Прем'єр-міністр України Микола АЗАРОВ, повідомляє УНІАН, вважає, що в разі ухвалення Верховною Радою законопроекту "Про мови в Україні" буде ліквідована дискримінація мов національних меншин. Глава уряду зазначив, що законопроект, яким разом із закріпленням за українським статусу державної гарантується вільне використання, розвиток і захист інших мов, має бути прийнятий, оскільки ліквідовує факти дискримінації інших мов, насамперед – російськомовного населення.
Як повідомляв УНІАН, 7 вересня у ВР був зареєстрований проект закону "Про мови", внесений представниками коаліції Олександром ЄФРЕМОВИМ, Петром СИМОНЕНКОМ і Сергієм ГРИНЕВЕЦЬКИМ. Законопроектом передбачається, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови з урахуванням того, що російська мова є рідною або повсякденно використовуваною більшістю громадян України, загальноприйнятою, разом з українською, мовою міжособового спілкування на всій території України, однією з офіційних і робочих мов Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.
В запропонованій авторами редакції закон вб'є українську мову за одне-два покоління, позаяк знищує україномовне інформаційне середовище, необхідне для розвитку мови.
Мені здається, що за наявності політичної волі у Партії регіонів проект можна було би відкоригувати так, аби хоча би зберегти статус кво, не погіршити стан української мови і задовольнити ту незначну частину виборців ПР, для якої питання російської мови є актуальним
А щодо дискримінації, то Азаров та всі інші регіонали говорять неправду. Ну просто брешуть.
Відсутність у російської мови статусу державної компенсується відчутнішою її присутністю в усіх сферах громадського життя порівняно з українською. У цілому по країні в усіх сферах громадського життя, крім освіти, реклами та кінотеатрального прокату, домінує російська мова. У багатьох сферах присутність української є вкрай низькою (як-то на ринку журналів, в Інтернеті, музичних радіостанціях) або тяжіє до нуля, як-то в бізнес-спільноті, сфері послуг, індустрії розваг та шоу-бізнесі, відеопрокаті тощо.
У сфері державного управління українська мова переважає як письмова принаймні на центральному рівні. Після зміни влади російська стала робочою мовою органів центральної влади та управління. Ціла низка міністрів та працівників адміністрації Президента не володіють українською мовою, не практикують її на публічних заходах, а тим більше в процесі повсякденної роботи.
40,5% громадян звертаються до чиновників переважно українською мовою, 39% – переважно російською, 16,4% – обома мовами рівною мірою. Чиновники зазвичай відповідають: 37% – переважно українською мовою, 32,5% – переважно російською, 26,8% – обома мовами рівною мірою. На Сході та Півдні у сфері спілкування державних службовців з громадянами домінує російська. Категорично не відповідають дійсності твердження, ніби російськомовні громадяни в умовах чинного мовного законодавства не мають можливості відстоювати свої інтереси перед державою російською мовою.
У навчальному процесі в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, крім великих міст Азаров вітає звільнення України від української. Якщо якусь мову тут і дискрімінують, то лише не російську
Сходу та Півдня, переважає українська мова. Перевага української в навчальному процесі не означає її домінування в освіті як публічній сфері, позаяк у виховному процесі та позанавчальному спілкуванні навіть в україномовних школах поширеною є російська.
В сукупному обсязі телевізійного мовлення в Україні, яка є частиною російськомовного "телевізійного світу", однозначно переважає російська мова. Якщо виокремти в окрему підгрупу суто українські телеканали, можна говорити про певний паритет україномовних та російськомовних програм у цілому, хоча прайм-тайм найпопулярніших каналів є здебільшого російськомовним.
На газетному та журнальному ринках України переважає російська мова у співвідношенні відповідно 68% на 32% та 90% та 10%. Присутність української мови в друкованих медіа забезпечується значною мірою лише завдяки україномовній рекламі, яка є обов'язковою, згідно з чинним законодавством.
У кінотеатральному прокаті в 2008-09 роках переважали фільми, дубльовані українською мовою. Водночас, частка російськомовних фільмокопій становила 28%. Не відповідають дійсності твердження, ніби громадяни України не мають можливості дивитися в кінотеатрах фільми російською мовою. Реальний вибір полягає між переглядом західної стрічки українською мовою, або російської – російською.
Натомість на українському телебаченні переважають фільми російською мовою звучання, частка яких на 10% вища частки озвучених або дубльованих українською. Враховуючи доступ українських глядачів до російських та світових російськомовних каналів, домінування російськомовних фільмів стає ще більш відчутним.
Стосовно поширеності мов на носіях для домашнього кіноперегляду беззаперечним є тотальне домінування російської.
На книжкову ринку Україні цілком переважає російська мова: на 9 книжок російською припадає лише одна українська.
Олег Медведев
[11.09.2010 17:10:44] |
Переглядів: 1201
Коментарі
Лицемерные высказывания националистов про "рідну мову", которой люди просто не пользуются, не более чем грязная политика.
ПР выполняет свои предвыборные обещания ! И, совсем неважно, что только те, которые не требуют отказа от прибыли...
это тебе, ушлёпок бандеровский, нужно язык учить. а то ты уже достал своим суржиком.
1622 — наказ царя Михайла з подання московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні “Учительного Євангелія”К. Ставровецького.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на “кіевскія новыя книги” П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1753 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: “ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може”.
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що “кінцевою метою освіти всіх інородців ”незаперечне повинно бути обрусіння”.
1876 — Емський указ Олександра П про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914,1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У “теорії”боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1926 — лист Сталіна “Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У”з санкцією на боротьбу проти “національного ухилу“, початок переслідування діячів “українізації”.
1933 — телеграма Сталіна про припинення “українізації”.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) “Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей”, відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського “Енеїда”.
1974 — постанова ЦК КПРС “Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік”, де вперше проголошується створення “нової історичної спільноти — радянського народу”, офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках”(“Брежнєвський циркуляр”).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік”(“Андроповський указ”),
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про “законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної”.
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної
2010 ........
НАДІЮСЬ ТЕПЕР СТАЛО ЗРОЗУМІЛО - ЗВІДКИ ВЗЯЛОСЬ РУСКОЯЗІЧНОЄ НАСЄЛЄНІЄ.
Спасибо.
Не еб.т !
Важно не то, откуда оно взялось, а то что де-факто его большинство. Попытки навязать неродной язык большинству закончатся провалом...
Сидишь в ж..., вот и сиди ! А советы от лузеров мне не нужны...
Свободные люди выбирают свободу ;)
А таким как ты дяди из телевизора расскажет, что учить. Потом придет другой дядя и расскажет, что учить надо было что-то другое.
Сейчас в роли дяди Азаров и Табачник, до этого был Вакарчук - не оскудеет талантами земля.
Пожелаем дядям удачных экспериментов над быдломассой - то на майдане построят, то капустой накормят, то мову учить заставят, то индийскую вакцинку на этой самой массе испытают...