"02.09.2010 року. Президенту України Ющенку В.А. 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11"

Розшукується балабол. Той, який ще в початку цього року казав виборцям: "Незабаром матимете українського прем'єра! Генеральну прокуратуру контролює Тимошенко! Ми здобули свободу слова!"
 
Ну ось і маєте. Чи то ви українського прем'єра, чи то він вас має. Я, до речі, нещодавно надіслав цьому українському прем'єру постанову Окружного адмінсуду міста Києва, який зобов'язав його усунути порушення закону та виправити бездіяльність попередньої української прем'єрки, оскільки та взагалі не відповіла на мої звернення в грудні далекого 2008 року. Так цей український прем'єр виявився ще українськішим за попередню прем'єрку. Мені з Кабміну надіслали відповідь, що Кабінет Міністрів оскаржив цю постанову окружного суду до апеляційного, тому відповідати на лист з 2008-го не будуть. Якщо хтось ще не зрозумів сенсації: АЗАРОВ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ЗАХИЩАЄ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДУ ТИМОШЕНКО, ВИЗНАНУ СУДОМ ПРОТИПРАВНОЮ!
Думаю, відтепер БЮТівці мають подарувати Миколі Яновичу білий шарф з червоним серцем та запросити його на черговий майдан.
 
Натомість БЮТ поки цього не зробив, але продовжує контролювати прокуратуру. Як і попереджав упродовж 2009 року пан Ющенко, саме пані Тимошенко досі не дозволяє президентові (його прізвище не має значення) звільнити з ГПУ Олександра Медведька. "Клята Юлька" руками цього ГПУ тягає на допити свою праву руку Турчинова, вона ж цими самими руками вже посадила колишніх головного митника та нафтогазівця, довела до екзилю екс-міністра економіки. Ви ще не вірите, що Тимошенко контролює прокуратуру? Не ображайте Віктора Андрійовича – задайте собі просте запитання: "Чому не викликають на допити Юлію Володимирівну?" Отож бо й воно! Контролює прокурорів, як і раніше, щоб її дорожній карті унікальний акцепт настав!
 
А, ще свободу слова здобули! Тепер кожний журналіст має право вільно кричати та писати аж два слова: "Стоп цензурі!". Це дрібниці, що інші слова, передусім на газетних шпальтах та в етерах з ефірами, ретельно редагуються. Образили, падлюки, Віктора Андрійовича, не переобрали, а вся ж свобода слова на ньому трималася, на самодержці всєя Хоружівки та Говерли. Це ж він створив такі грунтовні засади й підвалини свободи слова, що разом з ним ця свобода пішла на незаслужений відпочинок чи то в Безрадичах, чи то в Конча-Заспі та сховалася чи то "в грунте", чи то "в засаде", чи то "в подвале".
 
Отака безрадісна, конче заспана картина відкрилася моїм очам. Але цими вихідними, коли я їхав новою київською вулицею Лаврською імені колишнього Мазепи, я побачив іншу, дуже радісну картину. Як стоїш на кінцевій зупинці 38-го тролейбуса та дивишся в бік Хрещатика, то бачиш головне досягнення української культури, що його здобули за часів Ющенка, з відповідним великим текстом: "Мистецький арсенал". А одразу під ним – рекламний транспарант з не менш великим культурним текстом: "ПЛОХОЙ ТАНЦОР – ХОРОШИЙ ПАПА. РУССКОЕ РАДИО".
 
Ви, звісно, подумали, що це лаврські попи перекинулися до католицизму та вже рекламують папу римського, використавши "русскоправославную" віру "русскорадийных" журналістів?
 
Ан ні! Це партія "Наша Україна" вітає в такий "русскокультурный" спосіб свого голову, який встиг своїм указом призначити себе головою "Мистецького арсеналу".
 
Як пише в інших місцях Києва те саме "Русское радио": "Одна голова хорошо, а две – некрасиво".
 
Отже, цей хороший тато, який за свого сина був готовий піти "перед мордою того журналіста" на будь-яку свободу слова, нарешті потлумачив, чому він був таким поганим танцюристом:
 
"Нація, яка не знайшла єдності, не здатна буде провести реформи в будь-якій сфері. Це не проблема знань – провести реформи, це проблема політичної згоди, визначення пріоритетів щодо проведення реформ, а також проблема суспільної відповідальності".
 
