Володимир Бойко закінчення "У Ахметова завелась криса"

Початок статті http://ord-ua.com/2010/10/04/u-ahmetova-zavelas-krisa/?lpage=1
 
Історія про те, як Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін пропонував віце-прем’єру Андрію Клюєву 40 млн. доларів, буде неповною, якщо не розповісти про роль Равіля Сафовича в розбудові молодої української демократії. Ще б пак: саме завдяки підтримці Сафіулліна розцвів талант «польового командиру Майдану» Юрія Луценка на теренах «Народної самооборони», оскільки Сафіуллін, користуючись іменем Рената Ахметова, прикривав джерела фінансування «Народної самооборони» та її засновника Жванії від прискіпливого ока Генпрокуратури й СБУ. Це не дивно, позаяк і Жванія, і Сафіуллін, і нинішній голова парламентської фракції «Наша Україна – Народна Самооборона» Микола Мартиненко ось вже кілька років поспіль харчаться з того, що разом крадуть кошти, призначені для проведення ремонтних робіт на атомних електростанціях.
 

 
Розподіл українських, так би мовити, «політиків» (відносно Сафіулліна слово «політик» так точно треба брати в лапки) на «помаранчевих», «біло-блакитних», «червоних» і ще бозна яких існує лише в розпаленій уяві глядачів усіляких «шустерів». В Україні немає й не може бути політичних партій – є бізнес-клуби, члени яких заробляють свіжу копійку на розкраданні державного бюджету. Саме для цього «політики» і йдуть у владу.
 

 
Непримиренні, здавалося б, ідеологічні опоненти щодня тішать виборців тим, що б’ються в сесійному залі парламенту чи виливають один на одного цебра словесних помиїв у студії «ТРК Україна». Але варто відключити телекамери, як політичні «вороги» миттєво заспокоюються та простують разом у сауну чи ресторан, щоби обговорити черговий комерційний проект.
 

 
Комерція для них – це поцупити десяток мільйонів з бюджету, який наповнюється за рахунок отих самих телеглядачів. Тому частину вкрадених коштів «політики» витрачають на підтримку усіляких рекламних проектів типу «Народної Самооборони» в сподіванні відволікти платника податків від думки, що насправді вся ця «еліта» веде своє походження з однієї вигрібної ями. Платник податків твердо переконаний у покращенні завтрашнього життя вже сьогодні й, покипівши біля телевізора, лягає спати умиротвореним. Оскільки бачить, як «Самооборона» Жванії заповзято бореться з Партією Регіонів Сафіулліна, а Борис Колесников гнівно таврує Юрія Луценка. А в цей самий час Жванія і Сафіуллін дуетом «пилять» бюджет.
 

 
А якщо ж сам «політик» не може (не здатен, огидно, не має часу) чесати язиком про «народні інтереси», він на ті ж вкрадені гроші наймає професіональних клоунів – на кшталт Юрія Луценка або Михайла Чечетова.
 

 
Втім, не все так безхмарно в середовищі «еліти». Державного бюджету на всіх не вистачає й крадії змушені гуртуватися в зграї та мітити територію, відганяючи конкурентів. Якби б не боротьба дурних і жадібних хижаків за місце біля бюджетного корита, Україні вже давно настав би гаплик. Але, дякуючи Богові, ще не вмерла Україна, а ця політична сарана досі не зжерла залишки держави. Бо кращі представники «еліти» чимало сил віддають на внутрівидову боротьбу з братами по розуму.
 

 
Найвеселіше ж, коли «політики» починають викривати корупцію в лавах конкурентів. О-о-о, це — справжні іменини серця. Чого лише варті ескапади Бориса Колесникова на адресу того ж Сергія Льовочкіна:
 

 
«Чиновник, причем мелкий, который ездит на бронированном «Мерседесе» ценою в полмиллиона долларов, имеет десяток охранников, а перед обществом не сможет задекларировать даже законную покупку автомобиля «Жигули». Кому-кому говорить о коррупции, только не Сергею Левочкину. Посмотрите на его биографию. Где он работал всю свою жизнь? Он с пеленок, как говорится, в чиновниках».
 

