Пещерно-судебный беспредел им.Родика Киреева

Второй день судебных дебатов на процессе по делу Юлии Тимошенко ознаменовался масштабной экзекуцией в отношении прокуратуры и судьи Родиона Киреева (ДОКУМЕНТЫ).

…За эти несколько часов судья Киреев не раз, наверное, пожалел, что две недели назад вынужден был («по совету друзей») предоставить защите Юлии Тимошенко царский, по меркам этого процесса, временной «люфт» для ознакомления с материалами дела.
Без малого 5-часовой доклад адвоката Александра Плахотнюка был, в основной своей части, посвящен многочисленным злоупотреблениям, допущенным следователями ГПУ на досудебном следствии и судьей Печерского суда Родионом Киреевым уже по ходу процесса.
И с этого момента второй день судебных дебатов перестал быть томным. Публика в зале услышала удивительный в своей скрупулезности отчет о том, во что, день за днем, месяц за месяцем, превратился процесс по делу Тимошенко.
В этом отчете было все: тупой произвол судьи, глупые ляпы стороны обвинения, разнообразные передергивания и натяжки следователей, незаконные протоколы; халатность, похожая на подлог, и подлог, похожий на халатность; прокурорская лень и судейское хамство; одним словом, настоящие поминки по Уголовно-процессуальному кодексу – с максимально обширным цитированием «покойного».
Г-н Плахотнюк зачитывал свой доклад в довольно быстром темпе, будто перебирая бусинки неизменно находящихся при нем четок. Только место бусинок заняли истории о допущенных судом и прокуратурой бесконечных злоупотреблениях. И мини-вердиктом в финале каждой такой истории становилась чеканная формулировка:
- …Таким образом, суд грубо нарушил предусмотренное частью … статьи … Уголовно-процессуального кодекса Украины право Тимошенко Ю.В…
Или:
- Учитывая вышеизложенное, Протокол осмотра от … является несостоятельным доказательством, в связи с чем не может оцениваться судом как доказательством тех или иных обстоятельство по делу…
Когда на свет Божий выплыла фантасмагорическая история о четырех документах, датированных прокуратурой несуществующим 31-м апреля, в зале раздался буйный хохот. Команда обвинения сидела как оплеванная, но товарищи с улицы Ризницкой все же пытались улыбаться, не желая выказывать свою растерянность. Что до подсудимой, то она сидела тихо как мышка, только по лицу ее время от времени проскакивала удовлетворенная улыбка.
А вот судье Кирееву было не до улыбок. Всю эту многочасовую экзекуцию он выслушал, практически не вмешиваясь в процесс изложения; лишь только нос полыхал на бледном лице. Потом «погас» и он… В общем, в очередной раз приходится сожалеть об отсутствии прямой телетрансляции этого процесса, предусмотрительно запрещенной г-ном Киреевым.
С полным текстом отчета г-на Плахотнюка, любезно предоставленным «Обкому» стороной защиты, читатель может ознакомиться
ЗДЕСЬ
Это – достаточно долгое, но по-своему увлекательное чтение, своего рода приговор относительно квалификации украинской прокуратуры и честности украинских судов. Читать этот документ одновременно смешно и горько: впечатление такое, как будто при тебе только что обделался солидный пожилой господин в дорогой одежде и с повадками аристократа.
А еще при ознакомлении с этим докладом индивидуальное отношение читающего к Юлии Тимошенко уходит на третий план. Зато возникает такой вопрос: если даже в важнейшем для себя уголовном деле исполнительная вертикаль г-на Януковича родила такую «мышь», то чего можно ждать от этих «профессионалов» на других, «менее ответственных», направлениях?
 
Виступ в дебатах адвоката Плахотнюка О.А.
 
Свій виступ я хотів би почати з оцінки самого судового слідства по даній кримінальній справі.
Порушення права на захист під час судового слідства
Право на захист - це основоположне право кожної особи, можна сказати – святе право відстоювати та захищати свої інтереси в будь якому процесі, зокрема в кримінальному. І ніхто не повинен порушувати це право, ніхто не повинен обмежувати особу в здійсненні свого захисту .
