Як луганські комуняки ветеранів обдурили

Нещодавно Луганські комуністи оголосили конкурс на кращий вірш для гімну України. В Луганському обкомі раптово вирішили, що нинішній гімн країни їм категорично не подобається, тому треба терміново залучати до справи місцевих поетів. Щодо музики, то послідовники Ілліча вважають мелодію гімну колишньої УРСР цілком прийнятною. Нагадаємо, що це вже друга «резонансна» ініціатива Луганського обкому: перший раз луганські ленінці здивували світ тим, що у квітні та травні розвішали по обласному центру плакати з зображенням Леніна та Сталіна. Біг-морди з Йосипом Сталіним неодноразово псувались невідомими особами. На місце зіпсованих плакатів комуністи вішали щось на кшталт радянської карикатури з провокаційним текстом: «Знай, бандеровский стервятник, — Луганщина — не ягнятник, что посеял, то пожнешь — от суда не уйдешь».
 
Саме таким чином — апелюванням до ностальгічних почуттів свого електорату і нав'язуванням луганчанам образа ворога — комуністи рекомендують себе як по суті правлячу силу, яка входить у парламентську більшість.
 
Така робота з виборцями вимагає великих коштів. Так, обвішати місто плакатами з пиками вождів обійшлося луганському обкому в 120 тисяч. У офісі Компартії, який розташований, до речі в приміщенні колишнього дитячого садочка, зроблено далеко не сирітський євроремонт, а автопарк обкому налічує 20 машин . Останнє придбання комуністів — власна типографія, яка напередодні виборів буде друкувати багато прокламацій зі змістом: «фашизм нє пройдьот».
 
Звичайно, рахувати гроші у чужій кишені — справа не дуже благородна. Але виникає логічне питання: чому у таких палких шанувальників ветеранів Великої Вітчизняної війни немає коштів для конкретних справ, які б призвели до поліпшення життєвих умов старих людей! Так, ще напередодні 9 травня у Луганській міській раді відбувся «круглий стіл» за участю представників різних політичних сил. У заході брали участь також Компартія і ВО «Свобода». Голова Луганського осередку «Свободи» Дмитро Снєгирьов запропонував комуністам вкладати кошти з більшою користю для конкретних людей, — а саме запропонував виділити міській раді ветеранів 41 тисячу гривень. Ці гроші мали піти на матеріальну допомогу ветеранам, в якій вони дуже потребували. Товариш Чаленко запевнив присутніх, що проблем не буде. Але ветерани грошей чекають і досі. Ця сума виявилась непід'ємною для бідного луганського обкому! Втім, хіба не пізнається роками відомий почерк: комуністи завжди прикривалися простими людьми, солдатами, робітниками та селянами, які були для них лише гвинтиками великої системи. Вони й досі намагаються  встановити монополію на День Перемоги, роблячи з дня скорботи за загиблими політичні шоу під червоними прапорами. Неважко собі уявити, скільки буде коштувати країні дурнувата і невчасна ініціатива «червоних» щодо зміни гімну, у разі якщо її, на дай Боже, підтримають на всеукраїнському рівні!
 
Але найвищім виявом цинізму стала організована комуністами кампанія цькування голови Луганської організації ВО «Свобода» Дмитра Снєгирьова з приводу встановлення Православного Хреста на території меморіалу радянським воїнам, який свободівці самі й реконструювали. Хрест «Українцям обох берегів Дніпра, які загинули за свободу України» багатьом не давав спокою, бо примирення нації не входить у плани наших коаліціантів. Піднялася хвиля . Хрест було знято, а нардеп від КПУ Спірідон Кілінкаров настрочив звернення до прокуратури. Така ж сама доля була і у Хрестів, які ставили ще на початку 90-х в пам'ять про розстріляних там «ворогів народу» в так званому сквері Пам'яті, який сьогодні міська влада ретельно очищує від кісток земляків. Хрести просто зникали, цим опікувались суворі люди в цивільному. Бо така пам'ять є загрозою для тоталітарної країни.
 
Комуністи, напевно, забули, як у 2005-му році самі встановлювали хрест, тільки не на кладовищі, а в центральному парку міста . Хрест вкопали прямо навпроти обласної адміністрації, заліпивши на ньому табличку: «Жертвам бандеровских преступлений». Аргументи з приводу того, що парк — це не місце для хрестів і що дозволу на таку архітектурну форму ніхто не давав, не діяли ані на комуністів, ані на міську владу. Але хрест той не встояв.
 
Кому потрібна ця війна пам'ятників? В той час коли живі ветерани ледве тягнуть ноги? Можливо, саме комуністам вигідно, щоб живих свідків Другої світової ставало все менше і менше. Бо лише вони знають правду про ту війну, правду, про яку не писалося в радянських підручниках і про яку ніколи не розкажуть монументи.
 
Голова Луганської обласної організації ВО « Свобода» Д.Снєгирьов
 
Відділ листів
КЦ
http://kavkazcenter.com/ukr/content/2010/07/16/14821.shtml