 
Заперечити сказане щодо пана Сергія ми не наважимося – дійсно, не здатен керівник Адміністрації Президента задекларувати свої чесно нажиті статки. Фантазії, мабуть, не вистачає… Але й Борис Вікторович чи навряд зможе публічно пояснити походження тих 40 млн. доларів, які його найближчий соратник і прямий підлеглий Равіль Сафіуллін пропонував за «дах» віце-прем’єру Клюєву. І якщо Дмитро Табачник, зі слів Колесникова, «музейный вор и профессиональный клоун», то як тоді назвати Сафіулліна – футбольний злодій і клоун-аматор? І хто тоді сам Колесников – трепло-базікало?
 

 
«Брат Ріната»
 

 
Тріо Жванія-Мартиненко-Сафіуллін склалося на початку 2008 року, невдовзі після позачергових виборів до Верховної Ради, коли Жванії вдалося поставити свою людину на МВС України та повернути в НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашковського разом з прикормленими управлінцями.
 

 
Навіщо Сафіулліну були потрібні «любі друзі» – очевидно. Без їх дозволу ніхто б у «Енергоатомі» за часи «помаранчевого режиму» розмовляти з Сафіулліним на цікаві теми не став би.
 

 
Ці два високі достойники – Давид Жванія та Микола Мартиненко – недарма в 2004 році кілька разів постояли на сцені Майдану. На подяку за видатну роль у перемозі «помаранчевої революції» вони отримали право формувати керівні органи «Енергоатому», відтіснивши на задвірки колегу по «помаранчевому» табору (а нині – народного депутата від Партії Регіонів) Андрія Деркача.
 
Даремно Андрій Деркач ганьбився в помаранчевому шарфику – «Енергоатом» відійшов не йому, а Жванії та Мартиненку.
 

 
А вже вірний Жванії менеджмент «Енергоатому» закупляв за божевільними цінами потрібні атомним електростанціям устаткування, роботи й послуги лише у тих фірм-посередників, на які вказував Давид Важаєвич.
 

 
І нинішній президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Олександрович Недашковський, і перший віце-президент Іван Михайлович Фольтов, і директор по ремонту Віктор Володимирович Урбанський – всі вони беруть корм з рук Давида Важаєвича та Миколи Володимировича під наглядом «смотрящєго» від Жванії, віце-президента з економічних і фінансових питань Юрія Анатолійовича Резуніка. А також куми Жванії й за сумісництвом – виконавчого директора з юридичних питань і економічної безпеки Наталії Павлівни Мотусевич. А директор «Атомкомплекту» Валерій Олександрович Васильков – той взагалі є колишнім директором легендарної фірми «Брінкфорд», що належить Жванії та Мартиненку.
 

 
Якщо хтось думає, що запобігти розкраданню коштів через фірми-метелики може тендерна процедура закупок, той дуже помиляється. Директором департаменту забезпечення тендерних процедур НАЕК «Енергоатом» є така собі Надія Петрівна Матищук, все з тієї ж славної команди. Надія Петрівна підпорядкована безпосередньо Наталії Мотусевич і прибула до Києва з м.Кузнецовськ Рівненської області, де має куплену на кошти «Енергоатому» квартиру за адресою мр-н Перемоги, буд. 16. Але й у Києві Надія Петрівна не залишилася без даху над головою – «Енергоатом» в особі першого віце-президента Івана Фольтова у 2008 році видав їй безвідсоткову позику на придбання квартири в будинку №21 по вул. Чорнобильській.
 

 
Як Надія Матищук відпрацьовує свій хліб, квартири й високу довіру ми оповіли в першій частині статті, де йшлося про те, що дві належні Сафіулліну фірми – ТОВ «МКС-Енерго» і ТОВ «Техенергокомплект» — створювали ілюзію «конкурсу» під час укладання договору на закупівлю системи контролю рівня теплоносіїв над активною зоною для Рівненської АЕС. Обидві фірми подали абсолютно ідентичний пакет документів, при цьому ані пані Матищук, ані пані Мотусевич не помітили, що тендерна пропозиція складає 30млн. грн., у той час як напряму у виробника ту ж саму систему можна придбати максимум за 16,5 млн. грн. (а фактично вона була куплена й змонтована за 7 млн. грн.).
 

