борцунам

Що посієш - те й пожнеш.
 
Звісно, дурнів є досить на один квадратний дюйм. Але щоб так багато й в одному місці? Те не обійшлося без селекції. Хай там як, але слекціонер щепив несамовито. За модель він, мабуть, мав якогось шустера. Чи ще якогось харківського москалюгу.
 
І поза тим ідіотів не бракує. Є й такі, що волають про яукусь "родину", заледве вилупившися з новокузнецька. Навіть такі, що донедавна гадали, що далебі звучить як далебі.
 
Тихий жах.
 
Якийсь здумленй нащадок, порпаючися в лайні кількадесятих років, знайде сайт дд. І заплаче. Бо на 27-му році незалежної України побачить рев і репет москальської мови. І остовпіє. Бо таке важко уявити навіть у сні. У тім, що породжує монстрів. Але це сьогоднішній яв.
 
На мить замислімося. В умовах війни за незалежність, у протистоянні з хижою варварською Росією: є особини, які на "українському" сайті пишуть російською... Думають з-російська. Белькотять російською.
 
Курва, але ж чому? Бо іншої не знають. І знати не хочуть.
 
Оте й усе пояснення. Дегенерати, сер. Деякі з них воліють видаватися патріотами України. Це особливо вишукане блюзнірство. Блюзнірство, замішане на крові. Непояснюване знущання.
 
У році 90-му минулого століття хлопчаки з карпатського села зустрічали прибульця простим привітанням "слава Україні" - й горе було тому, хто не знав відповіді "героям слава". Хіба "слава Ісу" могло якось порятувати ситуацію.
 
Тут і тепер діло стоїть кепсько. І стоятиме доти, поки останній москаль не здохне на теренах України. На кожному клаптику. На кожному сайті. В кожній москальській голові, яка створює сайти й форуми.
 
З вами нема про що дискутувати. Ваші однодумці воюють з українцями. Їм відповідь - куля.
 
А ви чим за них кращі?
 

П.С. Терпіння - не ознака толерування. Воно має здатність уриватися.