До питань теорії і практики децентралізації влади


В останні дні дуже поширені повідомлення про великі успіхи в децентралізації державного управління та формування доходів державного і місцевих бюджетів.
Чи дійсно вона спостерігається? І що таке децентралізація?
 
Децентралізація – процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, фінансів, людей або речей від центрального управління органам нижчого рівня. Децентралізація влади включає як політичну так і адміністративну сторони. Децентралізація може бути територіальною – переміщення влади від центрального уряду, міста на інші території, і може бути функціональною – шляхом передання повноважень на прийняття рішень з головного органу будь-якої галузі уряду до чиновників нижчих рівнів. Цей процес було названо «новим державним управлінням», який був описаний як децентралізація, предметне управління, конкуренція урядової і місцевої координації.
 
Іншим розумінням децентралізації – є тлумачення самостійності органів місцевого самоврядування. Відповідно до Європейської Хартії Місцевого Самоврядування від 15.10.1985 р., зміст місцевого самоврядування полягає у гарантованому державою праві та реальній здатності самих територіальних спільнот громадян (територіальних колективів) та сформованих ними органів самостійно та під свою відповідальність вирішувати окрему частину публічних справ, діючи в межах конституції та законів відповідної держави. Органи місцевого самоврядування визнано однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму.
- Дата підписання від імені України – 06.11.1996 р.
- Дата ратифікації – 15.07.1997 р.
- Дата набрання чинності для України – 01.01.1998 р.

 
За тлумаченням Великого тлумачного словника сучасної української мови – це система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоуправління; скасування або послаблення централізації.
 
В Україні вперше децентралізація згадується в Конституції Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року, у якій зазначалося, що:
«не порушуючи єдиної своєї влади, УНР надає своїм землям, волостям і   громадам права широкого самоврядування, дотримуючись принципу децентралізації».
 
Дуже високий ступінь децентралізації спостерігається у Швеції, при чому уряд не втручається у справи місцевої влади. Такий же дуже високий ступінь децентралізації характерний для Данії. Взагалі, переважно у розвинутих країнах з місцевих бюджетів фінансується біля 65% усіх бюджетних видатків, при цьому з бюджетів місцевого самоврядування – 53%, а з регіональних – лише 12%.
 
В Україні певний процес розділення сфер впливу був проведений у розподілі власності і завдань та функцій у напрямі створення комунальної власності і відокремлення її від державної. Це законодавчо закріплено в Конституції України та в окремих Законах України, як, наприклад, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
 
Серед напрямів децентралізації особливе місце займає БЮДЖЕТНА децентралізація. Бюджетна децентралізація – перенесення надходження доходів та/або здійснення витрат грошових коштів на більш низький рівень уряду при збереженні фінансової відповідальності. Зазвичай, цей процес називається бюджетний федералізм, але це поняття може стосуватись унітарних, федеративних так і конфедеративних урядів. Бюджетний федералізм також характеризується «вертикальним дисбалансом», де центральний уряд виділяє або занадто багато або занадто мало коштів для фінансування нижчих урядів. Це також може бути способом збільшення контролю центрального уряду за більш низькими рівнями, якщо вони не пов'язані між собою іншими видами відповідальності за повноваження.
 
Бюджетна децентралізація може бути досягнута шляхом врегулювання системи справляння і розподілу податків і зборів між бюджетами. Щоб приєднатися до Європейського Союзу Україна повинна провести велику кількість різноманітних реформ, включаючи і фінансову децентралізацію, оскільки без фінансового забезпечення неможливо досягти значних і вагомих результатів в інших сферах реформування. За результатами досліджень, нині діючий бюджетний механізм в Україні, при якому місцеві ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регулюючих податків і зборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевих бюджетів нижчого рівня. Це, у свою чергу, не дає змоги профінансувати всі необхідні видатки, що спричиняє погіршення стану соціально-економічного розвитку. В Україні спостерігається певна неоднорідність регіонального економічного розвитку, що негативно впливає на загальні темпи економічного розвитку країни.
 
Так чи інакше, механізм децентралізації влади або утвердження САМОСТІЙНОСТІ місцевих органів влади визначається механізмом формування доходів місцевих бюджетів на місцях. Фактично самостійними вони будуть лише за умов, що здатні формувати доходи за рахунок ВЛАСНИХ та ЗАКРІПЛЕНИХ джерел доходів. Тобто,місцеві органи влади повинні мати достатні джерела доходів бюджетів для забезпечення виконання своїх функцій. В різні роки частка доходів місцевих бюджетів коливається від 30 до 18 % у зведених бюджетах держави. Звичайно, завдання полягає, щоб цю частку довести до 40 %. Проте в останні роки спостерігається при деклараціях децентралізації – фактична централізація влади і коштів. Тобто приведення місцевих органів влади у залежність від центральної влади.
 
Про це свідчать показники виконання зведеного бюджету і частка в ньому місцевих бюджетів.
                                                2011 2012 2013   2014   2015   2016
Доходи зведеного бюджету 100           100 100           100 100               100
- державний бюджет                 78,3         77,4        76,2           77,8 81,5            78,7
- місцеві бюджети                   21,7            22,6 23,8          22,2 18,5                 21,3
Видатки звед. Бюджету       100           100 100         100     100               100
- державний бюджет             57,2          55,1 56,9 57,3          59,3    56,7
- місцеві бюджети                   42,8          44,9 43,1 42,7          40,7   43,3
 
Якщо конкретизувати за 2016 р. то із доходів зведеного бюджету України в 782,7 млрд грн, доходи місцевих бюджетів становили тільки 166,4 млрд грн. А дотації і субвенції із державного бюджету склали понад 196 млрд грн. Добре, що призначені показники виконані на 99,6 %. А могли бути і значно нижчі. Ось так виглядає картина трансфертів із державного бюджету до місцевих:
 
Станом на 01.01.2017 місцеві бюджети одержали 196,0 млрд грн трансфертів, що складає 99,6 % від передбачених розписом асигнувань на 2016 рік.
Базова дотація перерахована в сумі 4,7 млрд грн або 98,0 % до розпису асигнувань на рік.
Субвенції на соціальний захист населення перераховані в сумі 94,2 млрд грн (в межах фактичних зобов’язань) або 99,7 % від передбачених розписом на рік.
Освітню субвенцію перераховано в сумі 44,5 млрд грн або 100,0 % до розпису на рік.
Медичну субвенцію перераховано в сумі 44,4 млрд грн або 100,0 % до розпису на рік.
Субвенцію на соціально-економічний розвиток окремих територій перераховано в сумі 3,3 млрд грн або 100,0% до розпису на рік.
Субвенцію на формування інфраструктури ОТГ перераховано в сумі 1,0 млрд грн або 100,0 % до розпису на рік.
Чи можливо в такій картині визнати, що в Україні здійснюється бюджетна децентралізація та утвердження САМОСТІЙНОСТІ місцевих бюджетів?


dobryj51 (20.03.2017) durdom.in.ua