На чес-cном (?) слове и на одном крыле...
Якось довелося поспілкуватися з редактором всеукраїнської багатотиражки. Суть розмови до теми ІМХО стосунку не має, а от один штришок, досить показовий - напряму. На запитання : "Ваша газета належить політику N то ж вам, певне, зась публікувати матеріали з критикою на його адресу?" ми почули відповідь, на перший погляд, сюрреалістичну: "Газета нещодавно змінила власника і коли ми її купляли, нам сказали, що читацька аудиторія складається з прихильників політика N, а тому панегірики на його честь і шельмування його ворогів - це бізнес і не більше того".
Я хочу винести за дужки ступінь правдивості твердження редактора, бо, на мою думку, значно цікавіша і страшніша тенденція, його словами окреслена. Народжується новий рівень неправди. Неправди тонкої, а тому малопомітної. Наразі ми маємо товсту брехню - ми знаємо кому належить те чи інше видання, та чи інша партія, то ж римигаючи жвачку із сінця, що так щедро підкладають до ясел своїм кастрованим бикам їх власники, можемо оцінювати її смакові якості.
Так побудована "свобода слова" у всьому світі. Суть її - в поділі медіапростору між різними групами впливів. Кожен кулик розхвалює своє болото, а споживачі інформації самі вибирають в якому болоті їм приємніше борсатися. Та коли політика, а з нею і преса, як її похідна, перетворюється на бізнес
Праве крило українського політичного літака відірвало на крутому віражі, закладеному угрупуванням джентльменів, що дорвалися до штурвалу, захопивши цей літак. А оскільки всередині цього аероплана, як корова в бомболюку, розкорячилася немала європейська держава з усіма її атрибутами- народом, нацією, культурою, територією - то майбутнє цієї корови не складно передбачити.
Те, що у світі фізичному вирішують секунди, в макрокосмі історичних категорій розтягується на десятиліття і віки. Але наслідок такого польоту визначений наперед. Навколо уламків літака зберуться закляті друзі і скорботними голосами резюмують: "Не втрималися в глісаді. Жаль, жаль..."
Відсутність правого крила викликала зрозумілий зуд в стані спеціалістів із літакобудування. Ще б пак, таке суспільне замовлення! Але приголомшлива більшість цих намаханих інженерів діють за принципом "Вам нужно песен? Их есть у меня!"
Неприємно, та не фатально. На мій погляд, це якраз і складає суть політики. "Лідеру" зовсім не обов'язково поділяти свої власні погляди, я маю на увазі - задекларовані. Достатньо, щоб ці погляди поділяла врадупросувна частина електорату.
Безвихідь нашого становища полягає у тому, що просунувшись до Ради, вчорашній матріот (Україна таки - ненька, матьківщина) спішить дати раду собі і нема те ради! Але розвиваючи цю тему далі, я ризикую скотитися до стогонів про відсутність громадянського суспільства, а це вже зовсім інша тема.
Лісовська (20.04.2010) durdom.in.ua