Єжи Бузек: ЄС розглядає можливість надання макрофінансової допомоги Україні

 

Звісно, під час цього періоду ми були свідками політичної нестабільності та боротьби за владу, що, зрозуміло, спровокувало значне хвилювання в ЄС. Незважаючи на ці виклики, демократичні інститути наразі змогли залишитись неушкодженими. І прозорість виборів, які відбувались за цей час, розвіяли будь-які сумніви у тому, що Україна – демократична країна.
 

Не кажучи вже про те, що ми вважаємо ці вибори надзвичайно важливими. Тому уважно стежитимемо за тим, що відбувається в Україні. Сподіваюсь, що українське керівництво зробить усе, щоб ці вибори були гідними довіри, демократичними й цілком відповідали Конституції України та європейським демократичним стандартам.
 

Чи є в ЄС побоювання, що ця президентська кампанія в Україні сповільнить співпрацю між Україною та ЄС на найближчі півроку?
 

Україна потребує підтримки та допомоги ЄС, особливо під час кризи. Тому не думаю, що в ці скрутні часи можна собі дозволити сповільнити співпрацю з ЄС чи відтермінувати переговори з приводу виконання умов МВФ щодо надання позики за програмою stand-by. Ба більше, ЄП обговорить макрофінансову допомогу ЄС (у розмірі Ђ610 млн) для України у найближчі місяці. І ми маємо надію, що це сприяння допоможе вашій країні профінансувати власний зовнішній платіжний баланс та дефіцит державного бюджету.
 

Тому я вірю, що, незважаючи на нинішню кампанію, українці зацікавлені в тому, щоб політичні лідери подолали всі розбіжності, забезпечили довготривалу політичну стабільність і працювали на досягнення спільної мети – європейської інтеграції.
 

На Україну та ЄС чекає ще багато роботи. Зокрема, в просуванні переговорів щодо Угоди про асоціацію і Угоди про зону вільної торгівлі, а також у просуванні політики Східного партнерства. Головування в ЄС Іспанії продовжить розвиток проектів Східного партнерства для всіх країн, що беруть участь у ньому.
 

Більше того, наступного року з’явиться Парламентська асамблея Євронест, де ЄП та Верховна Рада працюватимуть пліч-о-пліч з іншими парламентарями з цього регіону (Східної Європи. – Ред.).
 

Тому, беручи до уваги геополітичну та стратегічну вагу України, ми очікуємо, що ваша держава відіграватиме провідну роль серед країн, які беруть участь у Східному партнерстві. Нам не можна гаяти часу. Звісно, все залежить від бачення та рішучості політичних лідерів у Києві.
 

Ваш колега з ЄП Чарльз Таннок у своїй статті в одній з українських газет нещодавно заявив, що «президентські вибори в Україні у січні 2010 року стануть ще одним серйозним випробуванням для ЄС, який шукає шляхи розвитку відносин із Росією». Ви погоджуєтесь із цією думкою?
 

Ми вважаємо, що відносини з Україною є не викликом, а можливістю. Це прекрасна можливість не лише покращити наші відносини, а й підвищити стабільність, безпеку та процвітання в усьому регіоні. У нас спільний порядок денний – прагнення досягти істотних результатів для країн та громадян, які залучені до Східного партнерства. Більше того, і Україна, і ЄС прагнуть розвивати хороші відносини з Росією, які базувались би на істинному партнерстві. А ще дозвольте наголосити на тому, що відносини ЄС з Росією не повинні будуватись за рахунок наших особливих зв’язків з Україною.
 

Ви перший президент Європейського парламенту зі східноєвропейської країни. Зокрема, в Україні є певні очікування, що після вашого обрання в Європарламенті буде більше «східної політики». Чи виправдані такі сподівання? Що ви особисто маєте намір зробити, аби наблизити Україну до ЄС? І яку пораду щодо європейської інтеграції можете дати українським партнерам?
 

Маю надію, що з моїм обранням на посаду президента ЄП розмови про Стару та Нову Європу, а також про поділ на Захід та Схід припиняться. Ми є єдиною Європою, і я вважаю себе представником усіх громадян ЄС. Проте, звичайно, як поляк я з особливим розумінням ставлюся до проблем наших сусідів на Сході. Тому зобов’язання ЄС у регіоні Східного партнерства, без сумніву, будуть одним із пріоритетів мого головування в ЄП.
 

Сподіваюсь, моя діяльність у «Солідарності» та на посаді прем’єр-міністра Польщі допоможе мені дати нашим друзям в Україні корисні поради щодо необхідності та виклику в імплементаціях потрібних реформ і просування євроінтеграції.
 

У своєму серпневому відеопосланні до Президента України російський президент Дмітрій Медвєдєв висловив своє негативне ставлення до Ющенка. Чим, на вашу думку, завершиться ця дипломатична війна між Києвом та Москвою? І що потрібно, аби Росія почала сприймати Україну як рівноправного партнера?
 

Нас, звісно, непокоїть серпневе погіршення російсько-українських відносин. Ми вважаємо, що вони мають базуватися на взаємній довірі, впевненості та взаємоповазі, а не на страху, підозрах і залякуванні. Розумію, що з того часу дипломатичні відносини дещо пом’якшились, і маю надію, що впродовж найближчого часу вони знову стануть нормальними та дипломатичними. Хочу використати цю можливість, аби запевнити українських громадян у тому, що ЄС підтримує вашу незалежність, суверенітет та територіальну цілісність.
 

Протягом кількох останніх місяців у Брюсселі жваво обговорюють різноманітні заходи, щоб запобігти черговій газовій кризі. Чи допоміг саміт ЄС–Росія, що відбувся у Стокгольмі, та підписання меморандуму про систему раннього попередження щодо постачання енергоресурсів подолати апокаліптичні очікування в Брюсселі щодо можливості відключення постачання газу цієї зими? Словом, чи стали європейці менше переживати з приводу можливості нової газової кризи?
 

Насамперед хочу наголосити, що одним із пріоритетів мого президентства є формування політичної волі в Брюсселі до створення Європейської енергетичної спільноти. Після впровадження Лісабонської угоди, думаю, це буле легше матеріалізувати. У рамках цього утворення Росія як основний постачальник енергоресурсів та Україна як основна країна-транзитер відіграватимуть значну роль. Ми хочемо, щоб торгівля енергоресурсами в регіоні була передбачуваною, прозорою та базувалась на принципах Енергетичної хартії та Транзитного протоколу.
 

Спогади про минулорічний гіркий досвід газової суперечки між Росією та Україною все ще жевріють у пам’яті європейських громадян, особливо Словаччини та Болгарії. Тому ми, звичайно, стурбовані з приводу можливості нової газової кризи цієї зими. Саміт ЄС–Росія у Стокгольмі та підписання меморандуму про систему раннього попередження постачання енергоресурсів – звісно, позитивні моменти. Ми також вітаємо нещодавні домовленості між українським та російським урядами з питань двосторонньої співпраці в газовій сфері. Я вірю в те, що всі важливі питання щодо транспортування газу, врешті-решт, буде вирішено, і ми зможемо натішитись теплим та спокійним Різдвом.
 
Юрій Онишків, журнал «Главред»
http://glavred.info/archive/2009/12/21/101347-3.html