«Працевлаштоване» «молоде питання», що в котрий раз цинічно посміхається...

Це не стаття, яку я писала в запалі, повернувшись із чергової Молодіжної ярмарки вакансій, на яку йшла спокійно та впевнено, не лише як молодий спеціаліст через  місяць, а як маститий езотерик – мовляв, є «запит» який  буде задоволено Всесвітом. На інше сподіватись не доводилось…
…Певно, спрацювали стереотипи. Про те, що перспективної посади, як в народі кажуть - «без зв’язків» - не знайти. Тому що без місяця професійному економісту – не рахуючи інших молодих і, впевнена, не менш обізнаних спеціалістів, - на ярмарку пропонували посади касира, «працівника кухні», прибиральника, продавця,працівника мусоровозу, навіть охоронця в СІЗО – все, окрім «з обіцяного» - державою, «кандидатами в…»
Повернемось до звичного – до питання українського законодавства.
Найсвіжіші із нормативних актів стосовно працевлаштування молоді -  Державна програма підтримки молодіжного підприємництва на 2002-2005 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р.;  Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р. в редакції від 20.02.2003 р.; Постанова Верховної Ради „Про проведення парламентських слухань про становище молоді в Україні” від 10.07.2003 р. – виявляється що програми-програмами, а їх реалізація зачекає. Є справи серйозніше… Кидаю око на календар – можливо я помилилась пів року тому із святкуванням наступаючого 2010?... А як є свіжіші нормативні акти – шановні, справа не в моєму правовому нігілізмі - справа в тому, як виживають на ринку праці молоді люди –старші за мене – в пошуках гідної роботи в країні, де економіка давно вже перестала виробляти товари групи А – «засоби», а єдине займається комерцією за схемою «купив-продав- «а якби ще дорожче продати?». Можливо, на шляху шаленого розвитку нас чекає перехід до збиральництва?...
…Тим не менш соціальні стандарти підвищуємо (про що наразі і Бюджет України 2010), на рівні з піклуванням про молодь…
…Шановні можновладці, реалізуйте, будьте ласкаві, головну функцію законодавчої гілки влади – і ми – власне, громадянське суспільство, що цікавиться і експертною думкою – припинимо закидувати вам про прогалини і дірки, неефективність та численні колізії української законодавчої бази!
Адже доки ви тягнете із цим, ми сперечаємось та звинувачуємо вас. У всіх смертних гріхах. І не безпідставно. Поясню.
Я – представник  категорії «молодий спеціаліст» - шукаю роботу. Заходжу на електронний ресурс центру зайнятості – там лише продавці,касири, грузчики, і – нарешті! – бухгалтер – ой, це в Ананьїві! Шановні, а в Одесі є вільна посада бухгалтера? Мандрую далі – по безмежних просторах всесвітньої павутини. Радуйтесь,очі! Відпочинь,можновладець! Всесвітній простір заспокоює високооплачуваними робочими місцями, адекватним робочим днем та шаленими кар’єрними перспективами. Доки я не починаю контактувати із авторами повідомлень. На ділі виходять «неувязочки» - посада не вакантна,не актуальна, розмір зар.плати змінився, робочий день збільшився, компанія змінила власника, перемістилась в іншу країну…. «Мама, телефонуй тьоті Наташі!!» - кричу я в розпачі після прогулянки всесвітньою павутиною. Поки мама телефонує «впливовій знайомій», я мовчки пишаюсь високим рівнем розвитку української економіки та розгортанням демократичних ринкових процесів. І на ринку праці в тому числі. На підході – геніальна ідея – вирішую звернутися до нормативної бази, Законів України – автори яких точно подбали про своє майбутнє – тобто про українську  молодь із її ганебними проблемами «першого робочого місця» та інших дрібниць нігілістичного віку. Потім згадую про календар, і по тілу пробігає хвиля впевненості, заспокоює, нагадує -  гідний професійний розвиток «майбутнього» країні вже забезпечений державою – і, відмітьте, - ніяких видумок – усьо згідно законодавства!
Сварись - не сварись, проводь глибокий аналіз – суспільства, політики, економіки, законодавства, пиши незрозумілі, спричинені зневірою та миттю розчарування речення –як то вийшло в мене вище – мене хтось почує?! Трьома коментарями стане більше під моєю статтею… – та що від того зміниться? Вельмишановний пан Президент згадає про всі свої передвиборчі обіцянки та численні «молоді» програми – в тому числі і про забезпечення молоді першим робочим місцем – згадає весь той – як виявилось - популізм, в який я повірила?  На вряд чи….
    Справа лише в нас, дорогі мої колеги, нам з вами пліч о пліч боротися за своє перше робоче місце в країні Розбудови. Хто як не я доведе талант, професіоналізм, кар’єризм, амбіційність та адекватність сучасного покоління…Я і ти…разом ця справа варто того, адже молода людина, «яка перестала боротися за свої права, не має майбутнього»…