Заради щастя української еліти нічого не шкода!

Андрей Окара
 
Тут з'явилася типу бомба – як багато грошей витрачають на кожного депутата ВР (ну а також – на кожного президента, міністра, замміністра, високопоставленого чиновника та ін.). А також – як розкидають з доріг простих людей на їхніх колимагах та велісопедах, коли президент їде з роботи чи на роботу.
 
Я розумію, що в цій сфері (держвитрат на вищих посадовців) є свої перегини та непорозуміння. Справді, зріст витрат на депутатів мусить бути не набагато вищим за інфляцію.
 
Але в концептуальному відношенні змушений не погодитися. Найкращі люди повинні жити краще за простих. Інакше зупиниться соціальний прогрес! Для чого займатися самовдосконаленням? Робити собі кар'єру? Для того, аби їздити на метро чи стояти в пробках – разом з "Жигулями" та "Запорожцями"?
 
Бо хто такі депутати Верховної Ради, міністри та президенти в нинішніх українських (і російських теж) умовах?
 
Це ПЕРЕМОЖЦІ У ГРОМАДЯНСЬКІЙ ВІЙНІ!
 
А переможців – не судять.
 
Не для того вони останні 20 років гинули, відстрілювалися у бандитських розборках, ховали загиблих друзів – прямо в малинових піджаках, заносили та брали хабарі, ризикували своєю свободою та кров'ю, розвивали українську економіку та прокладали шлях в майбуття для всього народу, аби тепер їздити на метро чи в маршрутних таксі.
 
Найкращі люди повинні жити краще за простих – ІНАКШЕ БУДЕ ПОРУШЕНО ПРИНЦИП СПРАВЕДЛИВОСТІ, який є стрижнем суспільного устрою.
 
Бо саме еліта – хижаки, а не травоядні і не овочі, забезпечують державі та народу прогрес і розвиток.
 
Ну, справді, не для того ж вони пробивалися до владного Олімпу (Верховної Ради), щоб потім жити в готелі "Київ"?
 
Справедливість варта того, аби щороку витрачати на неї 50 млн. доларів (а саме стільки приблизно коштує утримання депутатів ВР на рік).
 
Ну а щодо того, що Ренат Ахметов вдвічі збільшив свої статки, то заздрість – великий гріх. Якщо йому від цього краще, то й нам повинно бути краще.
 
P.S.
 
Щиро вітаю Дарину Чепак з новою сходинкою у професійній журналістській кар'єрі!
 
Дуже радий за цю талановиту журналістку.
 
Сподіваюся, її зусиллями вовки тепер будуть видаватися нам вівцями.
 
Ну а репутація – це понти, фуфло, видимість. Жити треба реальними речами, а не віртуалом. Сподіваюсь, що тепер Дарина зможе собі дозволити купити усе, що бажає. Хіба під час Великого Посту ми можемо заздрити комусь, що він може собі купити щось коштовне, а ми – ні?