Анекдоти і реальність в Україні

Чому піднявся такий галас навколо моєї інформації про те, що Янукович погрожував Ахметову, а  олігарх у відповідь погрожував Януковичу? Я писав,  що на закритому зібранні Президент почав вимагати, щоб олігархи більше платили грошей, ніж вони це роблять зараз. Коли Ахметов заперечив, Янукович йому нагадав долю російського олігарха Ходорковського, який сидить у тюрмі. А Ахметов у відповідь нагадав Януковичу долю американського президента Кеннеді, якого вбили із снайперської гвинтівки.
 
Народний депутат від Партії Регіонів Орест Муц http://www.unian.net/ukr/news/news-406085.html навіть статтю з цього приводу написав, в якій викрив Тараса Кузя, який нібито старий анекдот видав за дійсність.  Муц прагне зобразити мене безвідповідальним брехуном. Тим часом, я стверджую, що отримав інформацію із віри гідних джерел. Ситуація і справді анекдотична. Але ж  дуже багато українських новин можна спростувати таким же чином. Адже події в Україні часто нагадують анекдоти.
Чи не схоже на анекдот те, що прес-служба президента забороняла показувати по телевізору епізод, коли на Януковича впав вінок? Чи не схожі на анекдот останні місцеві вибори? А останні події, коли Луценко і Стогній та ще й депутат Гримачак побилися після телевізійної програми? Найсмішніше, що важко розібрати хто кого бив.
 
У когось є сумніви, що стосунки між Ахметовим і Януковичем зараз напружені? Сам факт усунення головного спонсора партії регіонів від впливу на владні рішення, дає підстави вважати, що олігарх може бути дуже незадоволеним. Уважні спостерігачі не могли не помітити, що люди Ахметова проголосували за створення слідчої комісії по РосУкренерго. Це теж анекдот? Чи виявляв би Ахметов таку демонстраційну непокору, якби у нього з Януковичем було все гаразд?
 
Одним словом, спостерігаю за всім цим і сміюся з української анекдотичної дійсності. Тільки сміх у мене якийсь сумний. Анекдоти із нашого політичного життя аж ніяк не звеселяють.
 
Тарас Кузьо