СракотряснА П'ЯТНИЦЯ

Є в Миколаєві, як мабуть і в кожному обласному центрі, "Зо-Зо". Така собі дискотека переважно для самотніх жіночок під 40 та більше, куди вони приходять, аби вхопити когось за пісюна та потягти до себе додому. Ну взагалі благородна справа – організовувати відповідний досуг, що зрештою надихає людей на нові виробничі звершення.
 
Відбуваются танці ввечорі щоп'ятниці та щосуботи. Я часто проїжджаю в цей час повз спортшколу "Надія", на другому поверсі якого проходять ці урочистості. Їдучи у страсну п’ятницю додому, дорогою думав, чи танцюватимуть сьогодні “правовірні православні”? Вони виправдали мої сподівання. Танцювали. “Христос повісився? А-а. Шо, хіба сьогодні? А, ну буває. Все одно через пару днів воскресне. Вже й бухло купили, щоб це відсвяткувати”.
 
Я, власне, до чого це все. Вірити чи не вірити – то особиста справа кожного. Я особисто не можу назвати себе віруючою людиною, хоча норм християнської етики намагаюся дотримуватися. Але я впевнений, що серед тих, хто там витанцьовував у страсну п’ятницю, було багато тих, хто в неділю закусюватиме паскою бухло і мабуть тричі перед тим, як перехилити в горлянку, згадає, що він таки воскрес (бо після третьої чомусь вже починається “за здоров’я” та інші традиційні для п’янки тости).
 
Мабуть там були і ті, хто сходить зранку в церкву, аби піп побризкав водою на паску, щоб, загризаючи нею, вже точно позбутися всіх гріхів. Може хто, на радощах, що отримав гріховідпускну закуску, навіть і пожартує з корешем по телефону: “Паски посвятили. Яйца? Ты шо, гониш – там полно людей было. Ага, ну давай, у меня в 11. Не нажрись же смотри до того времени”.
 
Ще одна характерна деталь: навпроти спортшколи, метрах у двостах стоїть лавочка Рабської Педерастичної церкви (ну, РПЦ). Де попи продають свічки (бо з інших храмів недійсні, як ми знаємо) і проводять за гроші нудні флешмоби (хрещення, вінчання і таке інше). Чому я так “святотатствую”? Бо цим попам пофіг і на вашу дитину, і на ваше сімейне життя і на ваших померлих, бо справжніх служителів церкви мокшани розстріляли і зараз ставлять у свої українські філії агентів гебні. Які, до речі, відгризли здоровенну територію, де побудували ту лавочку, а все інше продали під супермаркет. Але то вже інша тема. Так от: постійно спостерігаю, як, проїжджаючи в маршрутці, якесь та “освятіт сєбя хрєсним знамєнієм”, що не завадить їй через хвилину напихати хрінів за пазуху ближньому, який наступить їй на ногу, чи у світській бесіді по телефону з такою самою “вірянкою” обсерати якусь подружку чи невістку.
 
Також впевнений, що такі християни на гівно б зійшли, якби їм сказали, що у понеділок після Пасхи треба на роботу виходити. Наче десь у Біблії написано, що понеділок має бути вихідним, бо у неділю кожен правовірний християнин має засцятися в кізяк. Мабуть у біблії рпц ці "цитати Христа" десь поруч із тим, що у дєнь Святой Праскєвни і равнаапостальнага Гамадриила не можна працювати (бо “даже птічька гньоздушко нівйот“), а Водохреща без сауни с тьолками – то вважай плювок на ікону. Також відсотків на 97 впевнений, що відсотків 86 з тих, хто там у п’ятницю витанцьовував під “шальную імпіратріцу”, активно виробляв метан, коли почув про необхідність скасування вихідного на День Св. Клари та Рози восьмого березня і “майскіх канікул” (які к хрінам “канікули”, якщо школа вже настільки давно була, що половина з них не дасть вірну відповідь на питання про сім на вісім?).
 
На виправдання такого релігійного пацаватізму варто згадати, колективізацію і Голодомор, коли цвіт нації масово розстрілювався і вивозився за Уральскі гори, а потім був виморювався голодом і відправлявся у Бузькі та Дніпровські плавні з однією гвинтівкою на трьох під німецькі кулемети. А в їхні хати залізли цілі орди мокшви. А з церкви, зачищеної від "мракабєсаф і буржуазних нацианалістаф" зробили одну з філій мокшанських спецслужб. І дітей з шести років (хоча ще й раніше) годували антирелігійним гівном і гвалтували “зарніцамі” і усім тим, що ми зараз бачимо у Криму. Цим переважно пояснюється, чому хлопці та дівчата з Бандерштату і досі “ходять до церкви і шанують батьків”, в той час, як у нас у містах на вітання “Христос Воскрес” протягом тижня після Пасхи можна почути “Ты шо, на Пасху нажрался? За шо ж мы пили в воскресенье по-твоему?”
 
Загалом бісить навіть не стільки така “скрєпна віра”, скільки діяльність попів православних церков, які замість читати недільні проповіді та йти в люди, бризкають за бабки водою на паски, машини та офісні стільці (це при тому, що ми зловтішаємося і крутимо пальцями біля скроні, бачачи мокшанську РПЦшну “буховність”). Саме тому зростає паства протестантських церков, віруючі яких систематично читають Біблію і дотримуються постів не для того, аби зменшити обсяги кендюха. І дивлячись на контингент учасників пасхальних служб, серед яких дуже мало молоді, можна спрогнозувати, що при такій церковній політиці в православні церкви наші онуки ходитимуть як у пам’ятники архітектури.