Коаліційна бомба під нову владу

Найближчим часом КС має винести рішення про законність нової коаліції і відповідно всієї вертикалі виконавчої влади, сформованої регіоналами. Однак за будь-якого розвитку подій ПР спроможна отримати потрібне для себе рішення про легітимність.
Нещодавно Президент України Віктор Янукович заявив, що може розпустити парламент, якщо Конституційний суд визнає коаліцію нелегітимною.
 
"Якщо Конституційний суд визнає, що коаліцію сформовано незаконно, я прийму рішення про позачергові парламентські вибори. Я ніколи за жодних обставин не піду на порушення чинної Конституції", - сказав Янукович у ході зустрічі з делегацією Європейського парламенту, очолюваною віце-президентом групи прогресивного альянсу соціалістів і демократів у Європарламенті Адріаном Северином.
 
Президент підганяє суд прийняти відповідне рішення до своєї поїздки до США, що запланована на 12-13 квітня.
 
Нагадаємо, що мова йде про конституційне подання 56 народних депутатів (в основному  від  фракції БЮТ), які просять Конституційний суд визнати змінений після президентських виборів регламент Верховної Ради таким, що не відповідає Конституції. Зокрема, через норму, що дозволяє формувати коаліцію на основі індивідуальної участі депутатів.
 
Якщо коаліція була створена за правилами неконституційного регламенту, то і вона, і затверджений нею уряд автоматично будуть вважатися нелегітимними.
 
Проаналізуємо варіанти розвитку цієї ситуації та політичні ризики для України і кожного з гравців.
 
Гра у вибори
 
З одного боку, все може відбутися стандартно – Конституційний суд таки визнає те, що регламент не відповідає Конституції і Віктор Янукович оголошує розпуск Верховної Ради, що передбачає позачергові вибори. І тут виникає низка проблем.
 
По-перше, постає питання: "А навіщо Україні треті вибори парламенту за неповні чотири роки?" Та й, власне, на це можуть не піти спонсори ПР, яким треба спочатку якось відшкодувати витрати на президентські вибори. Економічна кон’юнктура також не дуже дозволяє це робити. Практично всі можуть погодитися з твердженням, що економіці нарешті треба дати спокій.
 
Та й для Партії регіонів зараз почалося найцікавіше – процес входження у владу та злиття із старою, ще кучмістською бюрократією, опанування фінансовими потоками, розподілом активів і т.д.  Тому на дострокові вибори регіоналам нема особливого сенсу йти, якщо не враховувати можливість того, що у наступному парламенті вони можуть набрати 226 і більше голосів. Але це за умови домовленості з БЮТ.  
 
І у цьому випадку вибори не можуть не викликати побоювання в контексті деяких небажаних наслідків трансформації політичної системи. Теоретично БЮТ і ПР можуть прискорити процес поляризації партійної системи України шляхом домовленості про підвищення прохідного бар’єра для партій з 3%, скажімо, до 7–10% – для того, щоб не було "неприємних сенсацій" та задля розчищення під себе простору.
 
А це, як ми зазначали в одному з попередніх матеріалів, може, по-перше, становити реальну загрозу для демократії, оскільки в Україні не існує "двопартійних" політичних традицій і реально тоді доведеться обирати між двома олігархічними угрупованнями.
 
При цьому суспільство може не мати альтернативного вибору через загрозу включення всіх інших політичних сил на бік одного або іншого табору та недосконале законодавство, яке дозволяє будувати партії лише за однією застарілою схемою, що  ускладнює перехід від громадських рухів та ініціатив до власне політичних партій.
 
По-друге, така ситуація може закріпити схему розколу України, якщо обидві мегаблоки не пом’якшать свою передвиборчу риторику та будуть використовувати різні "технічні" партії крайнього спрямування для відбирання голосів одне в одного.
 
Одним словом, для ПР дострокові вибори можуть виявитися потрібними лише з огляду на можливість формування однопартійної більшості, але якщо загалом ситуація їх і так влаштовує, то для чого погоджуватися на вибори.
 
Розпуск як метод шантажу
 
Віктор Янукович може скільки завгодно погрожувати розпустити Раду, але не робити цього насправді. Навіщо розганяти парламент, якщо і так добре працювати? А у випадку, якщо "коаліція тушок" реально затріщить по швах, її можна заново скріпити, погрожуючи розпуском Верховної Ради.
 
Тим більше, що законні підстави для такого рішення будуть – у разі, якщо Конституційний суд доведе, що дана коаліція формувалася нелегітимним способом. Але в останній момент Віктор Янукович може заявити, що розпуск Верховної Ради – це право, а не обов’язок Президента. Тобто, захочу – підпишу указ, не захочу – не підпишу.  
 