Проблема персональної відповідальності цього тата-танцюриста вже не турбує. Адже текст його "Десяти кроків назустріч людям" можна тепер прочитати хіба що тут, на моєму блозі: http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/49788d63721e8/
 
Зокрема, у преамбулі він писав: "Як економіст за фахом, маючи досвід роботи на посадах Голови Національного банку і Прем'єр-міністра України, як лідер найбільшої парламентської фракції – я знаю, як цього досягти.
 
Після перемоги на президентських виборах я зобов'язуюся перед народом України виконати такий План дій".
 
Хто ж міг тоді на Майдані уявити, що це буде план дій лише з сумування та жалкування?
 
Але пан Ющенко сьогодні заявляє:
 
"І ми глибоко сумуємо і глибоко жалкуємо, що, в тому числі й уряди останніх років, не знаходили в собі волі і громадянської відповідальності проводити глибинні реформи. Нам завжди щось заважало, тому що гралися в популізм".
 
Авжеж, поганому танцюристу завжди щось заважає. Особливо якщо він полюбляє з цим "щось" гратися. Тоді йому вже не до глибинної, так би мовити, реформи, яка йде в попу-, вибачте на слові, -лізм.
 
"А чому це він розшукується?" -нарешті запитаєте ви, якщо пам'ятаєте перше речення цього тексту та дочитали до цього місця.
 
А тому, що я отримав на бланку Київського апеляційного адміністративного суду отаке:
 
02.09.2010 року.
 
N2-а-1670/09/2670
 
Свірко Юрію Вікторовичу
 
А\с 203-В Головпоштамп
 
Президенту України Ющенку В.А.
 
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
 
Прес-Секретар Перезидента України
 
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
 
Секретаріат Президента України
 
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
 
ПОВІСТКА-ПОВІДОМЛЕННЯ
 
Київський апеляційний адміністративний суд повідомляє, щоо справа за апеляційною скаргою Свірка Юрія Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року за позовом Свірка Юрія Вікторовича до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, прес-секретаря Президента України, секретаріату Президента України про визнання протиправною бездіяльності, призначена до розгляду в приміщенні Київського апеляційного адміністративного суду (м. Київ, вул. Поліська, 3-Б, суддя Літвіна Н.М.) на 14 вересня 2010 року на 14-10 год.
 
Якщо стисло, то Ющенко, його прес-Ванникова та СЕКРЕТаріат з грудня далекого 2008 року не відповідали на мої офіційні журналістські запити, де я, зокрема, просив навести обгрунтування того, що прокуратуру контролює Тимошенко. А просив я це зробити не тому, що був чи є фанатом Тимошенко, а тому, що Ющенко, який за Конституцією призначає та звільняє генпрокурора, ніяк не реагував на скарги, де описувалася бездіяльність цього генпрокурора.
 
Через рік, у грудні 2009-го, суд постановив, що Ющенко правильно робив, коли не відповідав ані сам, ані руками підлеглих на мої запити. Ау, рух "Стоп цензурі!" – де ти був тоді?
 
А завтра це судове рішення або набере чинності, або буде скасовано. Проте кому це взагалі сьогодні потрібно?
 
Навіть я, великий фанат українських судів та суддів, не поїду завтра до району ДВРЗ на вулицю Поліську, де ніколи не був раніше.
 
Тому й розшукую зараз Віктора Андрійовича.
 
Адже 3-го відповідача – секретаріату президента – давно немає як такого (замість нього Янукович створив адміністрацію президента).
 
2-го відповідача – прес-секретаря – теж немає. Тобто посада така є, але Янукович нікого прес-секретарем президента не призначає. Хіба що пані Ванникова могла б виконати роль "Прес-Секретаря ПЕРЕзидента", як написано в повістці, але й Ванникової на Банковій, 11, давно немає.
 
Як немає там і першого відповідача, якого швидкий український суд досі сподівається знайти саме на Банковій, 11.
 
ПЕРЕдайте, будь ласка, ПЕРЕзиденту Ющенку, що йому треба завтра бути на вулиці Поліській, 3-Б.
 
Там о 14-10 із задоволенням послухають, як він глибоко сумує і глибоко жалкує з того приводу, що уряди останніх років не знаходили в собі волі і громадянської відповідальності проводити глибинні реформи. Зокрема, судову реформу.
 

Юрий Свирко