Звичайний реваншизм чи конструювання нового режиму. Частина 2

У першій половині квітня Віктор Янукович розформував низку консультативних органів, утвореним Віктором Ющенком, а також двох державних науково-дослідних інститутів, що готують рішення для РНБО та інших органів влади. Все це може бути це однією ознакою того, що нова влада намагається законсервувати наявний стан справ.
Мотивами скасування цілої низки консультативних органів при Президенті України переважно були економічні міркування – штати занадто роздуті, вимагають більше коштів і т.д.  Але тут можна вбачати і символічні вчинки – проблеми, якими переймалася попередня влада, нову владу вже не цікавлять або цікавлять значно менше.  
 
Шлях від НАТО
 
Наведемо лише деякі приклади ліквідованих органів: Рада громадськості, Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Національна конституційна рада, Національна рада з питань благодійництва "Зігрій любов'ю дитину", Міжвідомча робоча група з  питань протидії корупції,  Координаційна рада з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії, Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО,  Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі й інші.
 
Ліквідація консультативних органів при Президенті є ще одним симптомом  утворення нового режиму, який не цікавиться суспільно важливими проблемами, а є скоріше річчю-в-собі
Навіть якщо врахувати, що робота таких органів практично ніколи не була особливо ефективною, а самі вони були здебільшого зручними "відстійниками" для високопосадовців, все ж ліквідація їх є ще одним симптомом  утворення нового режиму, який не цікавиться суспільно важливими проблемами, а є скоріше річчю-в-собі.
 
Адже ліквідація, скажімо, комісії зі вступу України до НАТО фактично свідчить, що Віктор Янукович та його оточення не тільки не збираються пришвидшувати євроатлантичну інтеграцію, а й взагалі планують відкотити Україну в минуле в цьому аспекті. Наступним кроком у цьому може стати офіційна відмова від проведення спільних щорічних військових навчань Україна-НАТО, а також інші вчинки зі зменшення співпраці з Північноатлантичним альянсом.
 
Така політика збільшуватиме загрозу національній безпеці, оскільки після відмови від ядерної зброї та остаточного позбавлення високозбагаченого урану, про що було заявлено Януковичем на недавньому саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні, і до того ж катастрофічного стану української армії гальмування процесу вступу до НАТО фактично позбавляє Україну будь-яких козирів у вирішенні геополітичних викликів.
 
Скасування Національної конституційної  ради може свідчити про те, що регіоналам та особисто Януковичу не потрібна реформа Конституції України, якщо вони і так досить довільно трактують і виконують її норми, зокрема, як це було у ситуації з прийняттям регламенту Верховної Ради та формуванням урядової коаліції.
 
Не потрібно їм і більш чітке розмежування повноважень між основними гілками влади, про що неодноразово заявляли і Ющенко, і Тимошенко. Регіонали вирішили цю проблему у свій спосіб, причому досить швидко. Захопивши під свій контроль фактично всю владну вертикаль, ПР фактично створила нову систему правління і перетворила Україну з парламентсько-президентської країни у президентську.  
 
Захопивши під свій контроль фактично всю владну вертикаль, ПР фактично створила нову систему правління і перетворила Україну з парламентсько-президентської країни у президентську
До значно серйозніших наслідків може призвести ліквідація Національного інституту проблем міжнародної безпеки (НІПМБ) та Інституту проблем національної безпеки. Ці інститути займалися питаннями підготовки рішень для РНБО. У тому, що ефективність їхньої роботи постійно знижувалася, – провина, швидше за все, самої РНБО як органу прийняття рішень.
 
Рада безпеки еволюціонувала від органу, що займається питаннями національної безпеки, до паралельного уряду і просто комунікаційного майданчика для діалогів між елітними угрупованнями. А у разі, якщо завдання для стратегічних проектів взагалі не ставляться, установа, яка має надавати науковий супровід для цих завдань, поступово деградує.
 
Останнім часом джерела, близькі до вищевказаних  інститутів, скаржилися на те, що ефективність роботи там становить ледве 30% від того, що показують недержавні аналітичні центри, і дві третини співробітників фактично є "бюрократичним баластом". Спроби "реорганізації шляхом ліквідації" проводилися і за часів Віктора Ющенка, але тоді громадськості та науковим колам вдалося відстояти ці інститути.
 
Тепер же активного опору практично немає – й опозиція, і мас-медіа досить рідко згадують про ці питання. Хоча можна було сильно скоротити, а не ліквідовувати інститути, але це складніше – об’єктивно треба проводити атестацію професійних досягнень кожного з співробітників і на основі цього приймати рішення про скорочення.
 
Консерваці влади
 
Але якщо ці установи все ж будуть ліквідовані, то проблеми, які вони вивчали,  можуть перейти до відання Національного інституту стратегічних досліджень. Це у кращому випадку. У гіршому – ними ніхто займатися на державному рівні не буде, а там є комплекси таких проблем, які чекають на розв’язання ще з часів Ющенка. Ці структури відповідали в Україні за аналіз проблем, пов'язаних з міжнародною та почасти національною безпекою, а також займалися науковим забезпеченням інтеграції України в НАТО і ЄС.
 
Саме напрацювання НІПМБ лягли в основу останніх документів з євроатлантичної інтеграції України. Тому фактичне розформування цього інституту ставить під загрозу виконання тієї мети, яку неодноразово декларували помаранчеві політики і особисто Віктор Ющенко – інтеграція України до Північноатлантичного альянсу і Євросоюзу.
 
Хоча в принципі зміну такого ставлення можна пояснити тим, що "колишніх" регіоналів не буває, і Раїса Богатирьова на посаді секретаря РНБО цілком могла пролобіювати скорочення штату своєї структури - знову ж таки, через непотрібність. Адже регіоналам, навіть "прогресивному" крилу, зовсім не потрібна інтеграція України в європейські структури (вірніше потрібна, але тільки з точки зору експорту продукції металургійних і хімічних заводів), а також вирішення інших проблем національної безпеки.
 
Наступні проблеми – це фактичний провал політики у сфері ПЕК в Середній Азії і Закавказзі, зовсім невигідний Україні формат відносин з Росією (особливо в сфері енергетики), повне нехтування азіатського й латиноамериканського векторів. Це і комплекс етнонаціональних проблем, і питання адекватної історико-культурної політики, і військова політика (точніше, її відсутність).
 
Все, що незручно для лобістів і могло якось вплинути на рішення, що приймаються, буде відрубане під шумок кризи та оптимізації витрат
Одним словом, все, що незручно для лобістів і могло якось вплинути на рішення, що приймаються, буде відрубане під шумок кризи та оптимізації витрат, бо навіщо об'єкту лобіювання йти на те, що може зруйнувати корупційні схеми. Не кажучи вже про практично повне руйнування системи наукового обґрунтування захисту національних інтересів України, які тепер поставлені під загрозу, наприклад "газовим" лобі (група Бойка-Фірташа).
 
Незважаючи на певні успіхи та окремі раціональні дії, загалом правління Віктора Януковича, на наш погляд, не буде успішним. Регіонали так і не виробили конструктивну ідеологію, що підходить для всієї України, роками не виходячи з проросійських рамок.  Вони спираються головним чином на свої "земляцтва" та на старі, ще кучмівські кадри. Однак це не вирішує проблему кардинального оновлення влади, а свідчить лише про консервацію наявного стану справ, який залишився у спадок ще від Леоніда Кучми. І тим далі, тим все більше і більше будуть проявлятися всі його недоліки.
 
Максим Побокін, для Новинаря