Фродо Зеленський, Саурон Мальдівський і Термос влади


Фродо Зеленський, Саурон Мальдівський і Термос влади Нелегко живеться порохоботу. Зранку до ночі розкидаєш лайно: «Юлька – агент Кремля», «Гриценко розікрав армію», «усюди зрадники, капітулянти й інопланетяни», «не віддамо наші скрепи», «томос, термос, абирвалг», «усюди лайно, усі в лайні, один Петро – біла ромашка у білому костюмчику» і т.д., і т.ін. Неначе навозні мухи порохоботські тузики намагаються обмазати лайном усе, що рухається. Останнім часом особливо дістається Володимиру Зеленському.
Політична ситуація складається таким чином, що саме Зеленський може не допустити чинного главу державу до другого туру виборів. Адже саме йому симпатизують люди, які втомилися від суцільної брехні і корупції, від злиднів та ганапольської істерії, які хочуть мирного життя, європейського добробуту й розвитку.
Володимир Зеленський нагадує хобіта Фродо Беггінса. Він – маленька людина, яка не все вміє, не усе знає і ще не навчилася виживати в джунглях української бидлополітики. У нього є офшорні компанії на Кіпрі, які працюють в тому числі й на території Росії. І це, мабуть, недобре. Хоча – це не зовсім те саме, що офшорні кампанії Петра Порошенка. Адже коміку й бізнесмену в Україні законодавчо не заборонено володіти офшорами. А от Президенту України займатися бізнесом заборонено Конституцією. І попри це під час запеклих боїв на Донбасі, верховний головнокомандувач творив панамські офшори. І цілих чотири роки працювала липецька фабрика. Не фабрика коміка й бізнесмена, а фабрика Президента України. То чи повіям говорити про дівочу цноту?
Зеленський – нове обличчя в українській політиці і не несе негативного бекграунду. Тому він прийнятний для всіх регіонів України, для людей будь-якої національності чи віросповідання, і цим страшний для чинного глави держави. Порошенко у політиці з 1998 року, і за цей час побував членом СДПУ(о) Медведчука, заступником голови Партії регіонів, одним з керівників «Нашої України» та лідером іменної партії – БПП «Солідарність», яка сьогодні є хребтом парламентської коаліції та більшості в місцевих радах. Президент розколює Україну за національними, релігійними, мовними ознаками, чітко маркуючи, хто «свій», а хто «чужий». Політичний простір Порошенка наповнений «ворожими агентами», «зрадниками Батьківщини», «5-ю колоною». І принцип порошенківської влади такий: друзям – усе, ворогам – закон, причому закон, розтлумачений кумом-генпрокурором без профільної освіти. Або ти за Порошенка, або – «агент Кремля», і тоді позбавлений будь-яких громадянських прав, на тебе можна напустити спочатку орду порохоботів у мережі, тоді орду патріотів у цивільному в підворітті, потім – посадити або вигнати з країни. І лише питання часу, коли уявних «ворогів» почнуть репресувати по-справжньому. Дослідники сталінізму кажуть, що Сталін по-справжньому ненавидів і вважав зрадниками тих, на кого його служаки навішали вигаданих звинувачень. І Порошенко так само щиро ненавидить тих, кого оббрехали його служаки.
Порошенко уособлює собою гнилу і нежиттєздатну політичну систему українського олігархату, що нагадує африканські чи латиноамериканські режими 1960-70-х років. У цій системі людиною вважається лише той, хто вкрав з держбюджету багато грошей, усі інші – невдахи. Зеленський дає надію, що простий підприємець, найманий працівник, лікар чи вчитель та й пенсіонер не вважатимуться упослідженими об’єктами зневаги, а матимуть повагу і гідне існування. Прихильники Порошенка ненавидять і зневажають простих людей – «невдах». Прихильники Зеленського вважають бидлом т. зв. «політичну еліту».
На долю Зеленського сьогодні випало важке випробування – вирвати перстень, тобто термос влади, з рук Саурона. Часу дуже мало, а сила Мордору зростає щодня. Поряд немає ані Гендальфа, ані Арагорна. Гендальфом та Арагорном доведеться стати нам, простим громадянам, які не хочуть жити в лайні, не хочуть бути об’єктами зневаги з боку злодіїв.
Вибір дуже простий – або вперед, у ХХІ століття, до цифрової економіки, або назад у ХІХ-те – до аграрно-сировинної країни, яка експортує дешеву робочу силу, до мертвущого страху і безнадії. І обравши другий шлях, не слід дивуватися, що опинишся в латиноамериканській фавелі – посеред напівзруйнованих халуп без каналізації та опалення, куди не їздить швидка і де немає вакцин, де вагітніють у 14, а помирають у 40, де панує корупція і безнадія. І коли, долаючи страх перед вуличними бандитами, патріотами в цивільному та політичною охранкою, ти наважишся тремтячим голосом запитати, чому так погано жити, до тебе обернеться огрядний чоловік і, назвавши тебе агентом Кремля, по-доброму порадить сходити до церкви, висповідатися, і «Бог тебе ПОПУСТИТЬ».


Марко Жмайло (22.01.2019) durdom.in.ua