Навіщо вигадувати доктрину Грищенка, коли вже є доктрина Януковича?

Навіщо вигадувати доктрину Грищенка, коли вже є доктрина Януковича?
 
Щойно до МЗС прийшла перевірка з Адміністрації президента, аж — цілком випадково! — пан К.Бондаренко відкрив нам очі на те, чим відомство Грищенко займається: вони зосереджуються!  
 
Бо в Україні справи, як у Росії після Кримської війни 155 років тому.
 
Про цю війну пам`ятав лишень, що вона почалася невідомо чому, що адмірали героїчно потопили російські військові вітрильники й пішли керувати обороною на суходолі: генералів від інфантерії в країні, що почала війну, не вистачило. Нащадки Нельсона й Наполеона з переляку в бухту Севастополя не пішли, десантувались у Балаклаві, підійшли до Сапун-Гори, проклали залізницю (другу на території Росії, до речі), та згодом захопили місто-герой.
 
Завдяки Вікіпедії можна дізнатись, що до цієї навали Росія вимагала від Османської імперії віддати частину територій. Дуже переймалась порушенням прав російськомовного... перепрошую, православного населення Туреччини. Отримавши відмову, Росія захопила Валахію та Молдову й почала нищити турецький флот. Після цього султан звернувся до Англії та Франції по допомогу. Росія війну програла внаслідок технічної відсталості: “в 1853 г. протяжённость железнодорожных линий в стране насчитывала 979 верст, что составляло 1,5 % мировой железнодорожной сети. Это обстоятельство негативным образом проявилось в ходе Крымской войны, ибо отсутствие современных путей сообщения сделало невозможным бесперебойное снабжение армии необходимыми подкреплениями, боеприпасами и продовольствием”.
 
Кинемо погляд на 1856 рік: у Франції та Великій Британії працюють парламенти й діють політичні партії, у Лондоні будують метро, рік, як відбулася Всесвітня виставка в Парижі, у Росії стабільне, як ніколи, кріпосне право, поет Шевченко на засланні — з забороною писати й малювати.
 
Нічого не нагадує? Захід дивується: війна закінчилася, життя триває, треба шукати політичні компроміси, розвивати економічні зв`язки, але Росія спілкуватися не хоче і, схоже, знову готується до війни. У чому справа, пане Горчаков?
 
“Россия сосредотачивается”.
 
Тепер і Україна, точніше нинішня влада, програвши черговий раунд газової війни, має “зосередитись”.
 
Взагалі нинішня влада зосереджена з першого дня. На перерозподілі власності, розпилюванні бюджету, обмеженні політичних та соціальних прав громадян, репресіях щодо політичних опонентів, переписуванні законів під себе та інших важливих питаннях, що приносять зиск, можуть принести зиск, можуть перешкодити чи полегшити отримання зиску. МЗС зосереджений на диспутах “між Києвом і Брюсселем, що нагадували переливання із пустого в порожнє”.
 
Між булькотінням у переливанні пан Бондаренко десь почув “категоричне «Ні!» намірам прем`єра Російської Федерації Путіна втягнути нашу країну в Митний союз чи ЄврАзЕС” . (Хотілось би побачити цитату Януковича або Азарова). І сприйняв начебто десь почуте як “рішучий крок від свого радянського минулого”. Більшості українців здається, що влада Януковича якщо й робить якісь кроки, то, скоріше, у бік сучасної Білорусі. Добре, що не Північної Кореї.
 
А от “ні” з Європи добре почули всі.
 
Хто винен? Правильно, невістка: “Тимошенко була лише приводом. Якби не було справи Тимошенко, її потрібно було б негайно придумати, аби відмовити Україні в її інтеграційних намірах”.
 
Кожен раз, як чую цю мантру, хочу запитати: навіщо полегшили євробюрократам роботу? Чи розумно, сідаючи за кермо, випивати пляшку пива, сподіваючись, що завдяки цьому даішник, якщо зупинить, не зверне уваги на відсутність вогнегасника чи аптечки в машині?
 
Отже, багатовекторно попрацювали: туди дулю начебто тицьнули, звідси дулю отримали. Для хорошої звітності відомству треба ще щось зробити, але що саме? Правильно — доктрину треба придумати! От Горчаков доктрину поміняв — і за кілька років реформ усе стало в Росії набагато краще. Так стверджує сам “представник львівської історичної школи” В.Михайлов (знавець історії КПСС, секретар Луганського обкому КПСС і далі в тому ж дусі — забув повідомити пан Бондаренко). Щоправда, швидко звідкись з`явилися бомбісти (грантоїди?), за п`ятдесят років бабахнула перша революція, а через шістдесят один імперії взагалі не стало. До речі, зникли з мап усі абсолютні монархії — учасниці Кримської війни. Парламентські Велика Британія та Франція існують досі, наочно демонструючи прямий зв`язок між рівнем політичних свобод і сталим економічним розвитком.
 
Але чи треба “зосереджуватись” на народженні “доктрини Грищенка”, якщо більшість пропонованих паном Бондаренком пропозицій уже успішно втілюється нашим зовнішньополітичним відомством?
 
