Замахніться на Президента. (репортаж з Ради + фото)

Привид блукає кулуарами влади, привид імпічменту. Віктора хочуть вбити. Причому ще велике питання, Андрійовича чи Івановича. Народний наш президентище, месія нєнаглядная зволили роз’яснити: “Балога – це я!”. Це альтер-его заявило до СБУ, що боїться бути отруєним, підстріленим чи підірваним зрадниками Батьківщини. Які за поданням його патрона очолили Кабінет міністрів. Отакі пироги, з конопелькою.
 
Сталося не так, як гадалося. Готували в Секретаріаті відставку зрадниці №1, від обіймів з якою на Майдані-2004 наш світоч демократії досі чисті руки відмити не може, а вийшов просто якийсь нарив... чи прорив... конкурентів до президентського крісла. Верховна зРада виконала свої функції розсадника аморального прагматизму і об’єдналася на один тиждень у клюб поціновувачів шахтарської праці, гурток дискусій про міжнародні відносини та політбюро електорального харчоблоку. Ну, в сенсі, парламентьори і парламентьорки почали сіяти блага на електоральному полі, аби потім рейтингами виросло.
 

 
Перше, що кидалося в око відвідувачам вищого законодавчого органу 2 вересня – люди в чорній уніформі зі схрещеними молотками на погонах. Ними були заповнені всі кулуари, ложа для преси, ложа для помічників депутатів...
 
- Ви з якого роду військ?
 
- Шахтарі ми...
 
- А я думав, шахтарі в забої.
 
- Нє, шахтарі в запої. Їм все обіцяють-обіцяють підвищити зарплатню і не виконують.
 
- Ще я думав, що шахтарі в касках, з густо вимазаними сажею обличчями.
 
- Це рядові шахтарі. А ми – генерали вугільної індустрії!
 
- Чого ж ви чекаєте, пане генерал?
 
- Та от обіцяли індексувати зарплатню відповідно до інфляції... Ми тут для моральної підтримки... Поки наш закон не приймуть, нікуди звідси не підемо!
 
- Не жалкуєте, що без каски приїхали? Якщо шо, нічим буде по підлозі стукати.
 
- Стукають зараз в Секретаріаті! А ми будемо плескати долонями...
 
Пропозиція задовольнити шахтарів і відпустити з миром вугільний генералітет підтримки у парламенті не знайшла. Авжеж: якщо отак легко догодити людям в забої, вони ж від телевізорів відлипнуть і підуть відмічати! Замість перегляду есклюзивного ток-шоу “Зрадник на зраднику сидить і зрадником поганяє”...
 

 
Коли перейшли до питання про російсько-грузинську війну, біля кабінок міжміського й міжнародного зв’язку вишукувалися черги з активних депутатів. Сумний Сівкович всівся на стіл поряд зі стопкою газет “Урядовий кур’єр” і гіпнотизуючим поглядом дивився на зачинені двері кабінки, поки її не звільнили. Куди і навіщо телефонували депутати, можна тільки здогадуватись.
 
- Альо, Москва! Алєкс-Юстасу! Все йде по плану, резолюцію про засудження російської агресії прокатили. Зараз чешемо язика на публіку. Чекаємо на ваші вказівки...
 

 
Тільки ввечорі покінчили з міжнародним становищем і взялися за внутрішню гризню. Я не про угризєнія совєсті, з нашими депутатами такого не буває, а про гризню за владу. Юлія Володимирівна тут як тут, вся в білому, готова віддатись електорату через посрєдство тєлєкамєр. Яценюк, душа товариства, каже: давайте, мовляв, шахтарям дамо, а потім будемо віце-спікерів обирати. Із залу свист і вигуки: “спочатку віце-спікерів!”. Яценюк витягає якийсь старезний папірець і нагадує, що колись був досягнутий компроміс, нібито для обрання віце-спікерів країні потрібен Литвин і Симоненко: мовляв, ви спочатку наплюйте на цю домовленість. Поставив на голосування, наплювали. Ну і обрали віце-спікерів. Регіонального Лавриновича та восьме чудо України, Томенка, з лицарів червоного серця. Лавринович одразу видирається в президію і вимагає пляшку кави, сто грамів, бажано на брудершафт зі спікером. Яценюк облизується, але не дозволяє собі розслабитись. А соратники Томенка витягли десь з-під крісел два розкішних букета, бігають по залу і не можуть його знайти: як завжди, він повністю занурений у закулісний переговорний процес.
 

