Подактковий кодекс... Рай для багатих і пекло для бідних...

22 листопада до Адміністрації Президента!
18 листопада 2010 року так звана більшість Верховної Ради України з порушенням процедури голосування ухвалила у другому читанні та в цілому Податковий кодекс України, який буде переданий Президенту України на підпис. Такий крок викликає обурення та протест підприємницьких кіл в державних масштабах.
 
22 листопада прошу всіх прийти на вулицю Банкову, під стіни Адміністрації з вимогою до Президента України не підписувати ганебний та гестапівський Податковий кодекс
 
Які мінуси в проекті запропонованого Податкового кодексу... ПК — це 503 сторінки економічного абсурду, сутність цього талмуду проста — як негайно обдерти бідних і швидко озолотити багатих....
Податковий кодекс – це головний економічний закон, це економічна Конституція, від якої залежить економіка країни, рівень цін, заробітні плати, тарифи, модернізація економіки і рівень конкурентноздатності...
Опозиція зробила все, що від неї залежало, аби змінити ситуацію - проведені сотні зустрічей з підприємцями, враховані «больові точки», які зараз хвилюють бізнес, подано понад 800 поправок до Податкового кодексу. Опозиція до останнього наполягатиме на ухваленні своїх поправок до цього документу, які провладна більшість ігнорує. Загалом, з 4800 поправок, які були подані до проекту Податкового кодексу, враховані близько 2000. На жаль, це, в основному «крапки, коми та стилістичні правки», а базові речі, які знищують існування малого та середнього бізнесу, не взяті до уваги. Такий Податковий кодекс потрібен чиновникам, бо це додаткові корупційні схеми, а також великим підприємствам та олігархам, оскільки вони отримають колосальну пропозицію робочої сили та зможуть знизити заробітні плати
Тисячі людей під стінами Верховної Ради України, які залишили свої роботи і прийшли мітингувати свідчать про те, що проект запропонованого Податкового кодексу це 503 сторінки економічного абсурду, сутність цього талмуду проста — як негайно обдерти бідних і швидко озолотити багатих.
• Для того, аби відбулась податкова реформа, у першу чергу треба змінити систему адміністрування податків. За складністю адміністрування податків і фіскальному навантаженні на бізнес Україна посідає 181-ше місце у світі з 183 держав. Сотні законодавчих і нормативних податкових актів, розпорошені і невзаємопов’язані між собою. Середньостатистичний платник податків в Україні витрачає більше 700 робочих годин в рік на різноманітні «варіанти» спілкування з фіскальними органами.
• Відсутнє у проекті закону адміністрування податків. Проект кодексу містить чисельні локальні зміни, які розширюють права та повноважень контролюючих органів та їх посадових осіб. А от стосовно підвищення відповідальності, принаймні за такі кричущі порушення як відмова від прийняття податкових декларацій, неповернення підтвердженої суми відшкодування ПДВ, вимагання "відкатів" за відшкодування податку «живими» грошима, розстрочення, відстрочення та списання заборгованості окремим компаніям, видача свідоцтв платників єдиного податку тим СПД, що не мають на це права, тощо такі норми в кодекс знайти досить складно.
• Розділ про адміністрування в цілому розроблений погано. Не виписані очевидні речі - владні інститути повинні мати механізми впливу, але не повинні наділятися інструментами зловживання. До прикладу, Ви приносите податкову декларацію із заявленою сумою прибутку у 50 тис. грн., з якого повинні заплатити 12,5 тис. грн. податку. А я у Вас її просто не приймаю до тих пір, поки не задекларуєте 100 тис. грн.. Залишається питання, скільки Ви у такому разі заплатите податку з реально отриманого прибутку у 50 тис. грн.? Такий механізм став практикою в Україні, а кодекс її закріплює.
• Найбільшою проблемою проекту є невідшкодування ПДВ. Немає повноважень у відомств притягати до відповідальності тих, хто ці інструменти запускає.
• Малий та середній бізнес потребує підтримки у вигляді механізму спрощеної системи оподаткування. Запропонована модель спрощеної системи оподаткування  не задовольняє підприємців, тому що втрачене найголовніше – спрощення. Нав’язується повний облік.
• За бортом” цього документу залишилися такі закони, як «Про статут державної податкової служби», про єдиний збір на пенсійне страхування і соціальне забезпечення, який за своєю економічною суттю є податком, але ж норми цього закону призводять до зростання вартості робочої сили і тінізації економіки.
• підприємствам забороняється включення до складу витрат вартість товарів, робіт, послуг, придбаних у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок. Це рішення автоматично робить невигідною таку співпрацю, завдасть завуальованого удару по малому бізнесу, паралізує діяльність малого підприємництва через його непривабливість для платників податків, що знаходяться на загальній системі оподаткування.