Нажаль, судовий процес над Тимошенко Ю.В. став безпрецедентним в частині повного та суцільного ігнорування судом її Конституційного права на захист.
Згідно ст. 59 Конституції України «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.»
Згідно п. 2 ч.1 ст. 263 КПК України «В судовому засіданні підсудний має право мати захисника, або взяти захист своїх інтересів на себе.»
1. Розпочинаючи судове засідання 15.07.2011 року, суддя не з’ясувавши у Тимошенко Ю.В. чи запросила вона захисників на свій захист, а зразу перейшов до встановлення особи прокурора, тобто, практично продовжив слухання справи у відсутності захисту.
Під час судового засідання 15.07.2011 року Тимошенко Ю.В. неодноразово повідомляла суддю про те, що в неї є заява про допуск адвокатів до участі у справі. Більше того, вона декілька разів розпочинала оголошувати свою заяву, але суддя Кірєєв Р.В. кожен раз перебивав Тимошенко Ю.В. примушуючи її встати, тим самим позбавив можливості зробити заяву про допуск адвокатів.
Фактично, 15.07.2011 року Тимошенко Ю.В. залишилась без захисту, хоча таке право їй гарантовано Конституцією України та кримінально-процесуальним законодавством України.
15.07.2011 року суддя Кірєєв Р.В. прийняв рішення про видалення з залу засідання й саму Тимошенко Ю.В., із формулюванням «за порушення порядку судового засідання», не допустивши перед цим захисників, тим самим позбавив Тимошенко Ю.В. навіть права самій захищатися від обвинувачення, якого вона, в той день так і не почула.
Під час слухання справи 15.07.2011 року після видалення із залу засідань Тимошенко Ю.В. мною було зроблено заяву про те, що я, згідно укладеної угоди, є захисником Тимошенко Ю.В. і прошу допустити мене до участі в розгляді справи. Суддя Кірєєв Р.В. відмовив мені, посилаючись на те, що такі заяви можуть робити лише учасники процесу. Таким чином, я був штучно і незаконно усунутий від виконання своїх прямих обов’язків по захисту інтересів Тимошенко Ю.В.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що суддя Кірєєв Р.В., не допустивши 15.07.2011 року захисників до участі в розгляді справи та незаконно видаливши Тимошенко Ю.В. з залу засідань грубо порушив право Тимошенко Ю.В. на захист та виявив свою упередженість та однобічність при розгляді даної кримінальної справи.
2. Згідно ч. 1 ст. 255 КПК України, «після призначення справи до судового розгляду суддя повинензабезпечити прокуророві, підсудному, його захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи».
Згідно ч. 2 ст. 289 КПК України, «Прокуророві, а також захисникові, які вперше вступили в справу, суд зобов’язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і для підготовки до участі в судовому засіданні.»
Об’єм матеріалів справи, які були зібрані на досудовому слідстві складав 14 томів, тобто біля 5 тис. сторінок. Після вступу до участі в справі захисниками неодноразово заявлялись обґрунтовані клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Судом такі клопотання або залишались без задоволення, або задовольнялись частково, з наданням захисникам 2-3 дня для ознайомлення. Тобто, суд вважав, що захисту цього часу достатньо, щоб вивчити 5 тис. сторінок справи.
Фактична відмова судді в наданні захисникам достатнього для ознайомлення з матеріалами справи часу грубо порушує право Тимошенко Ю.В. на захист та перешкоджає захисникам в здійсненні їх професійної діяльності.
3. 26.07.2011 року після того, як суд прийняв заяву Тимошенко Ю.В. про відмову від захисників Сірого М.І. та Плахотнюка О.А., судове слухання було продовжено у відсутності будь кого із захисників Тимошенко Ю.В. Більше того, судом було грубо та безапеляційно відмовлено Тимошенко Ю.В. в наданні часу для запрошення нового захисника.
Таким чином, суд грубо порушив, передбачене ч. 4 ст. 46 КПК України , право Тимошенко Ю.В. та не виконав свій обов’язок надати Тимошенко Ю.В. не менше трьох діб для запрошення захисника.
