ОСТАННЯ МИТЬ

   Над посивівшою головою президента, тихенько кружляла муха, вимальовуючи в повітрі Овального кабінету, тільки їй зрозумілі, загадкові малюнки. «Цікаво, як вона сюди потрапила… охорона зовсім розслабилась…»,-Обама повільно закрив свого ноутбука та провів поглядом кабінет. «Дааа… кімната вже явно потребує ремонту» - констатував Барак, дивлячись на пошарпані, за 8 років, пожовклі шпалери і на подряпану підлогу. «Підлогу точно подряпав Байден, я багато разів йому казав, не шаркай як стара бабця…А, ну його все в баню, ремонт це вже точно не мої клопоти», і він задоволено згадав, що у ванній кімнаті відвалилось кілька плиток, а на кухні відпадає плінтус.
- Обамич, ти скоро? У нас вже все готово, - з надвору кричала дружина Мішель, закидаючи у вантажівку останній мішок з одягом.
- Вже йду.
  «Так швидко меблі завантажили, це ж треба. Оперативно». Барак подумки похвалив себе, за те,що він для перевозки меблів обачливо замовив машину з гідропідйомником, бо так легше грузити. «Та і будинок тут не шістнадцятиповерховий з непрацюючим ліфтом»,- згадались ітернет-меми про те, як Обама-чмо шкодив в російських під’їздах. «Хєх, тепер Дональда черга сцяти в російських багатоповерхівках».
Наостанок, підійшовши до книжкової шафи, він дістав книжку, в якій дбайливо були сховані три самокрутки з марихуаною. Барак хотів зробити приємний сюрприз для Хіларі. «Не знадобилось…»,-похмуро подумав Обама, «заберу, бо Трамп це добро, напевно, вантажівками за собою возить».
   А в повітрі над головою надоїдливо кружляла все та ж невтомна муха. «Цікаво, а що згадував Клінтон останньої миті в цьому кабінеті…», - і грайлива усмішка промайнула на темному обличчі президента.
«Так все, треба вже йти, ще ж ключі консьєржці віддавати…Може хоч сьогодні вона буде не такою злою”, від однієї думки про консьєржку йому стало не по собі. Барак згадав, як повертаючись пізно вночі, після виснажливих переговорів з порятунку світу, він, нобелевський лауреат, випускник Гарварду, двічі президент найвпливовішої країни світу, повинен був лаятись з консьєржкою, щоб вона відкрила ворота, бо бачте після одинадцятої вечора проїзд на територію Білого дому заборонено. «Мдаааа, консьєржки – ось реальні повелительки світу, а не якійсь там Меркелі-Оланди»,-важко зітхнув перший темношкірий президент США.
   І тут, в останню мить,його осяйнула одна думка. Миттю вибігши з Овального кабінету,він понісся в ванну. Там, закупоривши злив, набрав повну ванну води і не виключаючи душ, дістав десятицентову монетку. «Ну чим не фонтан!!!»,- подумав Обамаі красиво кинув монетку. Вона, крутнувшись в повітрі, булькнула в імпровізований фонтан. «А що, як моя Мішель…»