залиште в спокої сім’ю політув’язненої Тимошенко!

Станіслав Овчаренко
1. Усі «аналітики» та «журналісти», які коментують вчинок Олександра Тимошенка – прохання про політичний притулок в Чехії – ніякі не журналісти і не аналітики, а чистісінькі пропагандисти диктатури.
Адже з історії усіх революційних рухів відомо, що сім’я потерпає від переслідування революціонера чи взагалі ворога диктатора чи тирана.
Інша справа, що з часів Сталіна знайшли два ноу-хау, які унеможливлюють взагалі політичну діяльність, не говорячи про опозиційну чи дисидентську.
Це:
- знищення приватної власності та особистої власності
- ув’язнення членів сім’ї «за недонесення».
Навіть термін був за часів Сталіна: «Члени сім’ї ворога народу».
 
2. За часів Кучми така практика була відновлена:
- скасували приватну власність сім’ї Тимошенко (до якої змогли дотягнутися)
- у різній часи кидали до в’язниці батька Олександра Тимошенка – Геннадія Тимошенка та самого Олександра Тимошенка.
Забули?
Так що жовта аналітика та не менш жовта журналістика вигадують різні варіанти (чи версії) мотиву поведінки Олександра Тимошенка.
Ніхто свічку не тримав біля подружжя – і ми не можемо знати мотивів поведінки подружньої парти та їх дітей. Якщо влада не має гальм та непередбачувана – то Юлії Тимошенко буде спокійніше, якщо вона знатиме, що її рідні поза зоною досяжності диктатури Януковича.
Мало, хто знає, що у гірші кумівські часи Юлія Тимошенко допомагала еміграції не лише родичам, але й близьким друзям.
При нагоді вони самі про це розкажуть.
 
3. Якщо в Україні введений інститут політв’язнів – чесна гра з владою припиняється – бо це надто дорого може коштувати кожній сміливій незалежній людині. Ясно, що під різними приводами ні Юлію Тимошенко, ні Юрія Луценка НЕ випустять. Отже – для спасіння життя та здоров’я політв’язнів усі засоби боротьби за свободу прийнятні.
Невипадково, що разом з брутальними переслідуваннями та несправедливими вироками - мобілізували на інформаційну війну найкваліфікованіші кадри «об’єктивних», «безсторонніх» журналістів та аналітиків.
Це, мабуть, як в борделі: повія коштує гроші, чесна повія коштує дорожче.
 
4. Дехто засвітився як «нечесний» - тому коштує дешевше, доводиться частіше та голосніше лаятися. Як, наприклад, Костю Бондаренку. Або Оксані Забужко. Але з найкоштовніших надбань – Соня Кошкіна: вона використовується саме тоді, коли влада хоче, щоб їй (владі) справді повірили.
Віримо – що Соня Кошкіна не буде писати погано про Олександра Тимошенка.
Це не її жанр – навіщо себе палити?
Адже в радянські часи журналістів та письменників, яких випускали за кордон «для зв’язку з світовою громадськістю» не примушували підписувати викривальні листи проти ворогів радянської влади! (Як Ілля Еренбург, наприклад).
Режиму Януковича не потрібно нічого вигадувати – радянська традиція інформаційної війни відпрацьована.
З розподілом праці: кому бути елітними, а кому – тинятися по Окружній…
Попереду – жорстка боротьба, тому і завчасне викриття методів інформаційної війни проти опозиції.
А поки ми побажаємо Юлії Тимошенко душевного спокою за своїх близьких і найшвидшого визволення з української Бастилії.
До громадянського суспільства: якщо сьогодні не захистимо політв’язнів – завтра бульдозер Януковича проїде по усьому українському громадянському суспільству.
Захистимо – цей бульдозер утоне у болоті власного безсилля.
Третього не дано