Зміна значень або Про русофобію

   Скільки талантів населяють русскую зємлю! А який багатий їхній язик! І це ще не рахуючи матюків та фєні. Але широкій російській душі й цього не вистачає, тому багато слів мають кілька значень. Ба навіть більше того: є й цілі фрази, що дивишся так- одне значення, а ось так- інше, зовсім не схоже на перше. Приклади? Та скільки завгодно. Їх, як кажуть, у мене є.
 
   Ось, наприклад, "шансон". Така собі пісенька, як жанрова фотографія: ось сюжет, а ось і я в ньому. І мені добре, або погано,- яка різниця, я розкрив душу й чесно розповідаю про це слухачеві. Ті, хто люблять шансон, чудово знають, хто такі Піаф, Азнавур, да Сен. Але це не той шансон, не "високодуховний". Бо в російській культурі мейнстрімом є не тільки автомат Калашнікова (!), але й блатна романтика, бо "кто нє сідєл, тот жизні нє відєл". Тому дуже популярні пісеньки, в яких прославляється усяка шантрапа. А для краси почали їх називати запозиченим, чи, точніше, краденим словом "шансон".
 
   До речі, про крадене. З легкої руки російського президента, швидко та невимушено змінило значення слово "сакральний". Тепер воно означає те, що забажалося сокрасть, та й сокралі. Наприклад: "Сакральний Крим". Сокрасть можна, власне, будь-що, та й назвати це сакральним. Навіть спортивні досягнення можна затирити, а потім доказувати, що усе було чесно. Еге ж, чесно, чо. В резиденції російського патріарха вже всерйоз міркують над затвердженням нового святого: Мельдонія Побєдоносця, покровителя російських спортсменів. І їхні досягнення, здійснені після ін'єкції мощів нового святого (в концентрації 1:1000), будуть цілком сакральними. А хто так не вважає, той казьол і русофоб.
 
   Хочеться дещо сказати про сокрану разом з Кримом, прокуроршу від Сейлемів Поклонську. Вона сама стала вже настільки сакральною, що мироточить просто на людях не знімаючи білизни, а після кожної бесіди із новомучеником Миколою Другим стає ще настільки сакральнішою, що її лякається навіть Жириновський.
 
   "Нести мир", в російському сучасному розумінні- розбомбити, сплюндрувати. Бо якщо мова зайшла про мир, то тільки про "русскій": іншого миру "язичниє" не сприймають. Вони завдячують в цьому отій самій зайвій хромосомі, якої у нормальних людей нема.
 
   Так про що там я? А, згадав: про русофобію. Колись, було таке діло, я вчив латину. І пам'ятаю, що "фобія" походить від "фобос", тобто "страх". І тут цікава штука вимальовується. Коли лаврови-кісельови-симоньяни бідкаються своєму піплові, що їх, вєлікую Расєюшку, ніхто не розуміє, вони усе спихують на русофобію, що аж кишить у світі. Так і хочеться сказати: стійте, панове! Вам, виходить, заважає жити те, що вас боїться увесь світ? Нє, не перебільшуйте.
 
   Коли нормальна, звичайна людина бачить скаженого собаку, вона розуміє, що лякатися не можна: тоді собака обов'язково вкусить, бо почує її страх. Тому треба обережно, із розумною пересторогою, такого пса вбити, щоб він не покусав когось із людей. Це ж не фобія, це питання виживання та гігієни, якщо бажаєте.
 
   Коли якийсь Тімохвєй, накушавшись щєй та випивши бражки (бояра- напій празднічний, десь навіть тілігєнтний), лізе до мене в хату, то я йому не відчиню, бо знаю, що буде: від такої дієти Тімохвєй в моїй хаті зіпсує нахрін повітря, та ще й патякатиме, що це й є отой самий "русскій дух", без насолоди яким неможливо зрозуміти "загадочную русскую душу". Еге ж, зараз: "загадочная" вона тому, що поки не загадить усе навколо, не заспокоїться. А загадивши, піде шукати, де це повторити. Так що я: боюся Тімохвєя? Та ні, мені просто гидко, та й усе по тому. Де ж тут в біса "фобія"?
 
   Те що Росію оточують "русофоби", звісно, тішить зайвохромосомне самолюбство. Тому й звуть "острахом" те, що увесь світ назвав би гігієною.
 
   Згадав російську приказку: "Кому і кобила нєвєста". І тут зміна значень. Та чого чекати від народцю, що радісно має за президента звичайнісіньке х... ла-ла-ла-ла.