Новый старый президент. Или: Феномен Ющенко

Два тижні тому я опитав своїх знайомих за кого вони голосуватимуть на президентських виборах. У відповідь - за жодного з лідерів соцопитувань. Тоді, як і зараз, лідирували Віктор Янукович та Юлія Тимошенко.
 
Майже всі хотіли голосувати за "нових" кандидатів і лише одна людина зізналась, що голосуватиме за діючого президента. Здавалося б, Ющенко не має жодного шансу (про те саме свідчать прогнози соціологів). Та згодом ті самі мої знайомі за короткий час кардинально змінили свою думку. Вони один за одним почали схилятися на бік президента.
 
Зрештою те ж саме я можу сказати й про себе, адже я й сам збирався голосувати за нового, молодого політика, надію нації, українського Обаму (мова йде про Яценюка). А новину про те, що Ющенко балотується на другий термін, я сприйняв як невдалий жарт.
 
На що він сподівається із своєю провальною політикою, нереалізованими обіцянками і з рейтингом менше 2%?
 
Максимум - на роль технічного кандидата. Я був переконаний, що це є добре спланована комбінація - Ющенко навмисно палить свій рейтинг, гостро конфліктуючи з прем'єром, а в той час активно набирає голоси його протеже Яценюк.
 
Проте на сьогодні якимось дивним чином Яценюк розгубив свої голоси і отримав заслужене звання "провал року", а Ющенко високими темпами повертає собі рейтинги 2004-го року.
 
І тут я знімаю капелюха перед ним, бо він якимось дивним чином робить можливим не можливе. Це явище я б назвав "феномен Ющенко" - лише за кілька тижнів йому вдалось кардинально змінити думку населення і перетворитися з аутсайдерів на лідера перегонів.
 
Більше того, гадаю, що не помилюсь, якщо спрогнозую для нього другий президентський термін.
 
Давайте спробуємо розібратися - в чому ж полягає секрет такого успіху. Ну, перш за все, напевно в його пан-українській позиції, що робить його справді українським президентом і цим схиляє на свій бік патріотично налаштованих громадян, а таких є доволі багато і з кожним роком стає все більше.
 
Адже лише він, з-поміж лідерів президентських перегонів, не їздить на "поклін" до Москви і не намагається задобрити російське керівництво лояльною риторикою. Ну і не слід забувати про однозначну позицію президента щодо незмінності термінів перебування в Україні російського чорноморського флоту.
 
До речі, президент останнім часом відійшов від економічних питань і зосередився на державницько-патріотичних гаслах. І це, на мою думку, був найвдаліший крок, адже як би глибоко не сидів той ген українця, та все ж він пробиває на верх з великою силою. І в цьому ми пересвідчилися у 2004.
 
Крім того, не цікаві та одноманітні виборчі кампанії, а також одіозні дії інших кандидатів додає плюсів чинному президенту...
 
Візьмемо для прикладу Віктора Федоровича. Жодної нової думки, рекламні ролики просто взяли з минулих парламентських виборів і трішки підрихтували. Але забули підрихтувати самого лідера - яким незграбним політиком він був, таким і залишився.
 
І хто дивився п'ятничний випуск "Шустер live" пересвідчився ще й у відсутності будь-якої логіки у екс-прем'єра та його нездатності тверезо мислити й аналізувати.
 
Я повністю погоджуюсь з Юлією Володимирівною, яка охарактеризувала той виступ Януковича як якесь "незрозуміле мичання в прямому ефірі". Ну і дякуючи запитанням Мустафи Найема, ми тепер точно знаємо, що резиденція в Міжгір`ї була банально вкрадена.
 
Юлія Володимирівна, разом з тандемом Медведчука-Кравчука, звичайно ж старається з усіх сил, що б посісти омріяне президентське крісло. Проте всі добре пам'ятають її спроби утворити "ПРиБЮТ", катастрофічні газові контракти, газову блокаду "Рівнеазоту", БЮТівця Лозінського, брехливі звинувачення в бік екс-міністрів Вінського, Пинзеника, Єханурова.
 
Цей список можна продовжувати далі.
 
Та головне, що "Вона" повісила на мене і на кожного українця борг в 6 тисяч гривень і це, наскільки я розумію, ще не кінець. Окремо хочу пригадати "тигрЮлі" зняття, в угоду Росії, екс-чільника МЗС Огризка.
 
Тому скільки б Юлія Володимирівна не одягала вишивану сорочку і не клялася в любові до країни, їй вже не вірять. А одними лише гастролями "поющих трусів" народної довіри не повернути.
 
Йдемо далі. Арсеній Петрович, надія нації, не реалізований український Обама. Можу лише припустити, що причини його провалу були такими:
 
а) фальстарт виборчої кампанії;
 
б) невдала рекламна агітація;
 
в) він банально домовився про крісло прем'єра в майбутньому уряді Ющенко. Що, з рештою нещодавно підтвердив і сам президент, заявивши що він хотів би бачити Арсенія Петровича на посту прем'єр-міністра.
 
Гадаю, ми незабаром побачимо офіційно засвідчену угоду між Ющенком і Яценюком, в якій буде зафіксовано позиції Ющенко - президент, Яценюк - прем'єр. І такий варіант абсолютно точно перекреслить шлях Тимошенко до президентського крісла і забезпечить вихід Ющенка в другий тур.
 
Ну, а далі справа техніки, в тому сенсі, що Ющенку не в перше класти Януковича на лопатки.
 
Інші кандидати, на мій погляд, не мають взагалі ніяких шансів посісти найвищу державну посаду. Можна хіба що подискутувати про Сергія Тігіпка. Але він, як досвідчений підприємець, вже напевно давно проводить торги з головними кандидатами за прем'єрське крісло. Як кажуть - нічого персонального, лише бізнес.
 
Я впевнений, що за час новорічних та різдвяних свят ми ще станемо свідками багатьох захоплюючих політичних подій, різких звинувачень, скандальних заяв та резонансних викриттів, адже за правилом жанру чим ближче час "Ч", тим цікавішою та гострішою стає ситуація.
 
Та й щось занадто підозріло тихою і в'ялою є дана виборча кампанія, не по-українськи це якось. Слід, напевно, чекати бурю після затишшя.
 
Павло Северин, для УП        Пятница, 01 января 2010, 10:33