матерів.
 
А перед візитом до МВФ – все знайшлося!
 
Зате тепер достеменно зрозуміло, хто у нас в країні є тим джерелом, яке може змусити владу одразу на 20 мільярдів вивернути кишені.
 
Може, народові України варто написати чолобитного листа до МВФ, хай там по кишенях урядовців проінспектують, раптом там ще пару бюджетів завалялося?
 
Бо в Україні вже 17 років приватизації, а бюджет усе порожній.
 
Як казав Ломоносов, "коли десь убуде, то десь з таким же результатом і прибуде". Тим більше, що Уряд сам щойно визнав, що кількість бідних у 2011 році зросла на 10%.
 
Нещодавно прем'єр Азаров визнав: "Бізнес виводить гроші в офшори, бо в Україні створені погані податкові умови". От так і заявив. Це говорить голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. У 1995-1998 рр. – член валютно-кредитної Ради КМУ. У 1997 р. – член Вищої економічної Ради Президента України. У 1998 р. – член Міжвідомчої комісії із питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. У 1999 р. – член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. У 1996-2002 рр. – Голова Державної податкової адміністрації України, член Координаційної ради з питань політики фінансового сектору; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України. У 2002-2005 рр., 2006-2007 рр. – Перший віце-прем'єр-міністр України, міністр фінансів України, з березня 2010 р. – Прем'єр-міністр України.
 
Отак "кайлував-кайлував" і накайлував – на найгіршу в світі податкову систему України та найгірший у Європі інвестиційний клімат. Може, краще б маркшейдерською справою зайнявся?
 
Діячів зі схожим послужним списком чимало в Партії регіонів. І результат їхній відомий (не для них – у них "все в шоколаді", а для країни).
 
Ще один перл. Микола Янович заявив, що "Для проведення реформ в Україні залучені серйозні іноземні фахівці". Мовляв, це не ми таке начудили. А хто буде відповідати? І, найцікавіше, перед якими країнами?
 
Взагалі, секрет нинішніх проблем України простий як граблі.
 
Нещодавно його висловив у ЗМІ один дипломат з турецького посольства. За його словами, проблема України в тому, що "треба виходити з точки зору інтересів країни – і все у вас вийде".
 
Але як пояснити, що таке "точка зору країни" людям, які не мають ні поваги, ні культурного чи емоційного зв'язку зі своєю землею, ані почуття єдності зі своїм народом?
 
Таким людям абсурдно думати й діяти в руслі інтересів своєї країни і народу, тому що таких у них немає. Їм на все наплювати, окрім свого найближчого оточення. Немає розуміння єдності, розуміння спільного минулого та спільного майбутнього, а є тільки розуміння власного шлунку.
 
Чи варто дивуватися, що в ці шлунки стільки влазить?
 
Їм і країну не шкода, вони її можуть розграбувати, а недограбоване розпродати.
 
Переробити їх не вийде. Їх можна лише винести.