Янукович не Кучма.


Янукович не Кучма. Лунає звідусіль «Янукович став Кучмою!», «В Україні відкритий шлях для диктатури!» й інші подібні за змістом фрази, викликані рішенням конституційного суду (умисно пишу з малої літери), яким була відмінена конституційна реформа 2004 року.
 
При цьому всі забувають, як в тому ж 2004 році активно виступали проти цієї реформи. Називали її міною сповільненої дії, яку заклав під українську демократію соціалістичний поетик Олександр Мороз.
 
Міна вибухнула. Сан Санич може бути задоволеним. Він помстився всім за своє дочасне (з його точки зору) вигнання з великої політики.
 
Що далі? А далі нічого. Рішення конституційного суду по суті ситуації не змінило. Тому що команда (чи швидше зграя) яка сьогодні при владі на Конституцію клала здавна.
 
Невже до цього рішення хтось сумнівався в широких повноваженнях Януковича. Кишеньковий парламент нафарширований тушками, конституційний суд, який їсть з руки (сумнівно лояльних успішно вичистили), СБУ яка зі швидкістю вовкулаки перетворюється на радянський КДБ, міліція, яка замість захищати громадян убиває їх (за показної байдужості влади), слабка розхристана опозиція, адмінресурс зосереджений в одних руках, тотальний наступ на Україну в Україні, нищення історичної пам’яті, по-совєцьки нахабна брехня з телеекранів та зі шпальт газет – все це було і є без усякого рішення конституційного суду.
 
Вони вже заговорили про третій термін Януковича, бо він, мовляв обирався при одній Конституції, а зараз почала діяти інша. "Якщо ми стоїмо на тому, що обираємо не людину, а повноваження, то за будь-якої зміни повноважень ми вже повинні говорити про інший термін" – заявив міністр юстиції Олександр Лавринович.
 
А те що за цією логікою і нинішня верховна рада, і нинішній тіпа президент повинні б переобратися, бо вибирали їх за іншою Конституцією (особливо це стосується посади президента, бо народ делегував йому зовсім не ті повноваження, котрі він наразі отримав) до уваги не береться, відкидається, ігнорується.
 
Тобто на Конституцію як клали, так і продовжують класти. Чи вона написана 1996 року, чи реформована в 2004-му.
 
А що до твердження, що Янукович став Кучмою, то це навряд чи відповідає дійсності. Життєвий досвід у цих двох дещо інакший. Кучма, при всій злочинній суті його режиму, все ж намагався дотримуватися якихось зовнішніх ознак законності. Хоча це йому, звичайно ж, не допомогло, тому що, як відомо, шила в мішку не сховаєш.
 
Але Данілич був далекий він такого брутального переписування української історії й від такого брутального наступу на українську мову й культуру. Часом навіть складалося враження, що йому самому навіть подобалось поступово українізуватися. Про Януковича такого не скажеш.
 
Хоча і один, і другий, як були, так і залишилися типовими совками, совкізм Януковича здається мені більш глибоким і щирим (якщо можна вжити таке слово стосовно нього). А совків, як каже Лесь Подерев’янський, перевиховати неможливо.
 
Що буде далі побачимо, але я більш ніж переконаний, що все буде продовжуватись в тому ж режимі «закручування гайок» - наступ на свободу слова, переслідування невдоволених, тотальна брехня від офіційних осіб, падіння економіки, зростання цін, зростання зовнішнього боргу, зростання невдоволення в суспільстві.
 
Чи довго так буде?
 
Нинішні керманичі надто самовпевнені типи. Вони сподіваються, що зможуть керувати невдоволеними масами, скеровувати їх невдоволення в потрібний бік (проти бандерівців-фашистів-галичан, наприклад), особливо настирливих можна буде пресонути по повній (досвід у них є), вивезти в лісок, підкинути наркоту, посадити за хабар.
 
А самовпевненість, як відомо засліплює.

R`n`R (02.10.2010) durdom.in.ua