 
Потім задовольнили шахтарів. Бурхливі оплески на гальорці перейшли в овацію і шуміли півхвилини. Слово головам фракцій: всі хвалять себе за облагодєтєльствованіє трудящіхся, тільки Литвин кричить, як зарізаний, що, мовляв, це повсякденна робота і не треба робити з неї якийсь пафосний геройський епос. Шум в залі, сотні злих поглядів на Литвина: як він сміє піаритись за рахунок викриття чужого піару, от сукін син! Яценюк виключає мікрофон, коли гнівна промова досягла найвищої октави.
 
На вулиці темніє. Близька ніч, час пік для всіх заколотників. Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є... Яценюк викрикує, що він не хоче брати участі у зрадницькому шабаші, і покидає президію, хлопнувши дверима. В кулуарах поширюється версія: пішов до кабінету рахувати бакшиш за обрання, як по нотам, віце-спікерів... Досвідчені журналісти підстерігають спікера біля дверей кабінету і питають, скільки? Спікер не каже нічого конкретного, але посміхається і облизується. Засідання веде Лавринович. Приймають закони про спрощену процедуру імпічменту, про непідконтрольність Кабінету міністрів Президентові, про перепідпорядкування СБУ Верховній Раді. Голосує конституційна більшість у складі “Справедливість є!”, “Тому що принциповий!” та “Ленін – це круто!”. Пізніше Яценюк просто не підписав все те, що вони того вечора наприймали.
 

 
Наступного дня зранку Президент України звертається до нації з екстреним повідомленням: у країні відбувся заколот і державний переворот! Партнери по коаліції злилися в нєєстєствєнном совокуплєніі з опозицією, тому коаліції більше немає! Головнокомандувач дарма того дня не надяг військову форму кольору хакі. Може, хоч тоді б йому повірили, що він, як Єльцин, пальне з танка по парламенту задля захисту демократії. Або з установок “Град”, які ці руки ніколи не продавали Грузії. Хоча “Град”, як відомо, не забезпечує точкове влучення, вибухівка фігачить куди їй заманеться. Хотів поцілити в парламент, а можна розбомбити останні оплоти помрев: Секретаріат, де вірний Балога обклався сотнями факсімілє підпису Президента і з останніх сил тримає оборону, та київську мерію, де апостол хорунжівського самоврядування Льоня-Космос вирощує, відгодовуючи гречкою, ситий помаранчевий електорат для підтримки нової опори Ющенка – “любих друзів” з “покоління ЗаЄЦ” (пан Черновецький вже пообіцяв створити у Верховній Раді фракцію марсіян імені самого себе). Промови Ющенка дуже нагадують останнім часом оте неприцільне стихійне лихо – “Град”...
 
Ввечорі на екран вийшла Юля, ображена наклепами Президента і покинута помаранчевими міністрами. На відміну від Ющенка, вона завжди виступає в прайм-тайм. Підтримавши територіальну цілісність Грузії, прем’єр-міністр Ю. Тимошенко нагадала народові, хто у нас головний зрадник Батьківщини: Ющенку пригадали і корумповане оточення, і меморандум з Януковичем, і т.п. Ця тендітна жінка чітко слідує принципу голівудських бойовиків – неможливо приготувати яєшню, не розбивши яйця. Того ж самого принципу дотримується Юрій Луценко, московський спонсор якого, депутат російської Думи Бабаков вже висловився за створення коаліції між БЮТ та ПР. Хоча, здавалося б, яка коаліція може бути між яйцебойцями та яйцем вдареним? Дехто грішить на останнього підозрами: мовляв, заманив швидких на ногу Юлю та Юру у пастку, довів їх до розвалу коаліції (перший наслідок - відставка уряду), а одружитись після цього не захоче... Що ж, поживемо-побачимо. А поки нову коаліцію, внєбрачний неформальний союз серця з яєшнею, вже охрестили ім’ям ПРіБЮТ. І не питайте, кого ПРіБЮТ: колокол дзвонить саме по вашу душу, точніше, хрестик або галочку.
 
До президентських виборів залишилося 73 тижні...