"Помаранчеву революцію" вирізають з українських підручників

Головний персонаж "1984" Вінстон Сміт працював у Міністерстві правди. Підхід українських властей до власної історії може призвести до того, що Вінстона Сміта замінить Дмитро Табачник, а Міністерство освіти – Міністерство правди.
 
Заміна українофільської ідентичності русофільською з часу обрання Януковича призвела до таких дивних ситуацій:
 
1. Українська влада більше не визнає голодомор геноцидом, попри те, що таким його вважають двадцять країн світу.
 
2. Українські шкільні посібники більше не містять згадок про "Помаранчеву революцію" – на відміну від західних підручників з історії України. "Україна: Історія" Ореста Субтельного (четверте видання, 2009 р.) та "Історія України" Пола Роберта Магочі (друге видання, 2010 р.), опубліковані видавництвом "University of Toronto Press", містять по 5 сторінок інформації про "Помаранчеву революцію". Переклад розділу "помаранчевої революції" в історії України написана професором Magocsi наводиться нижче.
Аналітична стаття (www.pravda.com.ua/articles/2010/08/26/5332444/) та інтерв'ю (www.pravda.com.ua/articles/2010/08/26/5333553/) з істориком та автором підручників Віктором Мисаном, опубліковані на "Українській правді", можуть багато сказати про ідеологічні орієнтації нової української влади, яка керує країною з лютого цього року. Протягом попередніх п'яти років Віктор Янукович ніколи не визнавав легітимність "Помаранчевої революції" та своєї поразки у 2004 році, ігноруючи таким чином рішення Верховного Суду та парламентську постанову, а також – що навіть гірше – притримувався російської точки зору, відповідно до якої масові протести були звичайною "політичною технологією". Такий погляд на речі, згідно з яким за риторикою просування демократії адміністрації Буша стояли таємні операції американських спецслужб, був душе поширеним на пострадянському просторі.
 
Тому вважати Януковича зразка виборів 2010 року "переродженим демократом", навіть незважаючи на п'ять років "муштрування" американськими консультантами Манафортом і Дейвісом, було великою помилкою. Якби це було правдою, Янукович засудив би масові фальсифікації під час виборів 2004 року і визнав внутрішнє коріння "Помаранчевої революції" та власну поразку.
 
Неспроможність взяти відповідальність за скоєне кидає тінь на ще одного честолюбного політика – Віце-прем'єр-міністра Сергія Тігіпка – який намагається представити себе "новим обличчям" і "переродженим демократом". Тігіпко так само стійко відмовляється визнати фальсифікації на виборах, під час яких він очолював виборчий штаб Януковича. Тому ми не можемо сприймати його як демократа до того часу, як він почне діяти як демократ і засудить виборчі фальсифікації 2004 року.
 
Справжній Янукович (а не його відретушована версія, за яку багато західних газет, таких як "Financial Times", його сприймали під час цьогорічних виборів) ставився до "помаранчевого кошмару" (як він висловився одного разу) так само вороже, як і російські політичні керманичі. Тому не дивно, що Міністр освіти Дмитро Табачник швидко скористався своїми повноваженнями, аби усунути згадки про "Помаранчеву революцію" зі шкільним підручників. Цей вчинок більше нагадує відомий твір Джорджа Орвелла "1984".
 
Україна зберегла радянську централізовану систему освіти, в якій підручники, що публікують в Києві, згодом поширюються українською та російською мовами по всій країні. На обкладинці нового підручника з історії України для п'ятого класу, яких планують видати 506 тис., більше немає зображення масових протестів "Помаранчевої революції", яке було на виданні 2005 року. На обкладинці видання 2010 року тепер лише козацькі провідники. Нова версія підручника позбавлена згадки про "Помаранчеву революцію"; натомість вона містить коротку інформацію про президентські вибори 2004 та 2010 років, президентство Віктора Ющенка та обрання президентом Януковича.
 