4. 05.08.2011 року судом незаконно, з грубими порушеннями вимог кримінально – процесуального законодавства та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було прийнято рішення про зміну запобіжного заходу Тимошенко Ю.В. на утримання під вартою. Фактично, з того часу захист був позбавлений, навіть мінімальної можливості спілкування з Тимошенко Ю.В. в поряду, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 48 КПК України.
Починаючи з 05.08.11, коли до Тимошенко Ю.В. було застосовано найжорсткіший запобіжний захід взяття під варту, вона перебуває у Київському СІЗО, що є режимною установою, допуск в яку чітко регламентований її Порядком та графіком роботи.
Відповідно до п.4.4 Наказу від 02.12.08 №638 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.02.09 за № 137/16153) «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України» усі побачення та передачі здійснюються відповідно до встановленого графіку у робочі часи.
Відповідно до ст. 21 КПК України підсудному забезпечується право на захист, але протягом всього процесу, після 05.08.2011 року, Тимошенко Ю.В. було свідомо позбавлено практично усіх наданих Конституцією та процесуальним законом прав.
Відповідно до ст. 48 КПК України захисники мають право на конфіденційне побачення з Тимошенко Ю.В. без обмежень їх кількості і тривалості.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист є конституційним правом. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право на захист, а забезпечення цього права зазначеним особам є однією з основних засад судочинства в Україні (п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції). Дане право є позитивним, оскільки закон покладає на державу певні обов'язки щодо забезпечення його реалізації. Уповноважені державні органи повинні не лише не перешкоджати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному здійснювати встановленими законом засобами захист від пред'явленого обвинувачення, але й активно сприяти цьому.
У той же час, оскільки засідання суду тривали щоденно з ранку до вечора, захисники були позбавлені можливості побачень з Тимошенко Ю.В., що в подальшому не давало змоги здійснювати підготовку до судового засідання та випрацьовувати стратегію захисту.
За весь час слухання справи після взяття Тимошенко Ю.В. під варту захист мав можливість лише двічі потрапити до Київського СІЗО для спілкування з Тимошенко Ю.В. Зокрема така можливість була 30.08.2022 року та 09.09.2011 року.
Окрім щоденного слухання справи, суддя Кірєєв Р.В. проводив слухання справи щоденно з 09-00 - 09.30 по 19.00 - 20.00, що є грубим порушенням трудового законодавства України. А враховуючи, що Тимошенко Ю.В. перебуває під вартою та особливості її доставки до суду з Київського СІЗО (підйом о 05.00 ранку та повернення до установи о 21.00-22.00), такий графік слухання справи є ні чим іншим, як знущанням та тортурами по відношенню до Тимошенко Ю.В.
Вважаю, що вказані вище дії вчиняється суддею умисно та свідомо направлені на позбавлення можливості спілкування Тимошенко Ю.В. зі своїми захисниками, обговорення необхідних питань та підготовки стратегії захисту.
Своїми діями головуючий порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменшеправо мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.
Дії головуючого щодо обмеження права на захист шляхом ненадання часу на підготовку до судових засідань суперечить також ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, якою встановлено, що кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум гарантії на основі цілковитої рівності, зокрема, мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту.
Таким чином, встановлення суддею графіку щоденного тривалого слухання справи порушує основоположні права Тимошенко Ю.В. щодо забезпечення захисту від висунутого обвинувачення та перешкоджає захисту у здійсненні їх професійних обов’язків, та свідчить про упередженість суду та його зацікавленість у результатах розгляду справи.
5. Грубі порушення прав Тимошенко Ю.В. та прав захисників були допущенні головуючим при допиті свідка, а саме, Лівінського М.О. Намагаючись обмежити захист у часі поставлення питань свідку, який надавав ґрунтовні свідчення по суті справи, головуючим знімались поставленні захистом питання, незважаючи на бажання свідка надати на них відповіді. Головуючий постійно перебивав Тимошенко Ю.В. та захисників при поставленні питань, а в подальшому, взагалі позбавив Тимошенко Ю.В., передбаченого КПК України права задавати питання свідкові.
Слід зазначити, що жодною статтею кримінально-процесуального законодавства не передбачено можливість обмеження суддею часу на проведення допиту та поставлення питань підсудним чи захисником.
