Усик як захисник московських попів

Пам’ятаю кінець 60-х років. На Заході кумирами стали Бітли, в СРСР стадіони прагнули бодай доторкнутися до Мусліма Магомаєва… А раніше навіть в суперпуританському сталінському суспільстві дамочки і мадамочки істерично «любили» тенора Лємєшева. Але нікому не впадало на думку цікавитися думками цих кумирів щодо науки, філософії, а тим більше політики. Ну так, Бітли звісно були за мир, як всі нормальні люди врешті решт, і в тому числі і Лємєшев з Магомаєвим, але ніхто не цікавився їхніми політичними вподобаннями – Бітли не агітували за політичні партії і самі не змагалися за входження до британського парламенту, про Лємєшева з Магомаєвим всі і так знали, що голосують вони за блок комуністів і безпартійних, а до Верховної Ради СРСР підуть в разі потреби без всяких ідеологічних заморочок – якщо партія скаже. Є такий знаменитий американський співак – Боб Ділан, котрий спробував співати пісень на політичну тематику, але будучи розумною людиною швидко зрозумів, що девальвує себе як митця, поляризує авдиторію, нарешті зменшує її, і закинув ту політичну дурню.
 
Наш час породив в Україні новий феномен – популярні актори, спортсмени, режисери, співаки, композитори тощо раптом стали політичними авторитетами, а один спортсмен автогонщик став навіть Президентом України. У цього спортсмена не було великих спортивних досягнень, але його спортивній кар’єрі передувала кар’єра кримінальна – він був гопником і насильником, на тюремній зоні став «хамом», так називали тоді в далекі 70-ті роки на зонах тих, хто обкрадав своїх – урок. Таких «хамів» зазвичай на зоні «опускали», не буду пояснювати цей термін… Проте цей випадок дав старт спортивній і компартійній кар’єрі майбутнього кумира жітєлєй донбасссса, проміжним результатом цього старту стало президенство в Україні, а проміжним фінішем – втеча до Мокселя в результаті Революції Гідності і власного патологічного боягузтва. А феномен цей пояснюється просто – роки радянського, а перед тим московського рабства змінилися раптом демократією, яка в наших історичних умовах стала не охлократією, як в Мокселі, а торжеством «електорату». Пересічні люди відчули себе електоратом, а люди багаті – політиками, а люди-компартійні ідеологи – філософами… Електорат запрошують на телевізійні політичні шоу, на котрих різноманітні дегенерати, що звуться то політологами, то політтехнологами разом з політиками, вже багатими або тими, що тільки виставляються на продаж, несуть йому політичну «пургу». Електорат, якого всі політикани хором називають «мудрим народом», таки починає вірити, що цей балаган і є справжньою політикою, що компетентні політики – це саме ті мудаки, котрі борються за мир під час агресії ворога, гарантують повагу до всіх, стверджують, що чесних людей більше ніж нечесних, обіцяють в мирний спосіб закінчити війну не капітулювавши при цьому. За голоси електорату борються, намагаючись вбити йому в голову, одні політикани - що він може на референдумі прийняти нову Конституцію, порушивши при цьому нині існуючу, яка забороняє себе відміняти, другі - що співаки співають про чужу війну не тому, що втратили московські корпоративи, а тому, що самі ці співаки великі філософи і політики, треті – що кримінальні злочинці виправляються і стають непідкупними професійними політиками, котрих сам Ахметов не може підкупити… А чим боксер Усик гірше? Чому б Усику, що «прославив на весь Світ Україну своїми спортивними подвигами», а не став пересічним хуліганом або бандитом, не стати на політичну підтримку московського розвідувально-диверсійного православного патріархату. Насправді, давно вже «спортивні подвиги» не роблять країни привабливими і не забезпечують їм поваги – Славу Україні приносять тільки її героїчні воїни, а не дурнуваті боксери, футболісти тощо. Втім тут важливо інше - раз українським телеканалам гарант Конституції територіальної цілісності дозволяє називати москальську агресію внутрішнім українським конфліктом, а українського полоненого Сєнцова – терористом, то чому б тому ж Усику не прикинутись шлангою. Бо тільки шланга здатна не розуміти, що одне те, що московські попи сприяли Гіркінду (це справжнє прізвище «стрєлкова») в розміщенні зброї і наданні йому притулку напередодні кацапської диверсії на сході України, робить цей самий патріархат антиукраїнською організацією, захищати яку протизаконно.
 
Та чомусь наші правоохоронні органи вірять, що часті удари в голову зробили таки з Усика шлангу і не притягають його до відповідальності за публічне признання щодо захисту московського патріархату. Правда самі наші вищезгадані органи боронять державу від московських попів не дуже поспішаючи, мабуть гадають, що не СБУ, Прокуратура і Суд мусять задавити московську гідру, а романтичний і загадковий «ТОМОС».
 
А відтак - вперед клоуни Коломойського, співаки з амплуа П’єро, різноманітні пройдисвіти і «наївні, але чесні» «політики» - гарант Конституції захистить ваші політичні права, ви вивалитесь на телеекрани з вашою маячнею, у електорату поїде дах від вашого дебільного різноманіття. А тоді прагматична більшість, яка хоч іноді і дивиться на вашу телеклоунаду, тільки зайвий раз переконається, що «гаранту» на сьогодні немає заміни і відповідно проголосує. Проголосує… якщо справжній альтернативний кандидат не з’явиться.
 
P.s. до речі, чому в шоу Коломойського лише один боксер – Кличко? Невже таки Беня теж політтехнолог, а Усик – дублер Зеленського?