Мисан вважає, що усунення згадок про "Помаранчеву революцію" цілком узгоджується з новою лінією видання 2010 року, яка свідчить про те, що нова влада прогинається під Росією. "Більшість міністерських рекомендацій пов'язана з формуванням дещо іншого, не агресивного образу нашого східного сусіда – Росії" (http://www.pravda.com.ua/articles/2010/08/26/5333553/). Окрім "Помаранчевої революції", з підручника було виключено епізоди боротьби України за незалежність від Росії, а голод 1933 року більше не характеризується як "штучний" та спрямований проти українців.
 
Ці двадцять "рекомендацій" Міністерства освіти стали першим прецедентом за чотирнадцять урядів незалежної України, коли автор підручника з історії був змушений "прислухатися" до цієї владної інституції. Видання 2010 року оминає всі епізоди української історії, які Москва вважає "антиросійськими". У відкритому листі російського глави держави Дмітрія Мєдвєдєва до колишнього українського президента Ющенка, написаному в серпні 2009 року, було окреслено ці неприйнятні для Росії сфери української гуманітарної політики.
 
"Помаранчевій революції" передувала югославська "Бульдозерна революція" та грузинська "Революція троянд" 2000 та 2003 років, відповідно. Останні, у свою чергу, зазнали впливу масових протестів, що призвели до повалення посткомуністичних лідерів, які втрималися при владі після падіння комунізму, в Румунії (1996 р.), Болгарії (1997 р.), Словаччині (1998 р.) та Хорватії (1999 р.).
 
З усіх вищезгаданих масових протестів українська "Помаранчева революція" була найчисельнішою (у ній брав участь кожен п'ятий українець), найбільш мирною (в Сербії парламент було підпалено, а в Грузії – захоплено демонстрантами) та найдовшою (вона тривала 17 днів). Багато західних та українських істориків розцінюють "Помаранчеву революцію" як епохальну подію, подібно до проголошення незалежності в 1991 році.
 
Зрештою, оптимізм аналітика Атлантичної ради США Адріана Каратницького стовно того, що Дмитро Табачник є "відхиленням" і скоро залишить свою посаду, є безпідставним, адже ігнорує ідеологічний вимір Партії регіонів та помилково припускає, що партією та Януковичем керують "прагматичні" олігархи. Саме така точка зору стала запорукою того, що багато хто на Заході вірив у те, що на останніх президентських виборах не було ніякої різниці між Януковичем та Юлією Тимошенко. Проте, як засвідчили наступні події, правління Януковича призвело до радикального русофільського зламу в траєкторії розвитку, яку підтримували три попередні українофільські президенти.
 
У своїй статті в "Kyiv Post" Адріан Каратницький, ведучи дебати з професором Рутгерзького університету Олександром Мотилем, написав (21 серпня, http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/79315/#ixzz0yOHBAanm): "У питаннях культури я повністю погоджуюся з професором Мотилем. Ми обидва фундаментально незгодні з українофобською політикою Міністра освіти Дмитра Табачника та призначенням апологета Сталіна головою Інституту національної пам'яті. Проте я переконаний, що ці одіозні призначення буде переглянуто і відмінено. Я також вважаю, що Янукович чинить правильно, створюючи доброзичливу атмосферу для російськомовних українців. Такі кроки, на мою думку, посилять їхню підтримку української державності".
 
Насправді Табачник є невід'ємним ідеологічним елементом Партії регіонів і команди Януковича і буде обіймати свою посаду ще довго, оскільки Росія чинить тиск на призначення в гуманітарній галузі та сфері безпеки. Після виключення "Помаранчевої революції" зі шкільних посібників, які використовуватимуть вже починаючи з цього місяця, українські школярі будуть дивуватися, чому їм не розповідають про події, в яких брали участь їхні батьки, дядьки та двоюрідні брати і сестри, а також – що ще більш важливо – яке майбутнє чекає країну, історію якої редагують заради політичних цілей.
Тарас Кузьо