6. Під час всього судового розгляду справи суддя постійно намагався унеможливити висловлювання захистом своїх доводів на обґрунтування того, чи іншого клопотання, реалізувати право захисту на заперечення проти дій головуючого, заявити клопотання, тощо. При цьому, головуючий постійно необґрунтовано та безпідставно зазначав, що всі дії захисту спрямовані на затягування судового розгляду справи. В той же час всі дії головуючого, графік розгляду справи, процедура виклику та доставки в судове засідання свідків та експертів свідчили про намагання суду якомога швидше розглянути справу, навіть ціною повного ігнорування права Тимошенко Ю.В. на захист.
Таким чином, суддею були грубо порушені права Тимошенко Ю.В. передбачені п.7 ст. 263 КПК України, де прямо зазначено право підсудного задавати питання свідку, а також аналогічні права захисників, визначені п.7 ч.2 ст. 48 КПК України .
Порушення принципу змагальності судом
З самого початку судового слідства по даній справі судом грубо порушувався, передбачений ст.. 16-1 КПК України принцип змагальності.
1. 26.07.2011 року задовольнивши заяву Тимошенко Ю.В. про відмову від захисників Сірого М.І. та Плахотнюка О.А., та не надавши їй, передбаченого ч. 4 ст. 46 КПК України строку на запрошення нового захисника, суд продовжив розгляд справи та перейшов до допиту свідків по справі. При цьому судом були повністю проігноровані вимоги Тимошенко Ю.В. проводити допит свідків у присутності її захисту.
2. Під час допиту чисельних свідків зі списку обвинувального висновку суд неодноразово за клопотанням прокурорів та за власною ініціативою, (при чому навіть неможливо встановити хто частіше це робив), знімав «незручні» запитання захисту та Тимошенко Ю.В. до свідків. При цьому жодне клопотання захисту про зняття питань свідкам судом так і не було задоволено.
3. В судовому засіданні були допитані всі свідки, або були оголошені показання свідків, які були зазначені у обвинувальному висновку по справі. При цьому, судом були відхилені клопотання захисту про виклик майже 30 – ти свідків. З усього переліку осіб, які захист просив суд допитати, в судовому засіданні були допитані в якості свідків лише Турчинов О.В. та Лівінській М.О.
Хотілось би зазначити, що 90%, так званих, свідків обвинувачення не є свідками по справі в розумінні положень ст.. 68 КПК України, в той час, як захист повністю обґрунтував необхідність допиту осіб, зазначених в клопотаннях.
Порушуючи принцип змагальності, а також право захисту, передбачене ст. ст. 48, 263 КПК України, суд відмовив захисту у виклику свідків. Суд не викликав навіть тих свідків, які були допитані на досудовому слідстві, але по незрозумілих причинах, прокуратурою не були включені до списку. Зокрема це свідки Немиря Г.М., Крупко П.М. та інші.
Якщо проаналізувати показання свідків на досудовому слідстві стане зрозумілим, що прокуратура не внесла до списку обвинувального висновку саме тих свідків, які свідчили на користь Тимошенко Ю.В. Суд же, в порушення всіх вимог кримінально-процесуального законодавства, став в цьому питанні на сторону обвинувачення.
4. З метою всебічного, об’єктивного і повного встановлення істини у справі, захист заявляв клопотання про виклик та допит в судовому засіданні понятих, які були присутні при складанні певних процесуальних документів. Такі дії необхідні для того, що в становити законність джерел отримання доказів по справі. Зокрема, це протоколи виїмки документів, протоколи огляду та інше. Суд, безпідставно та необґрунтовано відмовив в задоволенні цих клопотань захисту.
5. Враховуючи, що на досудовому слідстві були повністю порушені права Тимошенко Ю.В., передбачені ст. 197 КПК України та вона була позбавлена права ставити перед експертизою додаткові питання та пред’являти додаткові документи, захистом були заявлені клопотання про виклик та допит в судовому засіданні експертів, які проводили по даній кримінальній справі експертизи.
