Про любофф

 
У нашому суспільстві
Є один такий собі огидний
Сороміцький
Гандж.
 
А саме - відношення до жінки-одиначки.
Чи то вона старенька діва (ясно - феміністка),
А може просто шукала довго долю.
А саме принця на білому коні.
А його нема. Й не буде -
монаршої паскуди.
 
Чи "развєдьонка" з дітлахом,
Що мужа гепнула по сраці копняком, бо
Пив.
Гуляв.
Чи грався з тріпаком.
 
Однак, суспільство дуже жорстко судить
Таких приємних дам.
От нібито вони - не люди.
А так собі - листки, що вітер носить.
І громадяни їх в словах своїх понОсять.
 
Це має ймення - жлобсто й рагулізм.
Таке суспільство варте сотні галоперідольних клізм.
 
А жінка що? Та всяк воно бува.
Коли у неї йобаря коханого нема -
Вона любов свою шукає де прикласти.
По сайтам лазить -
Цицьками потрЯсти.
 
Хизується, яка вона розумна,
В політиці, в розвагах -
Дууже вумна.
І як не встидно отаке робить?
Можна подумать, що щось отам свербить!
 
У неї трошки гумор тормозить.
І інколи таке вона морОзить,
Що варто трошки далі відійти,
Й коханого для неї - віднайти.