В останній момент Янукович може заявити, що розпуск Верховної Ради – це право, а не обов’язок Президента
Це може склеїти коаліцію та позбавити комуністів та литвинівців кадрових та політичних амбіцій. Мовляв, не будете слухатися Партію регіонів як старшого партнера — Рада буде розпущена. А там все залежить від того, скільки ви наберете голосів і у нас, на відміну від вас, резерву електоральної міцності вистачить, щоб подолати навіть 10%  бар’єр.  Такі ж аргументи будуть застосовуватися і щодо НУНС під час переговорів на предмет поповнення коаліції за рахунок її депутатів або цілої фракції.
 
Проте цей процес балансування на межі легітимності може становити серйозну загрозу для  існування України як правової держави. Рішення коаліції – нелегітимні, постанови сформованого нею уряду також нелегітимні, судові рішення теж ніхто виконувати не збирається.
 
Цей процес балансування на межі легітимності може становити серйозну загрозу для  існування України як правової держави
Тобто функціональність правових інститутів буде вельми сумнівною і вибірково реалізованою.  Це може остаточно підірвати довіру людей до держави та спровокувати нову хвилю зростання корупційних діянь. І тут під загрозою буде навіть Конституція України – якщо її норми виконуватимуться вибірково, то надалі процес прийняття невідповідних їй законодавчих актів буде тільки прогресувати.
 
Підбиття під легітимність
 
Тепер уявімо собі, якщо Конституційний суд таки визнає дану коаліцію законною, наступивши, так би мовити, на горло власній пісні (див. роз’яснення від 17 вересня 2008 року, де чітко зазначено, що парламентська більшість формується виключно цілими фракціями, а фракції – лише за виборчими списками партій та блоків).
 
Тоді це дасть опозиції ще один козир – представники БЮТ та НУНС будуть стверджувати, що суддів точно підкупили або принаймні суд ухвалив таке рішення під тиском влади.  А там – недовіра до рішень КСУ, вимоги ротації його складу, невиконання його роз’яснень та рішень.
 
Хоча, як відомо з практики, "біло-блакитна" влада буде почувати себе достатньо комфортно і без підтверджень легітимності своїх рішень, тому існування рішення Конституційного суду для неї буде необов’язковим.
 
Якщо нова влада захоче отримати відповідне рішення КС, то цього доможеться. І зовсім не обов’язково, щоб це буде зроблено методом підкупу
Хоча без такого рішення нова українська влада виглядатиме не дуже презентабельно перед зарубіжними партнерами. І якщо вона захоче його отримати, то цього, без сумніву, доможеться. І зовсім не обов’язково, щоб це буде зроблено методом підкупу, про який недавно заявила Юлія Тимошенко.  
 
По-перше, Віктор Янукович може звільнити суддів, призначених за президентською квотою ще Віктором Ющенком. Теоретично він може поновити на посадах суддів, звільнених його попередником під час протистояння між ними у 2006-2007 р.р. – Сюзанну Станік, Валерія Пшеничного та Володимира Іващенка, а також поставити ще трьох нових суддів з власної квоти.
 
Над аргументацією новий Президент особливо замислюватися не буде – мовляв, обставини такі, що країні треба виходити з кризи, і тому суддям потрібно або прийняти  якесь рішення по зверненню, або піти у відставку.
 
По-друге, Верховна Рада також має свою квоту суддів, і у разі появи очевидних ознак нелояльності також може замінити всю квоту одномоментно. Більшість для цього вже є і вона може це зробити також без виразної юридичної аргументації.  Єдине, що здатна зробити опозиція у такому випадку – заблокувати Раду, але і тоді спадає на думку досвід лютого 2000 року, коли пропрезидентська більшість голосувала не у приміщенні Верховної Ради, а в Українському домі.
 
По-третє, на квоту З’їзду суддів України у КСУ має вплив Вища рада юстиції, яка  фактично контролюється  Партією регіонів через Сергія Ківалова та нового голову ВРЮ Володимира Колісниченка. Хоча вплив ПР на цю квоту є опосередкованим, все ж не можна його виключати з числа чинників.
 
Самовідвід
 
Ідеальним  сценарієм для Конституційного суду була б відмова від розгляду цього питання взагалі. Якщо легітимність коаліції є настільки політизованим явищем, то чи не краще було б для суду відмовитися від прийняття рішення з цього питання? І таким чином зберегти свій авторитет і не дати розмити ті рештки правосуддя, які ще присутні у цій країні.
 
Хоча, звичайно, нелегітимна коаліція, нелегітимний уряд, нелегітимні закони (до яких належать всі закони, за які проголосовано картками відсутніх у залі депутатів) – що ще потрібно українському суспільству для того, щоб зрозуміти, що так довго тривати не може?  
 
Максим Побокін