• Можливість арешту майна без рішення суду. Це пряме посилення адміністративного тиску на суб'єкти господарювання. Згідно з цією нормою, арешт майна може бути застосований в разі порушення правил відчуження майна, що знаходиться в податковій заставі, наявності податкового боргу для тих, що виїжджають за кордон, і в тому випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки.
•  Податкова служба фактично отримує право нараховувати податок на доходи фізичних осіб, внески в пенсійний і страхові фонди за непрямими методами визначення бази оподаткування. Тепер за результатами фактичної перевірки вона може прирівняти будь-яку фізичну особу (в тому числі самозайняту), якій підприємство виплатило певну суму коштів за надання певних послуг чи поставку товарів, до штатного працівника цього підприємства, і відповідно донарахувати податок з прибутку та соціальні внески.
• Під час проведення перевірки посадовими особами може проводитись хронометраж господарських операцій. Дане поняття для України нове. Хронометраж - це процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час проведення фактичних перевірок та застосовується органами державної податкової служби, з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження. Іншими словами, запроваджується податкове шпигунство.
• Проблема звітності. Існує два види звітності: податкова і бухгалтерська. Вони між собою не стикуються. За системою бухгалтерського обліку прибуток становить одну величину, а за системою податкового обліку - іншу, яка, як правило, значно вища. Така невідповідність змушує підприємства вести подвійний облік.
• Звітність треба привести у відповідність до міжнародних бухгалтерських стандартів. Цього немає, кодекс тільки поглиблює проблематику так званої різниці між податковою та бухгалтерською звітністю.
• Підприємствам запропоновано самим визначати, чи бажають вони, щоб їх відокремлені підрозділи вели окремий облік і сплачували податок на прибуток за місцем розташування. Це призводитиме до тиску місцевих органів влади на відокремлені підрозділи, щоб змусити їх платити податок за місцем розташування. Надходження в бюджет від цього податку впадуть.
• Не змінювалася відносно інфляції й гранична межа торгового обороту, яка дозволяла використовувати єдиний податок. З 90-х років і до сьогодні вона становить 500 тисяч гривень. Зараз же граничну межу пропонують зменшити - до 300 тисяч гривень. Хто не вкладеться - переведуть на загальне оподаткування. Тоді, за словами підприємців, тільки до ПФ і до бюджету доведеться платити половину прибутку.
• Єдиний позитив цього проекту - збільшення норм амортизації, але й тут є ложка дьогтю. Проект передбачає додаткову значну диференціацію груп активів, на які мають поширюватися окремі ставки норм амортизаційних відрахувань, що додасть роботи бухгалтерам для ведення окремого обліку кожної групи активів.
• В пункті 4.7, де перераховані засади, за якими писався "Податковий кодекс", залишилося визначення соціальної справедливості - "установлення податків і зборів відповідно до платоспроможності платників податків".Термін "платоспроможність" не має відображення у податковому праві і не зрозуміло як його описати. Крім того, виникає правова колізія з приписом Конституції України, за яким не дозволяється дискримінація осіб за майновим станом.
• В пункті 4.8 визначається економічна ефективність - "податки і збори не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів". Тоді коли за логікою ефективність має виражатися в тому, що податки не мають впливати на збільшення або зменшення конкурентноздатності платника, а не визначати те, що неможливо порахувати.
• проект вимагає одномоментного переходу на електронну звітність. Електрона звітність – це крок вперед, але не всі до цього готові вже зараз. А кодекс вимагає цього від усіх і відразу.
• Також записана техніко-економічно незрозуміла норма, що звичайна ціна імпортних товарів в Україні визначається на рівні митної вартості. Механізми не відпрацьовані, митникам не вистачає професіоналізму. Дуже часто митна вартість перевищує роздрібну, бо це їм необхідно для бравадних рапортів про надходження до бюджету.
• Податковий кодекс треба розробляти і примати, але запроваджувати з 2012 року, як того вимагає і бюджетна резолюція і інші нормативні документи.  Запроваджувати з першого січня і щоб це лягало у основу бюджету - це хаос і колапс
 
Текст проекту Податкового кодексу не пройшов навіть літературне редагування в Інституті української мови НАН. У коректорів з апарату Верховної ради не було достатньо часу, як це необхідно за процедурою, "вичитати" цей документ. В результаті текст Податкового кодексу став не комплексним законопроектом,який спрямований на реалізацію податкової реформи, а лише сукупністю норм, написаних  ганебною українською мовою, які суперечать як одна одній, так і українському законодавству в цілому.
 
Якщо Янукович підпише ПК, то він буде виглядати блазнем, оскільки норми Податкового кодексу категорично суперечать нормам Бюджетного кодексу, який він же раніше підписав.
 

Константин Бондарев