Феномен політичної смерті Литвина

Сьогодні, 00:02
 
Поділитися: Приємно спостерігати за кінцем політичної кар'єри Володимира Литвина. Людина, яка має таку гнучку позицію, яка межує з безпринципністю, отримав моральну оцінку від суспільства за свої дії. Поки що це виразилося в провальній президентській кампанії, в феноменально низькому рейтинзі довіри людей до Верховної Ради в цілому і до інституту парламентаризму зокрема, ну і в словах пана Кравчука про політичну проституцію Литвина, які тепер стануть справжнім клеймом для останнього ...
 
Приємно спостерігати за кінцем політичної кар'єри Володимира Литвина просто тому, що суспільство-то у нас не зовсім загрузло у своїх побутових проблемах і не реагує вже як раніше на яскраву упаковку у вигляді політичної реклами, та й починає розуміти, що краще потрібно країні, а що країні і зовсім не потрібно. А країні Володимир Литвин точно не потрібен. Так як він є політичним «гальмом» для країни. Політиком «підкилимного», азіатського типу, які бажають отримати владу заради самої влади ...
 
Окремо зауважимо, що саме для відсіву в політиці таких, як Литвин, придуманий механізм люстрації ... А якби застосували люстрацію, то, можливо, не було б в Україні президента і спікера з такими прізвищами, які маємо сьогодні.
 
Та бог з нею з люстрацією. Тому, хто хоче переконається, що Володимир Литвин - це колос на гнилих ногах, досить прочитати його біографію. У 1984 році майбутній віце-президент Національної академії наук України захистив кандидатську дисертацію на тему «Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966-1975 рр..)».
 
Тема - сміховинна і, можна відкрито сказати, ненаукова.
 
А в 1995 році Литвин вже захищає докторську дисертацію «Політична арена України: дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х рр..)». І починається карколомна наукова кар'єра академіка Литвина, члена президії Вищої атестаційної комісії України Литвина, заслуженого діяча науки і техніки України Литвина, лауреата Держпремії і Героя України ...
 
При цьому отримали широкий розголос, принаймні, три випадки плагіату з боку Володимира Михайловича. Особливо гучний скандал трапився у 2002 році, коли спікера звинуватили в крадіжці думок американського вченого Томаса Каротерса про громадянське суспільство і тому не залишалося нічого іншого, як зізнатися в «конспектування» праць американського вченого.
 
Ну, а звинувачення вчених Наталії Яковенко та Олексія Толочка в плагіаті з боку Литвина їх наукових творів, здавалося б, повинні були поставити хрест на «академічной» кар'єрі вченого політика. А ні. Факт громадського осуду був дуже млявим ... І не зупинив маніакальних, за висловом Леоніда Кравчука, амбіцій Героя України.
 
Важливо засвідчити, що Володимир Литвин і його політична сила не несуть ніякої ідеології. Хіба що ідеологію конформізму. У його риториці під час останньої виборчої кампанії були відсутні звинувачення конкретних політиків в неправильних діях. Обтічність фраз спікера стала його візитною карткою. Потуги подати себе як «третю силу» обернулися тим, що виборець не захотів голосувати за щось безформне, ні рибу ні м'ясо ...
 
«У нас олігархів у списку не буде. Будуть люди, які сповідують ті принципи, які ми сповідуємо, будуть люди, які працюють на політичну силу », - сказав якось під час виборчої кампанії до парламенту Володимир Михайлович. А потім - сформував список Блоку Литвина, до якого увійшли менеджери відомого олігарха Василя Хмельницького.
 
Сьогодні знову вступає в роботу «обтічність» Литвина, коли він заявляє про те, що дострокових парламентських виборів не буде і він зробить все, щоб їх не допустити, так як вибори принесуть в Україну «остаточний хаос». Не боїться насправді спікер так того хаосу, як боїться не потрапити до нового парламенту, тому що знає про свій рівень підтримки в суспільстві.
 
«Люди добре знають, що сама себе пропонує лише вулична повія, тому так і ставляться», - точна «характеристика» нинішнього спікера парламенту, видана першим президентом України.
 
Тому, думаю, всім українцям біса приємно спостерігати за кінцем політичної кар'єри Володимира Литвина. Нехай навіть йому вдасться відстрочити цей кінець на кілька років, але нащадки Володимира Великого будуть весь цей час знати, що Володимир Литвин - тимчасовий виконавець. І чекати його політичної смерті.
 
Оригінал статті: http://www.rupor.info/glas-naroda/2010/03/...smerti-litvina/