Губа*

Губа*
 
Би'сте знали, люде, жи я навит у тюрмі сидів'єм. Двайціт дві доби, курва. Але у войсковій.
 
Після учєбки з чоткім натяком на Афган, як не дивно, там я не трафив. А заслали ня служити троха ближче до хати і цілком в другий бік від тої сраної війни, в СГВ*. Було то в Польщі, якщо хто незнає.
 
Совєцкє войско за кордоном, то був такий си страх на врублі* і становив неабияку загрозу всьому НАТУ. А все тому, шо служба тут була фист остра і кажен день полєгала в тім, би шось спиздити у ближнього свого. Бо завше шось комусь бракувало.
 
Уявіт си полк, півтори тищі людий, а з них девітсот узбеків, люде. Таке враження, шо ти не в совєцкій армії, а десь, курва, в Бухарі. Ту було всьо, як має бути. Насвай, анаша, тюбєтєйкі і п'яні рускі командіри. А узбеки крали всьо, шо мож і у всіх підряд, крім вірмен, азерів і чеченів.
 
А все тому, шо вірмени були заняті іншим ділом. Вни систематично товкли собі пащі і випускали бебихи* єден другому на спортивнім майданчику. То було фист цікаве і пізнавальне дійство. Особливо, якшо на то сі дивити з вікна своєї касарні*. Курва, як в Колізею.
 
А чечени були зайняті іншим, не менш благородним ділом. Всі вни служили в роті матеріяльного забезпечення на бендзовозах. І пиздили паливо в совєцкій армії, би продати го польскім селянам, бо ті не мали де більше тото пальне взєти. Но і було всім люкс. Акурат совок і так вже ледь хекав, змордований гонкою озброєнь, а мужні кавказькі хлопаки аж ніяк не давали му перевести то диханє. Крадіжки, люде, то була така си міжнаціональна забава.
 
Єдного разу прийшла черга і до мого підрозділу. І чудової морозної ночи, під час мого чергування, зникло двайціть пар самих справжніх кірзаків* разом з тижневими партянками.
 
Нарано мені настав повний піздєц, бо прийшов капітан Фісан з Василькова і радісно заявив шось типу того:
 
- Куба, файний ти хлоп, але даю ті добу, би назавтра всі чоботи були на місци. Поняв?!
 
- Єсть,- відповів я і пішов думати.
 
Тої ночи ми з Ігорком зи Самбора ґвізнули* сорок пар чобіт, але без смердєчих узбецкіх онуч. Бо мій ніс, хоч і довгий як шланг протівоґаза, всьо їдно не витримав би їх аромату. Тої ж ночи чоботи були доставлені в підрозділ, посортовані по розмірам і роздані недавнім репресованим з боку братів-узбеків.
 
А вранці, люде, ставсі алярм*. Все докола вило, кричало і фист сі матюкало. Врешті наш полк, піднятий по тривозі, построїли на пляцу. А трєвоґа у войску, люде, то є ще той івент. І все було би люкс, якби не сорок узбеків в самих партянках на замерзлім асфальті. Зовсім без чобіт. Командир полка Рвачьов якось відмовивсі видіти в них воїнів і страшенно від того сі вкурвив. Фісан тиж їх зауважив і остро сі подивив на мене. Потім був шкандаль і полкові розборкі в штабі. А після того капітан построїв наш підрозділ і оголосив:
 
- Кутовий!
 
- Я,- сказав я.
 
- Галовка атхуЯ,- лупанув він вічним армійським жартом,- троє сутак арєстаблятьнах!
 
- Єсть троє сутак арєстаблять, таваріщь капітаннах,- відповів я і пішов збиратисі на губу...
 
....На дивізійній "губі" було тепло, але штиняло фист. І тому губарів построїли в кілька рядів, видали ОЗК* з зеленої ґуми і повели чистити дивізійний виходок*. Ясний ґвінт, шо робити такі речі я сі відмовив, бо якось то гет не пасувало до мого інтеліґєнтного іміджу дєдушкі*. Хто то видів, би провдивий воїн драяв гівно сорокарічної давности на глибині три метри нижче ватерлінії? У відказ пішли ше пару сержантів і єден прапорщик.
 
Тодий начальнік "губи" знов построїв всіх невдоволених цією чудовою пропозицією і сказав:
 
- Хто умєєт пісать, вийті із строя?
 
"Губарі" зробили крок вперед, бо писати, на диво, вміли всі. Тоді він уточнив:
 
- Плакатним шріфтом, ізвращєнциблять!
 
Кількість бажаючих відразу зменшилась до мінімуму. Тобто лишивсі я сам. Старлєй* радісно мене спитав:
 
- Скока суток?
 
- Три,- відповів я.
 
- Мало,- начгуби пошкрібавсі у фуражку і додав,- хуйня, чьота прідумаєм.
 
