МОСТИ

 

                                                       Не знавши глухоти і сліпоти,
                                                       я пошепки вирощував мости
                                                       між двох вітчизн, яким я не потрібен.
                                                       Поезія - ординський мій ярлик,
                                                       тривожний дзвін, мій вирваний язик,
                                                       так де ж моя стоятиме колиба?
                                                       Так до якого берега мене
                                                       літературна неміч кидане?
                                                       Най буде ясен розум не похован.
                                                       Я відшукаю сенс батьківських сфер,
                                                       нехай мій зір - всього в один Гомер,
                                                       нехай мій слух - всього в один Бетховен.
 

                                                       Штрихами ластівок окреслена межа,
                                                       над головою ще живе душа
                                                       і досі йде за мною невідступно.
                                                       І в'яже сон, колхіден. І на зло -
                                                       мені рядно -  галерне те весло:
                                                       тягну до себе, накриваюсь тупо.
                                                       З чужих хлібів і ріден край підступен,
                                                       а понад ним вростають ті мости
                                                       з пташиної - у землю - висоти!
                                                       Душе моя, тобі не стачить духу:
                                                       бо темінь темна, й музика ночей
                                                       звучить, і в цьому стані цих речей
                                                       є ностальгія зіркості і слуху!
 

                                                                                                 Перекладено 15 липня 2010 року.
                                                                                                 Оригінал: Олександр Кабанов, Київ. "Мости".
 
.