Суд відмовив у виклику експертів в суд. Це при тому, що до матеріалів справи долучено висновки експертних досліджень №20/11 від 12.07.11 та №25/11 від 31.08.11, складені ТОВ Центр судових експертиз «Альтернатива», якими повністю спростовано доводи обвинувачення, що покладені в основу обвинувального висновку від 17.06.11 у справі № 1-657/11.
В судовому засіданні була лише допитана експерт Ільчук Г.П., яка повідомила, що не має ніякого відношення до дослідження в частині підтвердження, начеб то завданих НАК «Нафтогаз України» збитків.
7. Захистом неодноразово заявлялось клопотання про виклик у судове засідання експертів ТОВ Центр судових експертиз «Альтернатива» Педь Ірину Валеріївну та Тихоненко Ірину Петрівну. Однак в задоволенні даного клопотання суд також відмовив, тим самим позбавив захист права надати беззаперечні докази невинуватості Тимошенко Ю.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
8. Під час судового слухання справи, неодноразово захисниками та Тимошенко Ю.В. піднімалось питання про витребування та приєднання до матеріалів справи Консолідованої фінансової звітності НАК «Нафтогаз України» за міжнародними стандартами за 2009 рік по результатах аудиту ЗАТ «Ернст енд Янг Украудит». Клопотання захисту з цього питання судом постійно відхилялись. Але, як тільки таке клопотання заявила прокуратура, суд не вагаючись його задовольнив. Такі дії судді свідчать про надання ним певних преференцій представникам державного обвинувачення та порушення принципу змагальності в процесі.
9. Враховуючи, що Висновок від 12.05.11 № 4049/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 складений без дотримання норм чинного законодавства, а дослідження проведено з порушенням порядку проведення експертиз, а також те, що матеріали справи містять висновки спеціалістів, якими повністю спростовується висновки експертизи, в судовому засіданні захистом було заявлено клопотання про проведення додаткової судово-економічної експертизи.
На тих же підставах, враховуючи, що в документі «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» від 19.01.09, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи, стоїть не власноручний підпис Тимошенко Ю.В., сторона захисту звернулась до суду з клопотанням про призначення повторної комплексної експертизи
Всі клопотання про призначення експертиз суд залишив без розгляду.
10. Судом залишено без задоволення повністю обґрунтовані клопотання про проведення очної ставки в судовому засіданні між свідками Ющенком В.А. та Дубиною О.В.; про доручення до матеріалів справи великої кількості документів, які на переконання захисту є доказами невинуватості Тимошенко Ю.В. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 КК України; про витребування документів про фінансово-господарську діяльність «РосУкрЕнерго», НАК «Нафтогаз України, «Укратрансгаз», без дослідження яких неможливо встановити істину по справі.
Загалом, з більш, ніж ста клопотань захисту судом задоволено лише біля п’яти. І ті не повністю, а частково. При цьому всі клопотання прокурорів судом задоволені. Такий вибірковий підхід судді до розгляду клопотань захисту та обвинувачення свідчить про повне ігнорування судом принципу змагальності та рівності сторін в судовому засіданні.
Процесуальні порушення судді в судовому засіданні:
На переконання захисту, аналізуючи процедуру розгляду судом даної кримінальної справи, важко говорити про його сувору відповідність вимогам діючого законодавства.
1. Оцінюючи «повноту, неупередженість та об’єктивність» суду в цьому процесі, окремо хочеться зупинитись на епохальному рішенні судді від 05.08.2011 року про зміну запобіжного заходу відносно Тимошенко Ю.В. з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
У захисту немає жодного сумніву про те, що вказана постанова незаконна та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 5 Конвенції з прав людини, ст.. (1), а, b с) ст. (3), ст. 2, ст. 7, ст. 9, (1) (2) ст. 14, (1) (2) ст. 19, ст. 26 Пакту про громадянські та політичні права, ст.ст. 14, 148, 155, 165-165-1КПК України.
Суддею Печерського районного суду м. Києва Кірєвим Р.В. підставами зміни запобіжного заходу було визнано наступне: «суд приходить до висновку, що перебуваючи на волі підсудна може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини по справі, а тому суд вважає необхідним зміни підсудній міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту»
Наведені підстави не відповідають дійсності та обставинам справи.