 
Але й Сафіуллін був потрібний Жванії та Мартиненку. Бо капітал Сафіулліна, з якого Равіль Сафович безбожно стриже проценти – це ім’я найбагатшої людини України. Сафіуллін крізь представляється як двоюрідний брат Рената Ахметова, а також запевняє, що він користується абсолютною довірою з боку Віктора Януковича. Народ у це вірить. Та й як не повірити, якщо Равіль Сафович любить оповідати, як Віктор Федорович у 2006 році саме йому довірив відвезти 300 млн. доларів Сан Саничу Морозу в якості подяки за утворення парламентської коаліції між ПР, комуністами та соціалістами? Як запевняє Сафіуллін, цю захмарну суму завантажили в його джип у офісі на Липській і він повіз ті гроші до «социків». При цьому нікому зі слухачів оповідань Равіля Сафовича навіть не спадає на думку, що для перевезення такої кількості готівки потрібен вантажний самоскид.
 

 
Як би там не було, Сафіуллін був конче потрібне Жванії, щоби уберегти кримінальний «бізнес» керманича «Народної Самооборони» (цікаво, хто таку назву придумав – Жванія чи Луценко?) від підступів конкурентів, які користувалися послугами заступника Генпрокурора Ріната Кузьміна. Звання президентського кума Жванію вже не рятувало, горшки з Ющенком було побито й Давид Важаєвич змушений був самотужки шукати виходи на Головне слідче управління ГПУ – про всяк випадок, якщо раптом його афери привернуть увагу правоохоронців. Власне, ніхто б за безплатно не став би закривати очі на його витівки, але проблема полягала в тому, що Кузьмін не у всякого візьме гроші.
 

 
Та й і у взаєминах зі Службою безпеки України у Давида Важаєвича через все того ж Ющенка наступила чорна смуга. Тож вони – Жванія, Мартиненко й Сафіуллін – просто були приречені на те, щоби красти втрьох. Мартиненко «організовував схеми», Жванія забезпечував прихильність менеджменту «Енергоатому» та прикриття з боку Міністерства внутрішніх справ України, керувати яким поставив свого клоуна, а Сафіуллін від імені Ахметова «вирішував питання» у відносинах з Генеральною прокуратурою та СБУ – навіть після того, як Кузьміна відправили «у вигнання» наглядати за додержанням законності на транспорті.
 

 
Особливо «спекотна» пора наступила в 2009 році, коли Служба безпеки України зацікавилася кількома фірмами Сафіулліна-Мартиненка-Жванії, що розкрадали «Енергоатом». Передусім, за філейні місця СБУшники взяли довірену особу Сафіулліна Санана Алекперова, підставного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС-Енерго». Більш того, у зв’язку з витівками керівництва Південно-Української АЕС Головне слідче управління Служби безпеки України в липні 2009 року порушило кримінальну справу №493.
 

 
Равіль Сафович крутився, як вошивий у лазні, але таки за допомогою тодішнього першого заступника начальника Головного управління «К» Вадима Антоновича Косовського питання «порєшал». За гроші Жванії, ясна річ. Між іншим, зараз з не меншим успіхом Сафіуллін спілкується в СБУ з новим начальником Департаменту контррозвідувального захисту економіки держави Андрієм Федоровичем Кмітою.
 

 
Втім, не обійшлося й без казусу. Річ у тім, що Давид Важаєвич влітку 2010 року виділив гроші на те, щоби «закрити питання» по трьох напрямках – СБУ, КРУ і МВС України, де розслідуються три кримінальні справи щодо розкрадання коштів «Енергоатому». Але гроші потрапили лише в Головне слідче управління МВС України (10 млн. доларів ) та Контрольно-ревізійне управління (1 млн. доларів). До СБУ Равіль Сафович сумку з «баблом» від Жванії не доніс. Мабуть, вирішив, що Кміта уважить його безплатно. Ага, не на того нарвався.
 

 
У тіні «Піраміди»
 

 
Розповімо ще про один епізод злочинної діяльності наших героїв, по якому порушена кримінальна справа №222-9 за ознаками ч.2 ст. 366 і ч.5 ст.191 КК України – тобто за службове підроблення та розкрадання в особливо великих розмірах організованою групою. Як видно з номеру справи, порушена вона в Головному слідчому управлінні МВС України, де й розслідується.
 

