Мрії юного інфанта

А я-то думав, що Порошенко молодший марно їсть свій депутатський хліб у Верховній Раді, чи чим вони там харчуються. Каюсь, помилявся. Злітав наш Альоша у далекий Сингапур (за наші гроші, до речі), покалякав з тамтешніми мешканцями і зробив геніальне відкриття. Яким і поділився з нами через «Новое время».
 
«Сингапурцы считают своим везением тот факт, что на протяжении всех этих лет (50 років – Д.Р) у них при власти была одна партия, которая имеет возможность реализовывать свою программу каденция за каденцией».
 
Якщо застосувати цей постулат до наших палестин, це означає БПП - forever.
 
Ой Альошо, Альошо, що то значить молоде-зелене. Ну на біса було літати в таку далечінь, коли тут під боком є такий везунчик, якому сингапурці можуть лише позаздрити. З’їздив би ти до сусідів (і нам було б дешевше), погуторив би з місцевими щасливчиками, і взяв би за взірець не якісь там Сингапури з Гонконгами, а путінську Рашу. Вован з його БПП, пардон, з «Єдиною Росією» хоча й не 50 років владарює, а лише 18, та досяг таких результатів, що усі азійські тигри нервово курять у сторонці. Заразом проінспектував би заводи-пароходи свого татуся, чи справно вони сплачують податки у російську казну. А то, не приведи боже, Путін розгнівається.
 
Ну а якщо тебе так вже потягнуло на східноазійську екзотику, мотнувся б у Північну Корею. От там вже щастя повний мішок. Тамтешні вожді особливо не паряться з усілякими виборами-перевиборами, а передають владу своїм дітлахам у спадок. Перейняв би передовий досвід, гляди, й сам став би спадкоємним принцем. А що, непогано звучало б – династія Порошенків, не гірше за династію Романових. Щоправда, Романови погано закінчили, та то вже як карта ляже. Хто не ризикує, той шампанського не п’є.
 
Та повернімося до наших баранів, тобто до сингапурців. Чи не повідали вони тобі рецепт їхнього прем’єр-мінстра Лі Куан Ю стосовно боротьби з корупцією? То я тобі скажу:
 
«Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають за що».
 
А ти передай його татусю. Втім, навряд чи він ним скористається, бо перший кого він мав би посадити, це він сам.