Мушу вам повісти, люде, шо різноманітних плакатів, совєцкіх гасел та іншої мальованої продукції тут була безмежна кількість. Тому вимальовувалась перспектива лишитисі в теплім місци до самого дємбєля. Шо аніраз не суперечило моїм планам.
 
Інші збуї* пішли косити бадилє*, а я сі взєв до роботи. День в день я малював, переписував, клеїв. Але кажного третого ранку сидів'єм, як на голках. Бо тоді приходив Фісан і я, попереджений караульним, обливавсі водов, вискакував на пляц і, вже зопрілий, крокував стройовим, вбиваючи в брук всю свою злість на совєцку армію.
 
Капітан триндів з начальніком "губи", радів від побаченого і шкіривсі, немов єкась мантелепа в люстрі модного склепу*. А увидівши піт, шо стікав по моїй пащі зловтішно перепитував:
 
- Ну шо,Кутовий? Абразумілся? Гг!
 
- Ідіт впізду, таваріщь капітан,- відповідав я і отримував чергових три доби арешту, бо більше мені влупити мій капітан не міг, в зв'язку з тодішнім статутом покарань.
 
Нач гауптвахти був чоткий хлоп і тому, за мої намагання покращити "губний" інтер'єр, винагороджував мене, як міг. Печення, кава, бімбер* і нелегальні виїзди уазіком на діскатєку в польскє село. Звісно в "гражданці". Проходили дні, тижні. Я вже поволи зачєв звикати до файного життя. В мене була окрема камера, тепла, з постіллю і тілівізором. Все було люкс, люде, поки не прийшов Їгоров.
 
...Про него не можу вам нич доброго повісти, бо людину він нагадував лиш здалеку. Двометровий лось, тіко фист дурний, най ня вибачат брати мої менші. Цей новоспечений офіцер з перших днів служби пробував змусити беззаперечно сі слухати таких старих воїнів, як я. Но а ми, в свою чергу, всіляко цьому опирались.
 
Єдного разу він ходив по боксах* і збирав дані щодо потреб в паливо-мастильних матеріялах. Як істинний патріот і замстаршини, я всьо чесно му розповів:
 
- Антифриз - стопідисєть літрів. Жидкость тормозна - трийціть. Масло - штириста...
 
І додав'єм, для жарту:
 
- Кліренс* - двайціт три кіля*!,- но бо йолопів тре якось вчити.
 
Лійтєнант сприйняв всерйоз і все чотко записав. А потім з тим списком погнав в штаб. Зампотилу був трохи мудрішим за Їгорова і оголосив му "суткі арєстаблятьнах" акурат за той кліренс. Згідно свідчень штабних щурів, двайціть мінут під час і півгодини після, ані єден птах не міг пролетіти повз будівлю. Їгоров під час спітчу майора стрункою смерекою стояв поруч і не міг впасти в обморок лиш через туге і монолітне матюччя, шо стояло в повітрі. Після відбуття покарання, наш літьоха був фист зле налаштований стосовно мене. Але вже менше стартував до старих воїнів...
 
Так от. Би мене проконтролювати, на "губу" цей скурвисин прийшов, смакуючи радість від майбутньої помсти, за наказом капітана, але не на третий день, а знинацка. Караульні попередити ня не встигли і тому він застав мене сплячим в чистім ліжечку при ввімкненім телевізорі, бо малював я переважно вночи. Їгоров негайно доповів Фісанови. Того відразу трафив шляк і вкурвило на всю голову. Тому було вирішено терміново відтарабанити мене на полігон копати капоніри під БРДМ*.
 
Но і на тім голосно пукла* моя рожева мрія спокійно дємбєльнутись домів просто з теплої камери, такої рідної мені, гауптвахти. Файрант*
 
*губа - солдатське СІЗо, гауптвахта
*СГВ - сєвєрная ґрупа войск, контингент радянскіх військ в Польщі
*страх на врублі - опудало на городі
*бебихи - кишки
*касарня - взагалі то робочий гуртожиток, але тут, як казарма
*кірзак - кірзовий чобіт. Вдягався на ногу, обмотану партянкою (онучею)
*насвай - нібинаркотик у вигляді кульок, які пхают в писок, після чого в голові радісно сі паморочит.
*ґвізнули - вкрали
*алярм - тривога
*бештати - сварити
*ОЗК - общєвойсковой защітний комплєкт, хімзахист
*виходок - вуличний туалет з дірами для срання
*дєдушка - елітний жовнір, бо скоро йде на демобілізацію.
*старлєй - старший лєйтінант
*гражданка - цивільний одяг
*бімбер - самогонка
*збуй - розбійник
*бадилє - бур'ян
*склеп - магазин
*бокси - гаражі для військової техніки
*Кліренс — віддаль від найнижчої точки авта до рівнє земли.
*кільо - кілограм
*БРДМ - войскове авто середної величини.
*пукла - луснула
*файрант - кінець