Зазначені підстави сформульовано у формі гіпотетичного твердження, не у формі дій, що мали місце, а у формі можливих дій.
КПК України підставами для застосування будь-якого запобіжного заходу визнає, виключно, фактичні дії.
Серед підстав застосування запобіжного заходів КПК України, зокрема ст. 148 Кодексу, не передбачає такої підстави як «намагається перешкодити розгляду справи».
У розумінні ст. 148 КПК України «перешкоджати встановленню істини у справі означає: знищувати та фальсифікувати докази; підмовляти, залякувати свідків, експертів поза залою судового засідання.
У жодний спосіб участю у судовому слуханні справи у судовому засіданні не можливо перешкоджати встановленню істини у справі у розумінні ст. 148 КПК України.
Реалізація процесуальних прав обвинуваченим (підсудним) у судовому слуханні в залі судового засідання за жодних обставин не може кваліфікуватись як перешкоджання встановленню істини у справі.
Суд безпідставно прийшов до висновку, що Тимошенко Ю.В. може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, свідомо затягує процес та перешкоджатиме встановленню істини у справі, якщо наведенні дії підсудної Тимошенко Ю.В., навпаки свідчать, що остання повністю сприяє слідству у вирішенні та встановлені істини у даній справі.
Необґрунтоване, безпідставне застосування запобіжного заходу взяття від варту Тимошенко Ю.В. підтверджує тільки неспроможність обвинувачення та суду довести вину Тимошенко Ю.В.
Отже, резюмуючи всі наведенні обставини у постанові суду від 05.08.11 та дії суду із незаконного застосування запобіжного заходу стверджую, що суд порушує статтю (1), а, b с) статті (3), статтю 2, статтю 7, статтю 9, (1) (2) статті 14, (1) (2) статті 19, статтю 26 Пакту про громадянські та політичні права, чітко свідчить про упередженість суду та нехтування основними правами людини, затверджених міжнародними актами таких як:
• право на ефективний засіб правового захисту
• право на недоторканість людської гідності захисту від її приниження
• право на свободу та особисту недоторканність
• право на рівність перед законом, судами і трибуналами
• право на безперешкодне дотримання та вираження своїх поглядів
• право на звільнення у разі незаконного затримання
Враховуючи викладене, вважаю, що вказана постанова є безпрецедентним випадком в судочинстві щодо застосування запобіжного заходу взяття під варту лише на підставі того, що Тимошенко Ю.В. запізнилася на судове засідання, ставить питання свідкам та емоційно виловлюється.
2. Під час всього розгляду справи суддя Кірєєв Р.В. неодноразово видаляв із зали судового розгляду присутніх осіб. Вважаю це грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України та перевищенням суддею своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 272 КПК України видалення з залу засідання як захід, який застосовується до порушників порядку судового засідання може бути застосований лише до підсудного!
Згідно ч. 3 ст. 272 КПК України «За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші громадяни несуть відповідальність за ч. 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення». Санкція ч. 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає такого виду стягнення як видалення з залу засідання.
Окрім того, згідно ч. 2 ст. 271 КПК України «Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засіданні із розгляду кримінальної справи оголошується перерва».
Тобто, кожен раз, коли суддя Кірєєв Р.В. наказував працівникам міліції видалити з залу засідань когось з присутніх за «порушення порядку під час судового засідання», суддя застосував стягнення не передбачене законом, зокрема ч. 1 ст. 185-3 КпАП України.
Якщо, видалення відбувалися за «прояв неповаги до суду», то суддя повинен був оголосити перерву в судовому засіданні і вирішити питання про притягнення до відповідальності винних осіб, що також не було зроблено.
Враховуючи вищевикладене, вважаю дії судді Кірєєва Р.В. по видаленню присутніх в залі осіб незаконними, та такими, що свідчать про його упередженість та необ’єктивність.
3. Під час дослідження судом матеріалів справи захистом неодноразово заявлялись клопотання про оголошення повного тексту документів та матеріалів, які досліджувались судом. Дані клопотання були безпідставно відхилені суддею.