 
Фабула справи проста, як господарське мило.
 

 
Внаслідок аварії на Хмельницькій АЕС улітку 2008 року було пошкоджено п’ять турбогенераторів ТВВ-1000. Знадобився негайний ремонт – згоріли обмотки роторів. Це «негайно» в термінах «Енергоатому» означає півтора роки. І ось чому.
 

 
Ремонтні роботи такого ґатунку традиційно виконує польський Концерн «Альстом». Вартість ремонту – біля 150 млн.грн. Плюс – матеріали ще на стільки ж. Але якщо укласти договір безпосередньо з виконавцем, кращі люди країни втратять можливість «наварити». Тоді керівництво НАЕК «Енергоатом», з одного боку, звернулося до Концерну «Альстом» з проханням підготувати пропозиції щодо строків і вартості виконання робіт.

Лист НАЕК «Енергоатом» на адресу Концерну «Альстом». Особливо зворушливо виглядає фраза: «Выполнять работы считаем целесообразным по прямому контракту между ГП ГАЭК «Энергоатом» и концерном «Альстом»
 

 
А з іншого – уклало договір з посередником, ТОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда». Тільки вартість робіт з матеріалами вже становила 630,655 млн.грн.
 

 
А як же тендер? – Спитає читач.
 

 
Який тендер? – Ось, будь ласка, лист-погодження процедури закупівлі в одного учасника.
 

Уся ця катавасія тягнулася до грудня 2009 року, аж доки 14.12.2009 не був укладений договір між НАЕК «Енергоатом» і ТОВ «Піраміда» про виконання комплексу робіт по капітальному ремонту п’яти роторів турбогенераторів по технології «Альстом».
 

 
Зрозуміло, що всі ремонтні роботи виконували поляки. Але не за договором з НАЕК «Енергоатом» і навіть не за договором з ТОВ «Піраміда». Була задіяна ще одна «прокладка» під назвою «Західноукраїнська енергетична компанія», якій ТОВ «Піраміда» з одержаних 630,655млн.грн. по договору від 24.12.2009 переказало 564,733грн. А вже «прокладка» розраховувалася з Концерном «Альстом».
 

 
Як вже зрозумів досвідчений читач, «Західноукраїнська енергетична компанія» (код ЄДРПОУ – 36461945) – це фіктивна фірма, яка хоча й була зареєстрована у Львові, але фактично перебувала в Києві. Точніше – у Києві перебувала її печатка.
 

 
У підсумку на цьому ремонті було розкрадено понад 180 млн. бюджетних грошей. Це – мінімальна сума збитків, завданих державі, яка вже доведена слідством…
 

 
Коли в міліції порушували кримінальну справу, то думали, що «плюшками бавилися» керівники «Енергоатому». Але яке ж було здивування в Головному слідчому управлінні МВС України, коли з’ясувалося, що ТОВ «Піраміда» належить Давіду Важаєвичу Жванії, а його повноважним представником і компаньйоном виступає «двоюрідний брат Ріната Леонідовича» Равіль Сафович Сафіуллін. Який і просить кримінальну справу закрити. Причому, просить аргументовано.
 

 
І то вірно – не для себе ж Давид Важаєвич старався, не собі копієчку заробляв. Все – на справу революції та розбудову «Народної самооборони». Разом з Равілем Сафовичем.
 

 
А потім ці люди розповідають нам про боротьбу з корупцією в спорті…
 

 
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
 

 
В тему:
 

 
«Равіле Сафовичу, візьміть слухавку!»
 

 
http://ord-ua.com/2010/10/06/ravile-safovichu-vizmit-sluhavku/?lpage=1
 

 
«Міністерство дерибану та спорту» (у чотирьох частинах)
 

 
http://ord-ua.com/2010/09/23/ministerstvo-deribanu-ta-sportu/?lpage=1
 

 
http://ord-ua.com/2010/09/26/ministerstvo-deribanu-ta-sportu-2/?lpage=1
 

 
http://ord-ua.com/2010/09/29/ministerstvo-deribanu-ta-sportu-3/?lpage=1
 

http://ord-ua.com/2010/10/07/ministerstvo-deribanu-ta-sportu-4/?lpage=1