Рятувати “громадян від деградації, пов`язаної з режимом вільної торгівлі”? (Не сумніваюсь, що пан Бондаренко писав свою думку пером гусака по бересті, а рукопис надіслав до редакції голубиною поштою, бо комп`ютер, електронна пошта, автомобілі, навіть туалетний папір з`явились у нашому деградованому житті саме завдяки вільній торгівлі). Нинішня влада вже урятувала, наприклад, аграріїв та зернотрейдерів від вільних цін на пшеницю. А от імпортери золотих унітазів та розкішних гвинтокрилів до деградації мають стійкий імунітет, їх не чіпають.
 
Важко “визначати зовнішню політику як продовження внутрішньої”. Навряд чи призначення Кірєєва послом у Париж додасть ще “п`ятішку” до “двох умовно” Шираку, але якщо підсилити його Вовком, можливо екс-презідент Франції відсидить у паризькому СІЗО ті 12 років, протягом яких тягнулося слідство, а він собі гуляв по Монмартрах. Точно Чечетов та Надоша не проштовхнуть у британському парламенті перехід до московського часового поясу. А ось посол у Білорусі тов. Тихонов діє цілком послідовно: якщо українських громадян обмежує у вільному пересуванні, б`є, а то й убиває у рідній країні рідна українська міліція, то чому дівчат з Femen не можна бити в Білорусії?
 
Нинішня влада успішно здійснює “захист інтересів наших громадян за кордоном і сприяння росту національної економіки”. Як розмова про кіпрські офшори — то як же чіпати члена Євросоюзу! «Новітній меркантилізм». Клята Америка не приймає депутата Іванющенка (звуть Юрієм, родом з Єнакієва), тож вибороли йому право “вільно пересуватися світом” — поїхав до офісу ООН у Нью-Йорку.
 
Цікавим є заклик до Грищенка рятувати “з лап сутенерів і работорговців конкретних живих людей, громадян України”. Влада створює в Україні умови, від яких все більше громадян ладні тікати хоч до Лівії, і та ж влада рятуватиме їх за кордоном і повертатиме додому... Замкнений цикл.
 
Хоча навіщо українському МЗС витрачати час та гроші на захист українських громадян за кордоном? Вони вже проголосували проти нинішньої влади ногами. На ті самі гроші можна викупити трьох моряків з піратського полону або купити голоси сотень або тисяч виборців у депресивному регіоні України. Куди краще вкладати бюджетні кошти?
 
Влада США, яку згадує пан Бондаренко, як і влада країн, що є членами Евросоюзу, опікується безпекою своїх громадян не тільки за кордоном тому, що чудово розуміє: її обрано лише на визначений термін. Найнято суспільством. І ставлення влади до громадян визначить результат наступних виборів.
 
І щоб отримати ще один термін, забезпечуються своїм (і не тільки своїм) громадянам умови для самостійного економічного існування, зрозумілі механізми розподілу зібраних податків, незалежність судів, свобода ЗМІ, прозора виборча система (не кажу ідеальна — ПРОЗОРА), словом, те, що є стандартами демократичних країн.
 
Звичайно, простіше програвати заїжджену платівку — чи зараз, унаслідок деградуючого впливу вільної торгівлі, mp3-файл — про особливість нашого шляху, про диктат брюссельських чиновників, про примус сіяти рапс і соняшник (а потім ще й підступно, за гроші, вони купують у наших фермерів урожай!), про відмову узгоджувати непередбачені українським законодавством і не існуючі в природі “українські сертифікати якості”. Просуванню на ринки Європи заважає низька якість наших “Аів”, “КрАЗів”, “Електронів” (за всієї моєї поваги до тих, хто їх таки виробляє, часто в нелюдських умовах), тому що їх роблять за технологіями й на обладнанні минулого сторіччя. Просуванню України до Євросоюзу заважає низька якість нинішньої влади, що є совковою ментально і тому не здатною мислити та діяти цивілізовано, отже, ефективно.
 
Совковість і є зовнішньополітичною доктриною нинішньої влади — доктриною Януковича. Саме тому говорити про членство України в Євросоюзі вже не смішно, а безглуздо — але не “з огляду на позицію Німеччини та Франції, та також перетворення Європи з брюсселецентричної на берліноцентричну”, а через повну невідповідність нинішньою влади реальностям життя, потребам громадян, суспільства й держави. На якій планеті вони живуть, якщо бачать, що “Україна поступово покращує свої позиції у рейтингових таблицях”? Мається на увазі рейтинг ФІФА? Там теж не все добре.
 
Новою є хіба що пропозиція зовнішньополітичному відомству, очолюваному дипломатом з “консервативного табору” (це в уряді реформаторів, інноваторів, модернізаторів, будівничих “нової країни”!), оголосити світу, що “Україна зосереджується”. Двох років у комфортній опозиції, ще двох при владі, виявляється, не вистачило для усвідомлення дійсного стану країни.
 
У жодній конторі жодному новачку не дають два роки випробувального терміну. Менеджер, який на питання “що ти робив?” відповідає “я зосереджувався”, миттєво стає вільною від трудових відносин людиною.
 
Панові Грищенку не доктрину вигадувати час, а підшукувати для членів уряду країну з помірним кліматом, де не дуже цікавляться походженням капіталів.
 
А розкішною фразою L’Ukraine ne boude pas; l’Ukraine se recueille! можна надписувати акти перевірки. На Банковій люблять гучні беззмістовні гасла.
 
Віктор Мішковський, Київ
 
http://www.unian.net/ukr/news/news-482752.html