Овальний кабінет.



Дія перша.
 
Білий дім. На галявині знаходяться президент від республіканців Тарарам П. і його дружина Маланья. Тарарам П. тримає в одній руці вудку, в другій гобушу.
На другому плані якійсь чоловік, вдягнений в жовто-червону форму ДХЛ зменьшуїться в розмірах, створюючи в глядача ілюзію того, що він віддаляється.
 
Тарарам П.: Шо за хуйня?
Маланья: Шо там?
Тарарам П.: Оця горбуша. І до неї якаясь вудка. Спінінг, мабуть?
Маланья: А хто прислав?
Тарарам П.: Хуй! їво знаїть!
Маланья: Хуй?
Тарарам П.: А нє! - Хуйло. Кацяпськім шріфтом читаю я ще нє окєй.
Маланья: Значить, з Крімля тобі посилка? І це якраз у той момент, коли тобі грозить імпічмєнт!
Тарарам П.: Імпічмєнт? Мнє? Вєсь Твіттер - мой. Раз так, який такий імпічмент?
Маланья: Бо там, в Конгресі...
Тарарам П.: похуй на конгрес! Хароший парінь Вова Пу пріслал мені такий от...
Маланья: Хуй!
Тарарам П.: От дура! Всі твої думки, вони - про прутня.
Маланья: (позітхає) Та - да... Великого б, товстого б, чорного...
Тарарам П.: Шо ти квакнула?
Маланья: Шо чорнослива б мені хтось прислав, я б його їла б, їла б, їла б...
Тарарам П.: Ага. А шо це за ху...
Маланья:...лігани якіїсь, мабуть! Тікаймо в бункер!
 
Вони тікають.
На галявину виїзжають три "мерседеси" і одна "тесла". З "меседесів" (усіх трьох) вилазить Юзік. З "тесли" випадає Моніка Нілох. Юзік підхватує її під пахви і тягне до Білого дому.
 
Антракт.
В буфеті, тим часом, вже стоїть черга за самогоном і пампушками. Але до пампушок в буфеті подають борщ. Бо буфєт той - в Європі. А ні в якомусь засцяному Великому театрі.
 
Дія друга.
 
Овальний кабінет.
За столом, спиною до величезного вікна, сидить Президент від республіканців Тарарам П. За його спиною стоїть, тримаючи в руках спінінг і горбушу Маланья.
До кабінету входить Юзік. Він несе на руках Моніку. Грає класична музика з якогось балету про лебедів.
Юзик ставить Моніку на коліна, бо на ногах вона триматись не в змозі.
 
Тарарам П.: Шо це за хто? Десь я ото вже бачив...
Маланья: То, мабуть, мавпочка ота. З якою ми робили селфі в Нью-Йорку.
Тарарам П.: Щось таке було. Ти ще банан цьому давала.
Маланья: Банан... Він пружний і твердий. Коли він в рот...
Тарарам П.: А ще згадав я, шо після селфі отого мені й забєцалі імпічмєнт! От сука, зара я його!
Моніка (не приходячи до тями): Ща, пацикі, всьо будіт в лучшим відє!
 
Не приходячи до тями, лізе під стол, за яким сидить Тарарам П. Чутно звук розстебування зіппєра. В усіх з'являється почуття дежа-вю. Десь за сценою починає грати саксофон.
 
Маланья: Ти там нічого не знайдеш, бо він давно банкрот в усьому.
Тарарам П.: Циц, женчіна, я - ого-го. Я дуже жорсткий в цьому ділі.
Маланья: В якому ділі?
Тарарам П.: В п-є-р-є-г-а-в-о-р-а-х!
Маланья: Ти диви! То, мабуть, все тобі наснилось. З тебе вже ж ржуть же ж геть усі!...
Тарарам П.: А хто - усі?!
 
З китайської вази у куті вилазить Сі Дзинь Дзинь. З лампи алладіна, в іншому куті вилазить шейх Хамйам Мені. З іграшкового бронепотягу виповзає Кончен Ий. Зі слухавок усіх телефонів в кабінеті вилазить Хуйло - його стікі ж, скількі в кабінеті телефонів, - дохуя. Усі вони гиденько сміються тикаючи пальцями в Тарарам П.а.
 
Маланья: От бачиш? Моніка, ну шо там?
Моніка (плямкає, не приходячи до тями): Усьо зер гут! Пєрєговорщік то шо нада!
Маланья (заглядуючі під стіл): Ти шо? А... Знов піздьож. Все, - як завжди. Усі піздЯть та ще і пИздять... А нам, жінкам, у цьому світі ж як...
Тарарам П.: Ну ладна, пшло! Кажу ж піздуй уже!
(Пинає Моніку під столом.)
Моніка (не приходячи до тями): Але ж замовити за мене слово...
Тарарам П.: Якеє слово?
Моніка (не приходячи до тями): На Делаверському суді!
Тарарам П.: Піздуй уже!
Маланья: Та йди вже! Йди!
 
Моніка (не приходячи до тями) підповзае навколишках до Юзіка.
 
Юзік: Як гидко тхне від тебе старим піда...
Але бере його за ворота і витаскує Моніку з Овального кабінету.
Маланья: Пєрєгаворщік жосткій гаваріш?!
 
Шось у її очах примушуе усіх присутніх, хто сміявсь, заткнути пельки. Сі Дзинь Дзинь ховаеться в вазу, Хамйам Мені - в лампу. Кончен Ий ховається в іграшковий бронепотяг, яуій тут же сходить з іграшкових рельс. Хуйло зливається в унітаз. І його підбирає російський підводний човен "Говномєс".
 
Антракт.
Але він дуже коротенький і ті, хто мали бажання сходити до буфету, не встигли, навіть, встати зі стільців.
 
Дія третя.
Темрява.
В темряві нічого не можна роздивитись. Чутно голос:
- Імпічмент? Да, чи - ні? Їбучі ці питання... І спінінг... шо за натяки вообщє?..
- Та ні пізді вже! Спать лягай!
- Хто здесь?
- Хто-хто - ніхто! І не було ніколи...  Ніколи і нікого не було. І тіко сови, шо ні зовсім сови... І істина десь тут... десь поблизу...
 
Кінець.

Федір Сушняк (25.11.2019) durdom.in.ua