За що українцям соромно перед російською опозицією

Пекельна "свобода слова" на телеканалі "Інтер", або чорний рот "Великої політики"
 

 

Мабуть, лише глухий чи сліпий не чує, не бачить, не розуміє, що пара заїжджих остарбайтерів, які позиціонують себе на двох найпотужніших українських телеканалах у ролі просвітителів, двигунів свободи слова в нашій незалежній державі, насправді є брутальними, огидними підручними душителів демократії і тієї ж таки свободи слова. Хто-хто, а досвідчені вчорашні москвичі, яких позбавили ефіру кремлівські правителі, насправді добре розуміються на тому, як мають вибудовуватись стосунки поміж владою і опозицією, яка роль тут в ідеалі повинна відводитися незалежному телебаченню. Інсценуючи добрих Робін Гудів, навсправжки вони є моральними малютами скуратовими при режимі донецьких, який з усіх сил душить найменші прояви опозиційності у прямому ефірі, котрий вони не можуть закрити, боячись осуду Європи і світу.
 
Тому в студіях (там і там), за мовчазної згоди хвалених правдолюбів-ведучих (такі, мабуть, умови контрактів), неодмінно присутні "смотрящіє", котрі користуються, здається, всіма доступними і недоступними модусами погашення інакодумства в студії, окрім хіба-що одягання пов’язок на роти, позаяк це вже був би явний публічний садизм.
 

Чому ж ті, хто втекли зі своєї країни, де не могли далі виконувати  обов’язки телевізійних ведучих, оскільки їм начебто перешкоджала в цьому антидемократична московська влада, перебравшись в Україну тут же стали підсобниками, тривіальними піднощиками патронів у душителів української свободи і вільнодумства із відомого печерського пагорба?
 

Який мотив цих брутальних діянь? Невже ідейний? Адже білокам’яну вони покинули буцімто з позиційних, ідеологічних причин.
 

Ви повірите в те, що Савік Шустер, чи Євгеній Кисельов готові постраждати за українську демократію, свободу слова? Чи не правда, смішно, безглуздо звучить?
 

Тому відповідь на всі питання щодо телевізійного остарбайтерства одна – рушійною силою цього перелицювання є гроші і тільки гроші. І, напевне ж, не малі, оскільки вони мали пересилити в цих непростих людях відразу до запопадливого служіння новому владному режиму, який усе по-мавпячому копіює саме з кремлівського дуету, котрий і одному тележурналісту, і іншому, напевне, повинен би нагадувати щось неприємне. Як, приміром, бульдога, котрий нещодавно пошматував штани.
 

Холодним душем, як мені здалося, для Є. Кисельова в останній передачі "Великої політики" виявився спіч ним же запрошеного на прямий ефір москвича, відомого російського дисидента, автора популярних у світі творів "Російська красуня", "Життя з ідіотом", "Хороший Сталін" Віктора Єрофеєва. Остання з його книжок, до речі, перекладена на двадцять мов світу, її збирається екранізувати Голівуд.
 

Так ось, поглянувши на те, як у прямому ефірі, у всіх на очах його приятель Є. Кисельов, за заздалегідь розписаним сценарієм, під проводом чорноротого "смотрящєго" від влади, публічно терзає, душить, ставить різноманітні підніжки Юлії Тимошенко, лиш би вивести її з рівноваги, загнати на слизьке, член Руського ПЕН-центру В. Єрофеєв із жалем заявив, що так жорстоко, зухвало, неблагородно не можна вестися з опозицією. Позаяк гріш ціна такій "свободі слова", яка є способом морального приниження, знищення її в прямому ефірі.
 

Віктор Єрофеєв сам автор і ведучий московської телевізійної програми "Апокриф" на каналі "Культура", схоже, уловив, відчув неприховану агресію, жовчну неповагу до лідера опозиції з боку спеціально дібраних у стідії журналістів, які регулярно допомагають Є. Кисельову морально цькувати людей, нелояльних до влади.
 

Ну що, окрім зневаги до всього українського, національного, насамперед у справі розвитку демократії і свободи слова, може сказати якийсь Айрат Шавалієв, власкор кремлівського, газпромівського НТВ, котрий за всі часи своєї роботи в Києві не сказав у своєму ефірі про Україну, її незалежність, про наших людей жодного доброго, схвального слова, окрім цілеспрямованого обливання брудом, відвертих глузувань. Якраз у дусі своїх правителів, які ніяк не можуть погодитись із тим, що Україна вже не їх сировинна база.
 

І ось саме такі і подібні їм українофобські експерти правлять бал у студії на "Великій політиці". Якраз під стать московському остайбартеру-шоумену.
 

У голосі російського опозиціонера Віктора Єрофеєва добре вчувалося розчарування в саме такій лихій, пекельній "свободі слова" по-кисельовськи, яка і цього разу була представлена виключно для однієї дійової особи, котра подібно до гарикливої язикатої хвеськи з-за тину без угаву тріскотіла, бажаючи перекричати всіх. Бо вони, бачите, разом із їхнім лідером будують якусь свою нову державу.
 
Але чи потрібна така українцям?
 
Олександр Горобець