Таким чином судом було грубо порушено вимоги ст. 314 КПК України, де передбачено, що документи, які є доказами по справі, повинні бути оглянуті або оголошені у судовому засіданні. Ці дії можуть провадитись як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства.
Окрім порушення ст. 314 КПК України, головуючим було порушено принцип безпосередності судового розгляду передбачений ст. 257 КПК України, де зазначено, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
4. Під час розгляду кримінальної справи № 1-657/11 суддею було винесено кілька окремих постанов відносно захисників по справі.
Окрім невідповідності висновків суду викладеним в окремих постановах фактичним обставинам справи, судом було істотно порушено кримінально – процесуальний закон.
Ст. 23-2 КПК України містить перелік випадків, коли суд виносить окрему постанову.
У текстах окремих постанов судді Кірєєва Р.В. не міститься посилання на частину ст.. 23-2 КПК України, якою він керувався приймаючи рішення про винесення окремих постанов.
Випадки, передбачені ч.1 – ч. 4 ст. 23-2 КПК України не описані в текстах постанов.
Всі окремі постанови судді були оскаржені захисниками в установленому законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 358 КПК України «Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у ст. 348 цього кодексу осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду. Протягом п’яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз’яснюється право протягом п’яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.»
Згідно ч. 2 ст. 354 КПК України «Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи».
Але, до теперішнього часу, в порушення вимог діючого законодавства, суддя не направив матеріали справи для апеляційного розгляду цих скарг. Такі дії судді порушують право зацікавлених осіб, зокрема захисників по справі відстоювати свої права в апеляційному порядку та свідчать про грубе порушення суддею норм КПК України.
5. Під час судового слідства головуючий у справі заборонив захисту робити заперечення на дії головуючого зразу після того, як на переконання захисту, суддею були обмежені або порушені права учасників судового процесу, що є грубим порушенням норм, передбачених ч. 2 ст. 260 КПК України.
Згідно ст.260 КПК України, «головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, і забезпечує належний високий рівень судового процесу.
Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, які обмежують або порушують їх права, це заперечення заноситься до протоколу.»
Тобто, ч. 2 ст.260 КПК України передбачено занесення заперечення до протоколу судового засідання у будь який момент його заявлення, та жодним чином не створюється обмежень щодо порядку його заявлення.
6. Під час розгляду справи захистом неодноразово заявлялися відводи головуючому в судовому засіданні судді Кірєєву Р.В.
Не дивлячись на те, що ці зави подавались захистом в порядку ч. 2 ст. 56 КПК України зразу ж після виникнення підстав для відводу по наслідках судових засідань, всі вони були залишені судом без розгляду.
Суд аргументував свої рішення тим, що судом вже розглядались аналогічні заяви про відвід. Таке твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи. Кожна заява про відвід містила обґрунтування, яке судом не розглядалось.
Також, в порушення вимог ст.57 КПК України головуючий розглянув заяви про відвід не виходячи до нарадчої кімнати, що є грубим порушенням кримінально-процесуальних норм.
7. Протягом всього судового розгляду захистом через канцелярію суду в письмовому вигляді були подані клопотання про виклик свідків, експертів, спеціалістів, про проведення повторних та додаткових експертиз, про витребування доказів, тощо.
При виконанні вимог ст. 317 КПК України суддею в порушення порядку розгляду клопотань, рішення по заявлених клопотаннях приймалось «пакетно». Зокрема, суд ставив на обговорення декілька клопотань захисту, потім приймав рішення про відмову в їх задоволенні. Навіть рішення про відмову в призначенні експертиз суддя приймав, хоча й в нарадчій кімнаті, але по всіх клопотаннях разом. При цьому, хочу зазначити, що в нарадчій кімнаті по розгляду клопотань про призначення експертиз суддя знаходився 35 хвилин, а текст постанови про відмову в задоволенні клопотань оголошував 20 хвилин. Такі дії судді свідчать про те, що текст постанови про відмову в задоволенні клопотань був заготовлений раніше, що свідчить про порушення таємниці нарадчої кімнати, про однобічність судового слідства, необ’єктивність та упередженість судді.
