Несподівана пропозиція


Ото йде собі по вулиці чоловік середніх літ. Сьогодні він не скористався службовим авто, а вирішив пройтись до свого офісу пішки. Статний, підтягнутий, у гарному костюмі, йде він собі та й розглядає мальовничі будинки і нечастих, у цей ранній час, перехожих. Перехожі також звертають на чоловіка увагу. Особливо жінки. На нього неможливо було не звернути увагу, оскільки він вирізнявся серед інших своєю респектабельністю.
 
Недалеко попереду, він помітив групу із трьох чоловік, що прямувала йому назустріч. Поки трійця, наближалась, збільшуючись у масштабі, він встиг розгледіти, що група складась із двох невисоких мужчин та одної жіночки на височезних підборах. Усі вони були молодими, приблизно одного віку.  Той, що посередині, був худеньким, наче півник, і тримав у руці тоненький журнал. Той, що справа - досить бочкуватим, а жіночка зліва, була гарно вдягненою білявкою, повнуватою красунею в модних окулярах та на височезних підборах. Вона не йшла, а дріботіла ніжками, аби не відставати від своєї компанії.
 
Коли ця трійця вже підійшла досить близько, поважний чоловік побачив, що жінка вже зовсім не молода, а майже вдвічі старша за тих двох.  
 
Те що сталося далі - відбулося миттєво! Ви, мабуть, знаєте як маніяк-ексгібіціоніст у провулку перетинає дорогу жінці, раптово зупиняєтьс навпроти неї, та розпахнувши плаща, вдягненого на голе, волохате тіло, демонструє переляканій жертві свого зморщеного прутня? Ну, от...
 
Ця трійця, порівнявшись із Поважним чоловіком, раптово зробила крок до нього і зупинилась як вкопана. Водночас, Півник різко протягнув до нього розгорнутий журнал. Від несподіванки Поважний чоловік аж відсахнувся.
 
- Хочете так жити? - грайливо запитав Півник і тицькнув журналом-прутнем майже в обличчя шокованій жертві, потрясаючи ним, ніби хотів струсити увесь друкований контент на груди Поважного чоловіка.
 
Маючи неабиякий досвід самоконтролю у стресових ситуаціях, Поважний чоловік вмить оволодів собою і уважно заглянув у розгорнутий журнал.
 
На засмальцьованій сторінці, містилася велика  яскрава картинка. Ядучими кольорами там  були намальовані усміхнені люди-гуманоіди  із чітким відбитком синдрому Дауна на обличчях. Деякі із них тримали на плечах своїх дітей, також даунів. Очі усіх тих істот нездорово палали, що мало демонструвати жертві перегляду їхнє невимовне щастя.
 
Усі ті люди-дауни, групами та поодиноко, перебували у дивному антуражі чи то зоопарку, чи то ботанічногог саду. У гармидері перемішаних разом джунглів, хвойних лісів, пляжів та засніжених гір, бігали, повзали, стрибали свійські та дикі тварини. Щоправда, деяких із них - волею непримхливого художника, - не завжди можна було ідентифікувати.
 
На ліанах висіли мавпи, а поруч сиділи коти та папуги. А над ними, як птеродактилі, літали орли, чайки та кажани. На пальмах росли мандарини, на соснах гирляндами висіли ананаси.  Десь далеко по пляжу йшло стадо слонів і бурих ведмедів, а у річці, під горою, покритою антелопами, бізонами та коровами, плескалися разом лебеді, бегемоти і бобри. Із води виглядали всміхнені коропи, щуки, та соми із дельфінами. По людях-даунах було помітно, що вони почуваються дуже комфортно у тому буйстві флори та фауни.
 
Поважному чоловікові вистачило декількох секунд, аби оцінити перспективи нового життя. Він перевів погляд на трійцю і спокійно, ледь посміхаючись, сказав:
 
- Ні, не хочу. - Та й відступив на крок від трійці про всяк випадок.
 
Усі троє вмить отетеніли. Вони дивились на поважного чоловіка як на самогубця що приставив собі револьвера до скроні. Їм довелося вперше побачити людину, котра добровільно відмовляється від такої надзвичайної пропозиції. Пауза була довгою. Трійця ніяк не могла виповзти з під руїн розваленої конструкції власної програми.
 
Першим отямився Півник. Він смикнувся і впритул наблизився до поважного чоловіка, але Бочкуватий, міцною рукою пригальмував його і щось прошепотів на вухо. Півник, догідливо кивнувши головою, одразу обм'як і сказав:
 
- А може передумаєте?
 
- Вибачайте, молоді люди, - ввічливо відповів поважний чоловік, - але я поспішаю на роботу і мушу з вами попрощатись.  - розвернувся і пішов у свому напрямку.
 
Йому у спину, наче жбурнула каменем, Жіночка-Білявка єхидно прошипіла:
 
- Дапабачення!
 
- Прощавайте! - не зупиняючись, кинув через плече Поважний чоловік.
 

 
А через якийсь час, він почув далеко позаду себе зухвалий голос Півника:
 
- Хочете так жити?
 
Поважний чоловік обернувся і побачив, що трійця стоїть впритул до якоїсь молодої пари. Півник трясе розгорнутим журналом перед обличчями розгублених молодят, а ті покірно кивають головами із виразом одночасної збентеженості та радості. Так, начебто їм несподівано вручили безкоштовні тур-путівки на круїз по Середземному морю.
 
Поважний чоловік розпачливо зітхнув та й пішов собі працювати.
 

 



Shtorm (11.08.2019) durdom.in.ua