Хай - Кю

В Пальмірі Південній
Сьогун кулю піймав.
Точніше – пять,
чи шість…
Самурая не впіймали. Розтанув
В мареві південного сонця.
Лишилась тільки посмішка
На моніторах спостереження,
І сакури опавші пелюстки…
Та гільзи одинокі на асфальті…
 

*       *       *
 
Пальці майстра - Боже благословіння!
Хоч катувати, хоч справу закрити,
Чи мурку залабати. Яка аплікатура…
Занурився у спогади…
Маестро, сцуко!
 

*       *       *
 
Що за веселий шабаш на екрані?
То - «таланти» знову «мають Україну!»
Одного не хватає проміж них –
Він бджілок кормить,
Підорас голімий…
О, сакура! Ти знаєш,
Що робити з юдою…
 

*       *       *
 
Сказав прем`ер-сьогун,
Що буде нам нелегко...
І стало враз цікаво:
Чи витримає сакура й його?
Катана йому в жопу...
 

*       *       *
 
Главнєйший Самурай
Піт витирає з мокрого чола –
Він хайку пише. Зусилля нелюдські
Лице перекосили. А на папері васі
Одне лиш слово вивела рука:
«Параша»…