8. Приймаючи рішення про закінчення судового слідства 08.09.2011 року суддя порушив вимоги ст. 317 КПК України. Зокрема, судом не були поставлені на обговорення та розглянуті клопотання про скасування запобіжного заходу Тимошенко Ю.В. від 06.09.2011 року вх.. № 57083 та від 07.09.2011 року вх.. № 57484.
В судовому засіданні 31.08.11 суд після оголошення матеріалів справи, що містилися у 23 томах справи, змінив порядок судового засідання та перейшов до розгляду заявлених клопотань. При цьому, суддею було наголошено, що оголошення матеріалів справи, що залишились не оглянутими, буде продовжено після розв’язання заявлених клопотань.
Однак, оголосивши у судовому засіданні 08.09.11 про закінчення судового слідства, судом так і не було оголошено вказані матеріали справи, внаслідок чого вони залишились не розглянутими судом.
Хотілося б відмітити, що порушення, які свідомо, чи несвідомо допускалися судом, стали продовженням цілої низки процесуальних порушень, які були допущені органами досудового слідства по даній кримінальній справі.
Коротко
Порушення на досудовому слідстві:
1. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого пред’явлена Тимошенко Ю.В. з грубим порушення ст.ст. 43,140 КПК України, оскільки постанова оголошувалась не слідчим Нечвоглодом О.А., а начальником управління ГПУ О. Пушкарем, вимогу щодо роз’яснення обвинувачення по суті було не задоволено, слідчим не приймались жодні пояснення, на зауваження захисника не реагував.
2. Кримінальна справа порушена без достатніх приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України. Слідчий, не ґрунтувався на матеріалах, якими він володів на момент прийняття рішення про порушення кримінальної справи, робив висновки без достатніх на це підстав.
3. Грубе порушення права на захист. Після порушення кримінальної справи Тимошенко Ю.В. було подано заяву про допуск Власенка С.В. у якості захисника. Слідчим було відмовлено у допуску. Лише через місяць після порушення кримінальної справи Власенка С.В. було допущено у якості захисника. Слідчим протягом місяця проводились слідчі дії щодо Тимошенко Ю.В. без участі захисника, чим грубо порушено норми ст.43-1 КПК України.
4. Слідчим у порушення ст. 218 КПК України, відповідно до якої обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи в розумні строки, було направлено до суду звернення про обмеження строків на ознайомлення з матеріалами. Постановою Печерського районного суду м. Києва було обмежено Тимошенко Ю.В. і захисника у часі на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, незважаючи на те, що на той час вже існувала схожа постанова в іншій кримінальній справі, якою також було обмежено в часі на ознайомлення з матеріалами справи.
5. Слідчим було порушено ст. 48 КПК України, де визначено, що захисник має право до першого допиту обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення. Порушуючи передбачені 48 статтею права, як захисника, та права підзахисного, слідчим прокуратури було відмовлено захиснику Власенку С.В. у конфіденційному побаченні з підзахисною Тимошенко Ю.В. перед першим допитом у якості обвинуваченого.
6. Експертизи у справі проведені з грубим порушенням ст. 43, 197 КПК України, оскільки Тимошенко Ю.В. не було повідомлено про призначення експертиз, чим повністю позбавлено передбачених ст. 197 КПК прав, зокрема, ставити свої питання, давати пояснення, пред’являти документи, ознайомлюватись з матеріалами та висновками експертизи. Тимошенко Ю.В. неодноразово подавались клопотання та листи із вимогою щодо надання результатів експертизи. При цьому слідчим постійно зазначалось, що ніяких експертиз не проводилось. При цьому експертиза була призначена за дев’ять днів до вищезгаданого листа слідчого про начебто не проведення жодних експертиз. Крім того у матеріалах справи були підшиті чисті бланки протоколів про ознайомлення Тимошенко Ю.В. з результатами експертизи та з призначенням експертизи.
7. Обвинувальний висновок було складено старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Нечвоглодом О.А. та погоджено у першого заступника Генерального прокурора України з порушенням статей 223, 224, 225 Кримінально-процесуального кодексу України, без розкриття та доведення в діях Тимошенко Ю.В. складу злочину, обов’язкова наявність якого передбачена статтею 6 КПК Україн